Відкрити головне меню

Дмитро́ Вла́сович Степови́к (*7 жовтня 1938, Слободище, Бердичівський район, Житомирська область)[1] — український мистецтвознавець.

Степовик Дмитро Власович
Народився 7 жовтня 1938(1938-10-07) (81 рік)
Слободище, Бердичівський район, Житомирська область
Діяльність мистецтвознавство
Галузь історія мистецтв
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклад Український вільний університет
Посада Провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (ІМФЕ НАНУ)

Провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (ІМФЕ НАНУ), професор історії мистецтва Київської православної богословської академії, професор історії культури Українського вільного університету в Мюнхені.


Біографічні відомостіРедагувати

  Зовнішні зображення
  Його знають в багатьох країнах світу
  У себе вдома
  На трибуні
  Автограф своїм читачам-прихильникам

Народився 1938 року в селі Слободищі Бердичівського району Житомирської області.

Закінчив Національний університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1955–1960) та аспірантуру з мистецтвознавства в ІМФЕ НАНУ (1967–1970).[2]

Кандидатську дисертацію з мистецтвознавства захистив в ІМФЕ НАНУ (1970); докторську дисертацію з мистецтвознавства (1984); докторську дисертацію з філософії (1990) та габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства (1992) захистив у Мюнхенi, в Українському вільному університеті.[2]

Мешкає в Києві.

СпеціалізаціяРедагувати

Спеціалізація: історія давнього українського мистецтва (гравюра, книжкова мініатюра, ікона); історія болгарського мистецтва й українсько-болгарські мистецькі зв'язки.

ПраціРедагувати

Автор книг:

  • «Українсько-болгарські мистецькі зв'язки», «Олександр Тарасевич: Становлення української школи гравюри на металі» (обидві — Київ, 1975).
  • «Болгарське образотворче мистецтво. 1878–1978»,
  • «Сучасне образотворче мистецтво Болгарії: Шляхи і тенденції розвитку у післявоєнний період» (обидві — Київ, 1978).
  • «Українська графіка XVI–XVIII століть: Еволюція образної системи», «Українське мистецтво першої половини XIX століття» (обидві — Київ, 1982).
  • «Тарас Шевченко: малярство, графіка» (Київ, 1984; перевид.: Київ, 1986).
  • «Тарасевич і українське мистецтво бароко» (Київ, 1986).
  • «Іван Щирський: Поетичний образ в українській бароковій гравюрі» (Київ, 1988).
  • «Храм і духовність» (Рим, 1990).
  • «Скарби України» (1991).
  • «Мистецька збірка Стецькових» (Сарасота, США, 1992).
  • «Релігії світу» (Київ, 1993).
  • «Києво-Печерська Лавра» (Київ, 1993).
  • «Скульптор Михайло Паращук: Життя і творчість» (Київ, 1994).
  • Дмитро Степовик. Історія української ікони 10-20 століть. Київ: Либідь, 2004.
  • «Скульптор Лео Мол: Життя і творчість» (Київ, 1995).
  • «Українська ікона. Іконотворчий досвід діаспори» (Київ, 2003).
  • «Сіяч на ниві національного. Мистецтвознавець Віталій Ханко» (Київ, 2007). [3]
  • «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко» (Київ, 2013).

Учасник всеукраїнських та міжнародних наукових конгресів і конференцій.

Курси лекцій з історії українського мистецтва й української культури читав у наукових установах й університетах Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції.

Відзнаки і нагородиРедагувати

  • Академічна премія імені Івана Франка (Президії Національної Академії наук України)
  • Премія імені митрополита Андрія Шептицького (Фонду духовного відродження України)
  • Премія імені Олександра й Леонтія Тарасевичів (часопису «Образотворче мистецтво»).
  • Лауреат щорічної премії Президента України "Українська книжка року" за 2017 рік у номінації "За вагомий внесок у розвиток українознавства" за упорядкування книжкового видання "Євангеліє Бучацьке XII-XIII ст."

ПриміткиРедагувати

  1. Степовик Дмитро Власович — Мій Бердичів.
  2. а б Степовик Дмитро Власович — ІМФЕ НАНУ.
  3. Степовик Д. Сіяч на ниві національного. Мистецтвознавець Віталій Ханко. — К. : Видавець Остап Ханко, 2007. — 20 с. — ISBN 978-966-2922-45-5.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати