Марченко Ніна Яківна
Ні́на Я́ківна Ма́рченко (нар. 15 жовтня 1940, Ленінград) — українська художниця-живописець; член Спілки радянських художників України з 1973 року. Заслужена художниця УРСР з 1976 року.
| Марченко Ніна Яківна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
15 жовтня 1940 (83 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Жанр | пейзаж | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1965) | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вчитель | Григор'єв Сергій Олексійович, Будников Олександр Гаврилович, Трохименко Карпо Дем'янович, Штільман Ілля Нісонович, Забашта Василь Іванович і Чичкан Леонід Ілліч | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
З життєпису ред.
Народилася 15 жовтня 1940 року у місті Ленінграді (нині Санкт-Петербург, Росія). 1965 року закінчила Київський державний художній інститут, де навчалася зокрема у Сергія Григор'єва, Олександра Будникова, Карпа Трохименка, Іллі Штільмана. Дипломна робота — картина «Повернене дитинство», присвячена дітям Бухенвальда[1]. До 1968 року навчалась у творчих майстернях при Академії мистецтв СРСР у Києві у Василя Забашти і Леоніда Чичкана.
Живе у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької, № 6, квартира 39[2].
Творчість ред.
Працює в галузі станкового живопису, авторка тематичних полотен, пейзажів у реалістичному стилі. Серед робіт:
- 1965 — «Повернене дитинство»;
- 1968 — «Студенти-медики»;
- 1970 — «Ніхто не забутий»;
- 1971 — «На свято»;
- 1972 — «Материнські думи»;
- 1974 — «Майбутньому поколінню»;
- 1975 — «Народні майстри»;
- 1976 — «Мир. Кінець війни»;
- 1976 — «Вони мріяли про Перемогу»;
- 1984 — «Жінки Донбасу»;
- 1985 — «Червоні маки — гірка пам'ять війни»;
- 1985 — «Пам'ять»;
- 1987 — «Посвячені яблука»;
- 1988 — «Чекала мати сина»;
- 1992 — «Нове життя»;
- 1994 — «Теплий вечір»;
- 1995 — «Бабусин хліб».
У 1990-х роках за пропозицією американського колекціонера Вільяма Моргана та американського дослідника Голодомору 1932—1933 років Джеймса Мейса написала чотири картини на тему голодомору:
- «Останній шлях»: худий від голоду хлопець, під спостереженням односельців, тягне через село на візку померлого;
- «Мати 1933-го»: в пшеничному полі на колінах доньки лежить мертва мати, яку пробує розбудити малюк з роздутим від голоду животом;
- «Діти Голодомору»: до виснажениої від голоду матері з двома дітьми, що сидять на порозі власного будинку, наближається хлопчик з протянутим казанцем;
- «Дорога скорботи»: голодуючі селяни дивляться у слід підводі з трупами, які везуть на поховання[3].
Полотна виставлялися в Українському домі і Будинку учителя в Києві[1]. Нині це приватна власність Вільяма Моргана.
Учасниця всеукраїнських, всесоюзних художніх виставок з 1963 року.
Оремі роботи художниці зберігаються у картинних галереях США, Франції, Чехії, Болгарії, Австрії, Росії[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Валентина Январівна Брязгунова. Картини, написані пензлем і серцем. // Як справи Київ? № 206 (17617) від 4 листопада 2005 року. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 30 травня 2013.
- ↑ Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 200.
- ↑ Музей Голодомору. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
Література ред.
- Марченко Ніна Яківна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 390. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Лабінський М. Г. Марченко Ніна Яківна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.