Одайник Сергій Вадимович

український художник

Сергій Вадимович Одайник (16 листопада 1949, Київ — 5 грудня 2019, там само) — український живописець, художник-монументаліст. Член Національної спілки художників України (1977). Заслужений художник України (2002). Син Вадима Одайника і З. Одайник-Самойленко, брат Оксани Одайник, чоловік Галини Бородай, батько Дарії Одайник.

Одайник Сергій Вадимович
Народження16 листопада 1949(1949-11-16)
Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть5 грудня 2019(2019-12-05) (70 років)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняКиївський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1973)
Діяльністьхудожник
ПрацівникКиївська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
ЧленНаціональна спілка художників України
БатькоОдайник Вадим Іванович
МатиОдайник-Самойленко Зоя Олександрівна
У шлюбі зБородай Галина Василівна
Брати, сестриОдайник Оксана Вадимівна
Нагороди
заслужений художник України

Біографія

ред.

Народився 16 листопада 1949 року в Києві в мистецькій родині. Батьки — відомі українські художники Вадим Іванович Одайник (1925―1984) та Зоя Олександрівна Одайник-Самойленко (1924—2002).

Навчався в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка[1].

Закінчив Київський художній інститут (1973; викладачі С. Гри­гор'єв, Т. Яблонська), творчі майстерні Академії мистецтв СРСР (1978)[2].

З 1971 року брав участь у республіканських і всесоюзних художніх виставках.

Викладав в Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука, обіймаючи посаду доцента[3].

Помер Сергій Одайник 5 грудня 2019 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.

Роботи зберігаються у Національному художньому музеї України, інших музеях, галереях та приватних колекціях України та зарубіжжя.

2013 року в Запорізькому художньому музеї експонувалася виставка «Мистецька спадщина родини Одайників», на якій були представлені роботи Сергія Одайника[4].

Творчість

ред.

Працював в галузі станкового живопису та монументально-декоративного мистецтва.

Створив низку пейзажів: «Дорога після дощу» (1976), «Весна у Голосіївському лісі» (1976), «Теплий вечір» (1979). Автор жанрових картин «Літо в Києві»[5], «Біля Чорного моря» (1979)[6], «Звуки літньої ночі» (1980)[7].

Серед живописних робіт — портрети народних майстрів Опішні, Решетилівки, інших центрів народного мистецтва: «Народна художниця Г. Верес» (1976), «Синій верстат» (1977), «Народний майстер села Опішня О. Селюченко» (1978).

Улюбленою моделлю митця була його дружина Галина Бородай: «Сон» (1976), «Галя» (1977), «Галя. Ранковий етюд» (1978).

Трагічним подіям Голодомору присвячена картина «Реквієм. Голод 1932—1933 рр.» (1993).

Серед монументальних робіт художника: розпис Михайлівського Золотоверхого собору (1999—2000, Західна арка — «Севастійські мученики»); розпис Київського вокзалу (зал очікування № 2 — розпис стелі); серія монументально-живописних панно («Луцьк», «Кам'янець-Подільський») та інші[1].

Примітки

ред.
  1. а б Киевский календарь (рос.) . Процитовано 25 березня.
  2. Одайник Сергій Вадимович. Київська організація Національної спілки художників України. Процитовано 26 березня 2024.
  3. Мистецька спадщина родини Одайників. Misto.zp.ua. 13 липня 2013. Процитовано 29 березня 2024.
  4. Виставка живопису "Мистецька спадщина родини Одайників" у Запоріжжі. Позиція. 3 липня 2013. Процитовано 29 березня 2024.
  5. Костина О. Живописцы Киева в поиске / О. Костина // Советская живопись 79 : сб. статей. — Москва : Сов. художник, 1981. — С. 114. — (рос.).
  6. Молодые советские художники: Живопись. Скульптура. Графика : [альбом] / авт.-сост. В. П. Сысоев. — Москва : Изобразительное искусство, 1982. — С. 26 : илл. 40. — (рос.).
  7. Одайник С. В. Звуки літньої ночі. 1980 [опис картини] // Живопис України: Сто вибраних творів : альбом / авт. упоряд. Ю. В. Белічко. — Київ : Мистецтво, 1989. — Іл. 98.

Джерела

ред.