Відкрити головне меню

Одайник Оксана Вадимівна

Ода́йник Окса́на Вади́мівна (*28 вересня 1953, Київ, УРСР) — український художник, живописець, педагог. Народний художник України, член Національної спілки художників України, доцент кафедри живопису та композиції Академії мистецтв України. Дипломант мистецької премії КОНСХУ у галузі образотворчого мистецтва ім. Ф.Кричевського. Лауреат мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва ім. Сергія Шишка.

Одайник Оксана Вадимівна
Oksana-Odaynik-15-06-2000.jpg
Народження 28 вересня 1953(1953-09-28) (66 років)
Київ, УРСР
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Жанр живопис
Навчання Київський державний художній інститут
Діяльність художниця
Напрямок Станковий живопис
Член Спілка художників СРСР
Нагороди
Народний художник України
Премії Народний художник України
Сайт facebook.com/OxanaOdaynik

БіографіяРедагувати

Оксана Одайник народилася 28 вересня 1953 року в місті Києві.

1972 року закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка.

1978 року закінчила Київський художній інститут за спеціальністю «художник-живописець» (викладачі: О.М.Лопухов, В.І.Гурін, Т.М.Голембієвська, В.І.Забашта, Ю.М.Ятченко).

З 1979 року — член Спілки художників УРСР.

З 2001 року — Заслужений художник України.

З 2005 року — заступник Голови секції живопису Київської організації Національної спілки художників України.

З 2006 року і по теперішній час Оксана Одайник — член Правління Київської організації Національної спілки художників України.

З 2010 року Оксана Одайник — член Експертної ради Міністерства культури і туризму України з питань відбору та придбання творів образотворчого, декоративно-прикладного та народного мистецтва [1].

З 2013 року — Народний художник України [2]

Викладає в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, доцент кафедри живопису та композиції НАОМА.

Працює у галузі станкового живопису.

Сім'яРедагувати

  • Батько — Одайник Вадим Іванович (19251984), художник-живописець, Народний художник УРСР[3].
  • Мати — Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна (19242002), художник-живописець [3].
  • Брат — Одайник Сергій Вадимович (1949), художник-живописець.
  • Чоловік — Двоєглазов Михайло Михайлович (1950), художник-живописець[4].
  • Донька — Двоєглазова Катерина Михайлівна (1975), художник-живописець.
  • Онука — Галинська Марія Владиславівна (1998).

ТворчістьРедагувати

Творчий стаж Оксани Одайник понад 40 років.

З 1968 року у доробку мисткині — Оксани Одайник близько 1000 живописних творів: численні пейзажі, жанрові полотна, натюрморти, портрети; 15 персональних виставок в Україні і за кордоном; понад 70 групових виставок, серед яких Всеукраїнські і міжнародні художні виставки, учасник різних АРТ-проектів в Україні та за кордоном.

У творчості Оксани Вадимівни Одайник можна визначити кілька періодів, які говорять про те, що цікавило й захоплювало художницю в той чи інший час. 1980-ті роки можна назвати «традиційними пейзажними». Поїздки на творчі пленери в Седнів і Гурзуф, де є можливість безпосереднього спілкування з природою, малювання з натури дивовижних краєвидів. Оксана Одайник багато працює й у жанрі натюрморту, що став одним із найулюбленіших у всій її творчості.

У 1990-ті роки манера письма Оксани Одайник різко змінюється: це вже надзвичайно експресивні абстрактно-знакові полотна. Поїздка до Франції з персональною виставкою справила вплив на її творчість. Мисткиня мала можливість повніше ознайомитися з творами Ван Гога. Тож не дивно, що невдовзі з'явилася присвячена йому серія робіт (19972011).

Головне, що об'єднує полотна, написані Одайник у різні періоди, — це постійні експерименти з формою та кольором. Після абстрактного періоду художниця знову повертається до своїх улюблених жанрів, до пейзажу, натюрморту та квіткових композицій. У них — відчуття первісної зрідненості з могутністю рідної землі, мальовнича згадка про чудову природу України, де народилась і живе Оксана.

Проте художниця знову в пошуках нових горизонтів… Картини «Всі до саду» (2009), «Місто-2010», «Враження» (2010), «Спека» (2011), «Мить» (2011) є своєрідною даниною емоційним враженням Оксани, які перетворюються на головний сюжет полотна. Авторові притаманне яскраве образне бачення. Емоційно насичені полотна Оксани Одайник сповнені внутрішньої сили й гармонії. Вона використовує техніку олійного пастозного живопису. Це надає її полотнам особливої почуттєвої сили. Символічно, що, крім малярства, Оксана спробувала себе в музичній імпровізації: записала сольний компакт-диск «Українська пісня» в аранжуванні київської рок-групи.

Основні живописні роботиРедагувати

Основні колекціїРедагувати

Твори художниці є в збірках вітчизняних музеїв, зокрема [[Національний художній музей України |Національного художнього музею України]], Національного художнього музею ім. Андрія Шептицького у Львові, Тернопільському, Уманському, Вінницькому, Ізмаїльському, Бердичівському, Запорізькому музеях, у збірках Міністерства культури та Національної спілки художників України, Фонду сприяння розвитку мистецтв (ФСРМ), а також в приватних колекціях України, Італії, Великої Британії, США, Канади, Японії, Росії, Німеччини, Ізраїлю, Китаю, Франції.

Персональні виставки (вибірково)Редагувати

  • 1995 — «Пам'яті батька». Галерея «Золоті ворота», Київ.
  • 1997 — Галерея «Ла Базар», Тулуза, Франція.
  • 2001 — Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — Галерея Фонду культури, Київ.
  • 2003 — «Посвята Ван Гогу». Галерея ФСРМ, Київ.
  • 2003 — «Витоки». Зали Національної спілки художників України, Київ.
  • 2004 — «Живопис». Зали ФСРМ, Київ.
  • 2008 — «Ювілейна». Галерея «Мистець», Київ.
  • 2013 — «Ювілейна». Зали Національної спілки художників України, Київ.

Групові виставки (вибірково)Редагувати

  • 1998 — Міжнародний арт-фестиваль, Український дім, Київ.
  • 1999 — «Мистецтво України», (5 років ФСРМ), Київ.
  • 2000 — «Японія — Україна», Музей, Київ.(альбом)
  • 2001 — «Живопис 2001», Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
  • 2001 — «10 років незалежності». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — «Витоки». Галерея мистецтв «Лавра», Київ.
  • 2002 — «Мистецтво України». ЦБХ, Москва.
  • 2004 — «Коло друзів». (10 років ФСРМ), Національний художній музей України, Київ.
  • 2005 — «Сучасний український краєвид». Національний український музей, Чикаго.(альбом)
  • 2006 — «15 років незалежності». Зали Національної спілки художників України, Київ.
  • 2006 — «Art Київ». Український дім, Київ.(альбом).
  • 2007 — «Живопис 2007». Всеукраїнське Триєнале живопису. Київ.(альбом)
  • 2008 — «70 років Спілки художників України». Київ, Москва.(альбом)

НагородиРедагувати

  • 2001 — Заслужений художник України.
  • 2006 — Дипломант мистецької премії КОНСХУ у галузі образотворчого мистецтва ім. Ф.Кричевського.
  • 2009 — Лауреат мистецької премії «Київ» у галузі образотворчого мистецтва ім. Сергія Шишка[5].
  • 2013 — Народний художник України[6]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Присвячується художникам Росії та СРСР XX ст. (1900-1980-ті): енциклопедичний довідник // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 1998. — С.227 (англ.)
  2. A Dictionary of Twentieth Century Russian And Soviet Painters (1900-1980s): енциклопедичний довідник-альбом // The Matthew Cullerne Bown. — London: IZONAR, 2004. — С.277 (англ.)
  3. Художники України: Енциклопедичний довідник / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський — К.: 2006. Випуск № 1. С. 414.
  4. Увічнений подвиг: альбом / авт. упор. Є. А. Афанасьев. — К.: Мистецтво, 1987. — С. 9−10.
  5. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2001.
  6. Одайник Оксана. Живопис: альбом. — К.: 2008.
  7. Тернавська Г. С. 10 років Незалежності у творчості сучасних київських художників: альбом — 2001. — С. 31.
  8. Жіночий образ у сучасному українському мистецтві (кінець ХХ ст.) / авт.-упоряд. Л. Д. Черватюк. — К.: Навчальна книга, 2007.- С. 109–110.
  9. Федорук О. Жінка очима київських митців (кінець ХХ — XXI ст.) — К.: 2007. — С. 10-11.
  10. АРТ—КИЇВ, Приватні колекції: альбом / авт.-упоряд. Н.Заболотна. — К.: ОРАНТА, 2006 — С. 214–217.
  11. На межі II–III тисячоліть. Художники Києва. — К.: 2009. — С. 465.
  12. Науковий потенціал України: київський літопис XXI ст.: збірник. — 2009. — С. 71-72.
  13. Світ родини Одайників: альбом / авт.-упор. В. Т. Ліновицька. — К.: 2011. — С. 20-23.
  14. Розмай Незалежної України. «Художники Києва». Українське образотворче мистецтво 1991–2011: альбом / авт.-упоряд. Л. І. Андрієвський — К.: Криниця, 2011 — С.19,569−570: репродукції № 756, 757, 758.
  15. Двоєглазова К. Оксана Одайник: «Хочу, щоби блакитні далі люди бачили моїми очима» // «ВІЧЕ». Журнал Верховної Ради України. — 2011. — № 15-16 (300–301) — С. 72-73.
  16. Преемственность традиций // Искусство. — 1986. — № 4. — С. 15.
  17. Маричевський М. В промінні сонця й синіх гір // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 1. — С. 84—87.
  18. Шапіро О. Стихія у творчості Оксани Одайник // Образотворче мистецтво. — 2008. — № 2. — С. 127–130.
  19. Поліщук Т. Імена — Оксана Одайник // Україна, Європа, Світ. — 29 березня 1997.
  20. Решетило В. Музика — невидимий живопис. Оксана Одайник // Голос України. — 1997. — № 219. — С. 16.
  21. Курнышова Ю. Поющая художница[недоступне посилання з квітень 2019] // Зеркало недели. — 1997. — № 30 (147). (рос.)
  22. Шапіро. О. Макро- i міні-світи Оксани Одайник // День. — 2007. — № 84. — С. 19.
  23. Шапіро. О. Художниця з династії Одайників // Україна молода. — 19 липня 2007 — С. 12.
  24. Дарья Чайка. Оксана Одайник. Солнечная песня // Уикенд Культура (Газета 2000) — 23 квітня 2009. — № 17 (459). (рос.)
  25. Ганна Козаченко Оксана Одайник: живопис — заповідь любові // «Аграрний Тиждень» 13 травня 2013, Weekend

ПосиланняРедагувати