Транссибірська магістраль

Транссибі́рська залізнична магістраль (Трансси́б), Великий Сибірський Шлях (історична назва) — залізниця через Євразійський континент, що сполучає Європейську частину Росії, її найбільші промислові райони і Москву з її серединними (Сибір) і східними (Далекий Схід) районами. Довжина 9 288,2 км, це найдовша залізниця в світі. Найвища точка шляху — Яблоновий перевал (1 019 м над рівнем моря). У 2002 була завершена повна електрифікація.

Транссибірська магістраль
Зображення
Держава Flag of Russia.svg Росія
Власник Російські залізниці
Обмеження швидкості 39 метр на секунду
Оператор Російські залізниці
Дата офіційного відкриття 1903
Ширина колії 1520 мм
Початкова чи кінцева точка Москва і Владивосток
З'єднується з Ярославль[1], Кіров[1], Перм[1], Єкатеринбург[1], Тюмень[1], Омськ[1], Новосибірськ[1], Красноярськ[1], Тайшет, Іркутськ[1], Улан-Уде[1], Чита[1], Біробіджан[1], Хабаровськ[1], Владивосток[1], Китайсько-Східна залізниця, Амуро-Якутська магістраль, Благовєщенськ, Пхеньян, Туманган, Хасан, Уссурійськ, Владимир[1], Нижній Новгород[1], Москва[1], Ангарськ[1] і Байкальськ[1]
Довжина або відстань 9288 км[2]
Дорожня карта
Маршрутна карта Шаблон:Транссибірська залізниця
Тип електрифікації 25 кВ змінного струму електрифікація залізниціd, 3 кВ постійного струмуd і контактна мережа
CMNS: Транссибірська магістраль у Вікісховищі

Власне Транссибом може називатися лише східна частина магістралі, від Челябінська (Південний Урал) до Владивостока. Її довжина — близько 7 тис. км. Саме ця ділянка була побудована у 18911916 роки.

Транссиб сполучає Центр (Москву), міста Уралу, Сибіру і Тихий океан (Владивосток), а кажучи ширше — західні і південні порти (Санкт-Петербург, Калінінград, Новоросійськ) і столицю Росії, а також залізничні виходи в Європу, з одного боку, з портами і залізничними виходами в Азію (Владивосток, Находка, Ваніно, Забайкальськ) з іншого боку.

Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Основні віхи будівництваРедагувати

 
Залізничний тунель на Навколобайкальській залізниці на захід від Культюка
 
Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Офіційне будівництво розпочалося 19 (31 травня) 1891 в районі поблизу Владивостока (Куперовська западина), на закладці був присутній Цесаревич Микола Олександрович, майбутній імператор Микола II. Фактично ж будівництво стартувало раніше, на початку березня 1891 року, коли почалося будівництво ділянки Міас — Челябінськ. З'єднання рейок на всій протяжності Великого Сибірського Шляху відбулося 21 жовтня (3 листопада) 1901року, коли будівельники Китайсько-Східної залізниці, що прокладали рейкову колію із заходу і сходу, зустрілися один з одним. Але регулярного руху потягів на всій протяжності магістралі в цей час не існувало.

Регулярне сполучення між столицею імперії — Санкт-Петербургом і тихоокеанськими портами Росії — Владивостоком і Дальним залізницею було встановлено в липні 1903, коли Китайсько-Східна залізниця, що проходить через Маньчжурію, була прийнята в постійну («правильну») експлуатацію. Дата 1 (14 липня) 1903 ознаменувала собою також становлення Великого Сибірського Шляху до ладу на всій його протяжності, хоча на шляху був проміжок: через Байкал доводилося переправляти потяги на спеціальному поромі.

Безперервна колія між Санкт-Петербургом і Владивостоком з'явилася після початку робочого руху по Навколобайкальській залізниці 18 вересня (1 жовтня) 1904; а за рік, 16 (29 жовтня) 1905 року, Навколобайкальська залізниця, як відрізок Великого Сибірського Шляху, була прийнята в постійну експлуатацію; і регулярні пасажирські потяги вперше в історії мали можливість слідувати тільки по рейках, без використання поромних переправ, від берегів Атлантичного океану (із Західної Європи) до берегів Тихого океану (до Владивостока). Кінець будівництва на території Російської Імперії: 5 (18 жовтня) 1916, із пуском моста через Амур поблизу Хабаровська і початком руху потягів цим мостом.

Вартість будівництва Транссибу із 1891 по 1913 склала 1 455 413 тисяч карбованців.

Напрямки ТранссибуРедагувати

Північний
Москва — Ярославль — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Новий
Москва — Нижній Новгород — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Південний
Москва — Муром — Арзамас — Канаш — Казань — Єкатеринбург — Омськ — Владивосток.
Історичний
Москва — Рязань — Рузаєвка — Самара — Уфа — Челябінськ — Омськ — Владивосток.

СусідиРедагувати

 
Мапа Транссибу.
Червоною смугою на мапі позначена Транссибірська магістраль, зеленою — Байкало-Амурська магістраль

Територією Північного Казахстану проходить Середньосибірська залізниця. Кемеровську область з Алтайським краєм сполучає Західно-Сибірська залізниця, а з Барнаула на південь до Середньої Азії веде Півдсиб, далі переходить у Турксиб. Наприкінці XX століття на Далекому Сході північніше Транссибу прокладена Байкало-Амурська магістраль.

Цікаві фактиРедагувати

  • Хоча Владивосток є кінцевою станцією Транссибу, на гілці на Находку є віддаленіші від Москви станції — мис Астаф'єва і Східний порт.
  • По Транссибу до недавнього часу курсував найдальший у світі потяг № 53/54 Харків — Владивосток, що долав 9714 км колії за 174 години 10 хвилин. З 15 травня 2010 року цей потяг був «обрізаний» до станції Уфа, проте зберігалося курсування безпересадкових вагонів. Найдальшим у світі вагоном безпересадкового сполучення був вагон Київ — Владивосток, відстань 10259 км, час проїзду 187 годин (7 діб 19 годин 50 хвилин). 2010 року цей рейс було скасовано, у наступні роки також було припинено курсування потягу Харків — Уфа та вагонів Харків — Владивосток. Тому тепер найдальшим у світі потягом є потяг Москва — Владивосток, протяжність рейсу 9288 км.
  • «Найшвидший» потяг Транссибу № 1/2 «Росія», сполученням Москва — Владивосток. Він проходить Транссиб за 6 діб 2 години. Звичайний потяг № 099 Москва — Владивосток долає цю ж відстань за 6 діб 19 годин.
  • На Ярославському вокзалі Москви, а також у Владивостоці встановлені спеціальні кілометрові стовпи із зазначенням протяжності магістралі — «0 км» на одній грані і «9298 км» на іншій (причому у Владивостоці на знаку написано «9288», ця цифра є вірною).

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати