Вікіпедія

Одайник Оксана Вадимівна

українська художниця
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Одайник.

Ода́йник Окса́на Вади́мівна (*28 вересня 1953, Київ, УРСР) — українська художниця, викладачка, Народний художник України (2013), член Національної спілки художників України, доцент кафедри живопису та композиції Академії мистецтв України, дипломантка мистецької премії КОНСХУ у галузі образотворчого мистецтва ім. Ф. Кричевського. лауреатка мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва ім. Сергія Шишка.

Одайник Оксана Вадимівна
Народження28 вересня 1953(1953-09-28) (70 років)
Київ, УРСР
Національністьукраїнка
Країна Україна
Жанрживопис
НавчанняКиївський державний художній інститут
Діяльністьхудожниця
НапрямокСтанковий живопис
ЧленСХ СРСР
Брати, сестриОдайник Сергій Вадимович
Нагороди
Народний художник України
Сайтfacebook.com/OxanaOdaynyk

Біографія

ред.

1972 року закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка.

1978 року закінчила Київський художній інститут за спеціальністю «художник-живописець» (викладачі: Олександр Михайлович Лопухов, Василь Іванович Гурін, Тетяна Миколаївна Голембієвська, Василь Іванович Забашта, Юлій Миколайович Ятченко).

З 1979 року — членкиня Спілки художників УРСР.

З 2001 року — Заслужений художник України.

З 2005 року — заступник Голови секції живопису Київської організації Національної спілки художників України.

З 2006 року і по теперішній час — членкиня Правління Київської організації Національної спілки художників України.

З 2010 року — членкиня Експертної ради Міністерства культури і туризму України з питань відбору та придбання творів образотворчого, декоративно-прикладного та народного мистецтва [1].

З 2013 року — Народний художник України[2].

Викладає в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, доцент кафедри живопису та композиції НАОМА.

Працює у галузі станкового живопису.

Сім'я

ред.

Творчість

ред.

З 1968 року у доробку мисткині — Оксани Одайник близько 1000 живописних творів: численні пейзажі, жанрові полотна, натюрморти, портрети; 15 персональних виставок в Україні і за кордоном; понад 70 групових виставок, серед яких Всеукраїнські і міжнародні художні виставки, учасник різних АРТ-проектів в Україні та за кордоном.

У творчості Оксани Вадимівни Одайник можна визначити кілька періодів, які говорять про те, що цікавило й захоплювало художницю в той чи інший час. 1980-ті роки можна назвати «традиційними пейзажними». Поїздки на творчі пленери в Седнів і Гурзуф, де є можливість безпосереднього спілкування з природою, малювання з натури дивовижних краєвидів. Оксана Одайник багато працює й у жанрі натюрморту, що став одним із найулюбленіших у всій її творчості.

У 1990-ті роки манера письма Оксани Одайник різко змінюється: це вже надзвичайно експресивні абстрактно-знакові полотна. Поїздка до Франції з персональною виставкою справила вплив на її творчість. Мисткиня мала можливість повніше ознайомитися з творами Ван Гога. Тож не дивно, що невдовзі з'явилася присвячена йому серія робіт (1997–2011).

Головне, що об'єднує полотна, написані Одайник у різні періоди, — це постійні експерименти з формою та кольором. Після абстрактного періоду художниця знову повертається до своїх улюблених жанрів, до пейзажу, натюрморту та квіткових композицій. У них — відчуття первісної зрідненості з могутністю рідної землі, мальовнича згадка про чудову природу України, де народилась і живе Оксана.

Проте художниця знову в пошуках нових горизонтів… Картини «Всі до саду» (2009), «Місто-2010», «Враження» (2010), «Спека» (2011), «Мить» (2011) є своєрідною даниною емоційним враженням Оксани, які перетворюються на головний сюжет полотна. Авторові притаманне яскраве образне бачення. Емоційно насичені полотна Оксани Одайник сповнені внутрішньої сили й гармонії. Вона використовує техніку олійного пастозного живопису. Це надає її полотнам особливої почуттєвої сили. Символічно, що, крім малярства, Оксана спробувала себе в музичній імпровізації: записала сольний компакт-диск «Українська пісня» в аранжуванні київської рок-групи.

Основні живописні роботи

ред.
  • «Квітуча гілка» (1970)
  • «Гуцульський натюрморт» (1970)
  • «Седнівське літо» (1978)[4]
  • «Народний майстер» (1980)[5]
  • «У парку Лизогубів» (1981)[6]
  • «Калина» (1982) [7]
  • «Седнів. Вересень» (1982)[8]
  • "Ось і літо пройшло. Очаків "(1983)[9]
  • «Полудень. Карпати» (1984)[10]
  • «Гуцульська оселя» (1984)[11]
  • «Пам'яті батька» (1985)[12]
  • «Весна в Седневі» (1985)
  • «Гурзуф. Чеховський пляж» (1986)
  • «Літо, тиха година. Очаків» (1986)[13]
  • «Спогади» (Гурзуф)
  • «Простір» (Гурзуф) (1987)[14]
  • «Осіння мить» Автопортрет. (1987)[15]
  • «Зимове сонце» (1987)
  • «Листопад» (Гурзуф) (1987)[16]
  • «Заграва» (Чорнобиль) (1991)
  • «Весна прийде» (Чорнобиль) (1991)
  • «Сполохи» (1996)
  • «Індус» (1996)[17]
  • «Мерехтіння осені» (1998)
  • «Містраль» (1999)
  • «Vinsent» (2000)
  • «Пам'ять сонця (Присвята Ван Гогу)» (2000)
  • «Час відкриттів» (2000)
  • «Враження» (2000)
  • «Барви» (2000)
  • «Обличчя № 1» (2001)
  • «Аромат квітів» (2001)
  • «Відчуття» (2001)
  • «Джаз» (2003)
  • «Без назви» (2003)
  • «Дорога у гори» (2005)
  • «Перше враження (Карпати)» (2005)
  • «Літній дощ» (2006)
  • «Аромат квітів» (2006)
  • «Полуднева спека» (2006)
  • «Сонячний день» (2007)
  • «Літо в Юрках» (2007)
  • «Почуття» (2008)
  • «Час відкриттів» (2008)[18]
  • «Липень» (2008)
  • «Всі до саду» (2009)
  • «Місто» (2010)[19]
  • «Спека» (2011)
  • «Мить» (2011)
  • «Почуття» (2012)

Твори в колекціях

ред.

Твори художниці є в збірках вітчизняних музеїв, зокрема Національного художнього музею України, Національного художнього музею ім. Андрія Шептицького у Львові, Тернопільському, Уманському, Вінницькому, Ізмаїльському, Бердичівському, Запорізькому музеях, у збірках Міністерства культури та Національної спілки художників України, Фонду сприяння розвитку мистецтв (ФСРМ), а також в приватних колекціях України, Італії, Великої Британії, США, Канади, Японії, Росії, Німеччини, Ізраїлю, Китаю, Франції.

Основні персональні виставки

ред.
  • 1995 — «Пам'яті батька». Галерея «Золоті ворота», Київ.
  • 1997 — Галерея «Ла Базар», Тулуза, Франція.
  • 2001 — Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — Галерея Фонду культури, Київ.
  • 2003 — «Посвята Ван Гогу». Галерея ФСРМ, Київ.
  • 2003 — «Витоки». Зали Національної спілки художників України, Київ.
  • 2004 — «Живопис». Зали ФСРМ, Київ.
  • 2008 — «Ювілейна». Галерея «Мистець», Київ.
  • 2013 — «Ювілейна». Зали Національної спілки художників України, Київ.

Основні групові виставки

ред.
  • 1998 — Міжнародний арт-фестиваль, Український дім, Київ.
  • 1999 — «Мистецтво України», (5 років ФСРМ), Київ.
  • 2000 — «Японія — Україна», Музей, Київ.(альбом)
  • 2001 — «Живопис 2001», Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
  • 2001 — «10 років незалежності». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — «Витоки». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — «Мистецтво України». ЦБХ, Москва.
  • 2004 — «Коло друзів». (10 років ФСРМ), Національний художній музей України, Київ.
  • 2005 — «Сучасний український краєвид». Національний український музей, Чикаго.(альбом)
  • 2006 — «15 років незалежності». Зали Національної спілки художників України, Київ.
  • 2006 — «Art Київ». Український дім, Київ.(альбом).
  • 2007 — «Живопис 2007». Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
  • 2008 — «70 років Спілки художників України». Київ, Москва.(альбом)

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Наказ №1178/0/16-10, 06.12.2010, Міністр М.А.Кулиняк
  2. ↑ Указ Президента України № 655/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Президент України. 2013. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 16 лютого 2023.
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 5 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Седнівське літо
  5. ↑ Народний майстер
  6. ↑ Макро- и мини-миры Оксаны Одайник (рос.). День. Архів оригіналу за 15 червня 2008. Процитовано 25 травня 2012.
  7. ↑ Калина.
  8. ↑ Седнев. Сентябрь.
  9. ↑ Очаків. 1983."Ось і літо пройшло. Очаків" база творчості ім. Р.Судковського
  10. ↑ Полудень. Карпати
  11. ↑ Гуцульська оселя.
  12. ↑ Пам'яті батька.
  13. ↑ Літо, тиха година. Очаків.
  14. ↑ Простір. Гурзуф.
  15. ↑ Автопортрет. Осеннее мгновение. Процитовано 2 листопада 2023.
  16. ↑ Листопад. Гурзуф.
  17. ↑ Індус.
  18. ↑ Час відкриттів.
  19. ↑ Місто.
  20. ↑ Лауреаты премии им. Сергея Шишко[недоступне посилання]
  21. ↑ Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 18 грудня 2013.

Джерела

ред.
  1. Присвячується художникам Росії та СРСР XX ст. (1900-1980-ті): енциклопедичний довідник // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 1998. — С.227 (англ.)
  2. A Dictionary of Twentieth Century Russian And Soviet Painters (1900-1980s): енциклопедичний довідник-альбом // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 2004. — С.277 (англ.)
  3. Художники України: Енциклопедичний довідник / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський — К.: 2006. Випуск № 1. С. 414.
  4. Увічнений подвиг: альбом / авт. упор. Є. А. Афанасьев. — К.: Мистецтво, 1987. — С. 9−10.
  5. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2001.
  6. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2008.
  7. Тернавська Г. С. 10 років Незалежності у творчості сучасних київських художників: альбом — 2001. — С. 31.
  8. Жіночий образ у сучасному українському мистецтві (кінець ХХ ст.) / авт.-упоряд. Л. Д. Черватюк. — К.: Навчальна книга, 2007.- С. 109–110.
  9. Федорук О. Жінка очима київських митців (кінець ХХ — XXI ст.) — К.: 2007. — С. 10-11.
  10. АРТ—КИЇВ, Приватні колекції: альбом / авт.-упоряд. Н.Заболотна. — К.: ОРАНТА, 2006 — С. 214–217.
  11. На межі II–III тисячоліть. Художники Києва. — К.: 2009. — С. 465.
  12. Науковий потенціал України: київський літопис XXI ст.: збірник. — 2009. — С. 71-72.
  13. Світ родини Одайників: альбом / авт.-упор. В. Т. Ліновицька. — К.: 2011. — С. 20-23.
  14. Розмай Незалежної України. «Художники Києва». Українське образотворче мистецтво 1991–2011: альбом / авт.-упоряд. Л. І. Андрієвський — К.: Криниця, 2011 — С.19,569−570: репродукції № 756, 757, 758.
  15. Двоєглазова К. Оксана Одайник: «Хочу, щоби блакитні далі люди бачили моїми очима» // «ВІЧЕ». Журнал Верховної Ради України. — 2011. — № 15-16 (300–301) — С. 72-73.
  16. Преемственность традиций // Искусство. — 1986. — № 4. — С. 15.
  17. Маричевський М. В промінні сонця й синіх гір // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 1. — С. 84—87.
  18. Шапіро О. Стихія у творчості Оксани Одайник // Образотворче мистецтво. — 2008. — № 2. — С. 127–130.
  19. Поліщук Т. Імена — Оксана Одайник // Україна, Європа, Світ. — 29 березня 1997.
  20. Решетило В. Музика — невидимий живопис. Оксана Одайник // Голос України. — 1997. — № 219. — С. 16.
  21. Курнышова Ю. Поющая художница // Зеркало недели. — 1997. — № 30 (147). (рос.)
  22. Шапіро. О. Макро- i міні-світи Оксани Одайник // День. — 2007. — № 84. — С. 19.
  23. Шапіро. О. Художниця з династії Одайників // Україна молода. — 19 липня 2007 — С. 12.
  24. Дарія Чайка. Оксана Одайник. Солнечная песня // Уикенд Культура (Газета 2000) — 23 квітня 2009. — № 17 (459). (рос.)
  25. Ганна Козаченко Оксана Одайник: живопис — заповідь любові // «Аграрний Тиждень» 13 травня 2013, Weekend

Посилання

ред.
  1. Оксана Одайник на Facebook
  2. Живописний вибух Оксани Одайник
  3. Оксана Одайник_майстер-клас
  4. Оксана Одайник: живопис — заповідь любові
  5. Післявоєнні роки у спогадах художниці Зої Самойленко-Одайник
  6. Вадим Одайник. Художник закоханий в Карпати
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Одайник_Оксана_Вадимівна