Відкрити головне меню

Євге́н Я́кович Сагайда́чний (* 22 квітня 1886, Херсон — † 21 серпня 1961, Косів, Івано-Франківська область) — український маляр, театральний декоратор, скульптор, педагог, етнограф і колекціонер. Один з перших викладачів Межигірської керамічної школи.

Євген Якович Сагайдачний
Народження 22 квітня 1886(1886-04-22)
Херсон
Смерть 21 серпня 1961(1961-08-21) (75 років)
  Косів, Івано-Франківська область
Жанр живопис
Навчання Училище барона Штігліца у Санкт-Петербурзі, нині Санкт-Петербургська художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Діяльність художник

Зміст

БіографіяРедагувати

Художню освіту здобув у Санкт-Петербурзі. Навчався у приватних майстернях Я. Ціонглінського і М. Кардовського, училищі барона Штігліца у Петербурзі. Учасник художніх виставок (з 1909). Відвідав Королівство Італія, Королівство Греція, Османську імперію (1910–1912). На початку творчої діяльності випробовував свої сили у різноманітних видах мистецтва, зблизився з різними лівими авангардними об'єднаннями, брав участь у їхніх виставках. Декоратор у театрах Петербурга та Києва (1911—1918). Навчався в Українській академії мистецтв (1917–1920, майстерня М. Бойчука).

Викладав рисунок і композицію, скульптуру в Художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Миргороді (1920–1922). Професор скульптурного факультету Київського художнього інституту (1922–1932), в організації якого брав участь. Викладач Межигірського керамічного технікуму (1922-1932). З 1923 — в Київській художньо-індустріальній школі. З 1932 викладав у навчальних закладах Луганська (художній робітничий факультет), Дніпропетровська (художній технікум, з 1936), Ніжина. З 1946 оселився у Косові, з 1947 викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва.

Особливості творчостіРедагувати

Твори Сагайдачного 1910–1920 відзначаються лаконічно-аскетичною простотою форми, його образи пов’язані з національним українським середовищем, позначені оптимістичним звучанням.

Багато уваги приділяв пейзажному жанрові, що відкривав йому широке поле для експериментування. Його приваблювала лаконічна логіка кубізму.

Після переїзду в Україну у 1917 захопився роботою над скульптурою, послуговуючись деревом і керамікою — матеріалами, що найбільше відповідали його творчій натурі.

У 1930-ті відійшов від формальних позицій авангардизму.

Працював також у книжковій графіці та гравюрі.

ТвориРедагувати

Декоративні розписи «Весілля» (1911).

Акварелі з гуцульського життя: “На базарі” (1949), “З Соколівки до Яворова” (1951), “Квіти бараболі” (1952), “Зимовий базар” (1954), “Дорога на Пістинь” (1957), “Околиця Косова” (1960).

Скульптура: “Жінка навколішки”, “Робітник з молотом”, “Жінка в плахті”, “Жінка молиться” (усі — 1920-ті рр.).

КартиниРедагувати

  • “Коні” (1912)
  • «Вулички в Туреччині», «Коні» (1920)
  • «Краєвид з деревом»
  • “Жінка біля терниці”, “Провіває зерно”, “Готує їжу”, “Селянська біда”, “Село”, “На Прип’яті”, “Біля криниці” (усі — 1920-ті рр.)
  • «Яри біля Луганського», «Квітучий кущ глоду» (з 1930-х pp.)

КолекціяРедагувати

Живучи і працюючи на Гуцульщині, захопився збиранням виробів народних умільців. Залишив велику колекцію народного, зокрема гуцульського, мистецтва.

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 7. — Париж — Нью-Йорк, 1973. — С. 268.
  • Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 510.
  • Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 521.
  • Сагайдачний Є. Я. // Полєк В. та ін. Відомі педагоги Прикарпаття. — Івано-Франківськ, 1997. — С. 129.
  • Сагайдачні // Пелипейко І. Містечко над Рибницею: Книга про Косів. — Косів, 2004. — С. 306—313.
  • Джуранюк Ю. Чарівна квітка Гуцульщини: [Про Косівський музей та його засновника Є. Я. Сагайдачного] // Наука і суспільство. — 1978. — № 12. — С. 49—50.
  • Соломченко О. Громадянин і мислитель // Гуцульський край. — 1996. — 20 квітня; 4 травня.
  • Соломченко О. Євген Сагайдачний // Образотворче мистецтво. — 1999. — № 1-2. — С. 75-77.
  • Соломченко О. З глибоких джерел: До 100-річчя від дня народж. Є. Я.Сагайдачного // Прикарпатська правда. — 1986. — 20 квітня.
  • Танець Чугайстра: [Про художника Є. Я. Сагайдачного] // Федорів Р. Скрипка, що грає тисячу літ: Історичні повісті, есе. — Львів, 1991. — С. 195—218.
  • Угорчак Ю. Зачарований Гуцульщиною: До 110-річчя від дня народження Є. Сагайдачного // Поліття. — 1996. — №22 (червень).
  • Андрейканич А. І. Євген Сагайдачний. Малярство та графіка із збірки Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Альбом. - 2011.
  • Мудрицька А. Євген Сагайдачний: «Чекаю людей…» // Гуцульський край. — 2015. — 9 лютого.

ПосиланняРедагувати