Чеканюк Вілен Андрійович
Вілен Андрійович Чеканю́к (12 жовтня 1932, Жмеринка — 21 вересня 2000, Київ) — український радянський живописець і педагог, професор з 1984 року; член Спілки радянських художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України з 2000 року[1]. Син радянського партійного діяча Андрія Чеканюка, брат архітектора Юрія Чеканюка.
| Чеканюк Вілен Андрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
12 жовтня 1932 Жмеринка, Вінницька область, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 21 вересня 2000 (67 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1958) | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Вчитель | Григор'єв Сергій Олексійович, Хмелько Михайло Іванович, Пузирков Віктор Григорович і Іванов Михайло Інокентійович | |||
| Відомі учні | [⇨] | |||
| Працівник | Київський державний художній інститут | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Батько | Чеканюк Андрій Терентійович | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 12 жовтня 1932 року в місті Жмеринці (нині Вінницька область, Україна). Упродовж 1952—1958 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами були, зокрема, Віктор Пузирков, Михайло Хмелько, Сергій Григор'єв, Михайло Іванов.
Протягом 1959—1967 років і з 1972 року викладав в Київському художньому інституті; з 1977 року завідував кафедрою композиції[1] (див. учні [⇨]). Член КПРС з 1964 року.
Жив в Києві, в будинку на бульварі Дружби народів, № 32, квартира 55 та на Курганівській вулиці, № 3, квартира 30[2]. Помер у Києві 21 вересня 2000 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4170556° пн. ш. 30.5015556° сх. д.)[1].
Творчість ред.
Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та плаката. Серед робіт:
- живопис
- «Перший комсомольський осередок на селі» (1958; Національний художній музей України);
- «Перше знайомство» (1960);
- «З роботи» (1960, Національний музей у Львові);
- «Ранок Сибіру» (1963);
- «Китобої» (1966);
- «За землю» (1967);
- «Кармелюк» (1969);
- «Зенітники. В'єтнам» (1970—1971);
- «Партизани» (1975);
- «Патруль „Аврори“» (1977);
- «Арсенальці» (1982);
- «Будзагін» (1983);
- «Під прапором комбрига» (1987);
- «Максим Кривоніс під Звягелем» (1990).
- ілюстрації до книг
- «Золотий горнець» Ернста Гофмана (1968);
- «Вогонь» Анрі Барбюса (1969).
Брав участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках з 1958 року.
Учні ред.
Анд Олексій Дмитрович, Базилєв Сергій Миколайович, Балкінд Лев Володимирович, Бєльський Едуард Всеволодович, Бистрова Яна Борисівна, Білостоцький Сергій Анатолійович, Вакулич Микола Феодосійович, Василевська Жанна Григорівна, Вітковська Наталія Львівна, Власов Олексій Федорович, Ворона Ольга Олександрівна, Герасименко Наталія Володимирівна, Гончаренко Юрій Євгенович, Гребенюк Павло Семенович, Григоров Віктор Федорович, Григоров Олексій Вікторович, Данченко Микола Олександрович, Жидель Сергій Петрович, Зима Тетяна Миколаївна, Карєва-Готьє Наталія Павлівна, Кирилова Олександра Сергіївна, Клименко Олександр Іванович, Кожеков Олексій Васильович, Компанець Юрій Миколайович, Корнієвський Сергій Анатолійович, Косаревський Костянтин Іванович, Красна Тетяна Іванівна, Кумунджієв Віктор Костянтинович, Кутняхов Микола Іванович, Ларюшина Тетяна Ісаївна, Лещенко Євген Олександрович, Литовченко Наталія Іванівна, Лопухова Світлана Олександрівна, Малишко Микола Олексійович, Марценюк Володимир Вікторович, Нисілевич Алла Леонідівна, Орликов Євген Йосипович, Піша Лариса Петрівна, Подерев'янський Лесь, Слєта Оксана Петрівна.
Відзнаки ред.
- Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (1958);
- Заслужений діяч мистецтв Української РСР з 1964 року;
- Народний художник УРСР з 1982 року;
- Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського;
- Золота медаль Академії мистецтв України (1999)[1].
Примітки ред.
Література ред.
- Чеканюк Вілен Андрійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 734.;
- Чеканюк Вілен // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 503.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 247.
- Чеканюк Вілен Андрійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 626—627. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Чеканюки // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 628. — ISBN 5-88500-071-9.