Вікіпедія

Арзамас

Арзама́с (рос. Арзамас, ерз. Эрзямас) — місто обласного підпорядкування в Росії, центр Арзамаського району Нижньогородської області. Засноване у 1578 році. Статус міста з 1719 року. За промисловим розвитком та чисельністю населення місто помітно виділяється серед інших міст області.

Арзамас
рос. Арзамас
Герб Прапор
coat of arms of Arzamasd flag of Arzamasd
Арзамас
Арзамас
Основні дані
Координати: 55°28′ пн. ш. 43°52′ сх. д. / 55.467° пн. ш. 43.867° сх. д. / 55.467; 43.867
Країна Росія Росія
Регіон Нижньогородська область
Столиця для Arzamas Urban Okrugd[1]
Засновано 1578
Перша згадка 1552
Статус міста 1719
Площа 42 ± 1 км²
Населення 103 997 (2023)
Висота НРМ 150 ± 1 м
Міста-побратими Румаd (2006), Зарайськ (2004)[2], Ростов (2008), Воложин, Ахалі-Атоні (2013), Попово
Телефонний код (7) 83147
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 580724
OSM r1582236  ·R
ЗКАТО 22403000000
ЗКТМО 22703000001
Поштові індекси 607220–607233
Міська влада
Мер міста Парусова Тетяна Юріївна
Вебсайт arzamas.org
Мапа
Мапа
CMNS: Арзамас у Вікісховищі

Географія ред.

Місто розташоване на правому березі річки Тьоша (притока Оки). Арзамас знаходиться в центрі правобережної частини області, за 112 кілометрів від Нижнього Новгорода, за 410 кілометрів від Москви, на перетині залізничних магістралей та автошляхів.

Історія ред.

Заснування ред.

Арзамас засноване як місто-фортеця, яку вирішив закласти цар Іван Грозний у 1552 році, коли йшов своїм третім походом на Казань. Арзамасу «рос. велено быти на государевой службе». Офіційно роком заснування вважається 1578 рік.

Фортеця була заснована на місці прадавнього ерзяського поселення. Назва міста, за однією з легенд, утворена від імен двох братів Арзай і Масая, які зустріли Івана Грозного дарами й у присутності царя першими прийняли православну віру. Арзамаська фортеця зіграла важливу роль в обороні південно-східних кордонів російської держави. Ця її історична заслуга відображена у гербі міста, який зображається у формі щита (на золотому полі два стропила: верхнє — червоне, нижнє — зелене), затвердженого 16 серпня 1781 року указом імператриці Катерини Другої.

Герб ред.

Ідея створення герба для міста Арзамаса належить до епохи Петра I, коли в 1722 році за його указом була затверджена урядова Герольдмейстерська контора. Малюнок герба Арзамаса у 1781 році визнаний старим, тому що в його основу був покладений ескіз графа Ф. де Санті. Герб намальований приблизно у 1725—1727 роках, за часів царювання Катерини I, і призначався спочатку для розташування на полковій амуніції і полкових знаменах Арзамаського полку. Опису символіки герба в законах Російської імперії немає, однак герб достатньо простий і легко «читається». На щиті розміщені геральдичні почесні фігури — стропила (Арзамас — єдине місто в Росії, яке має на гербі такі фігури). Зображення стропил одного над іншим із вістрями, які стикаються, означає військову сутичку, які закінчилася перемогою одного із суперників (того, що вгорі). Стропило, яке означає переможця, пофарбоване в червоний колір — колір гербового щита Москви; стропило, яке означає переможеного, має зелений колір — колір ісламу.

Торгівля ред.

У 1719 році Арзамас — головне місто провінції, яка входила до Нижньогородської губернії. Кількість мешканців міста до 1737 року досягла майже 7 тисяч мешканців, лише трохи поступаючись Нижньому Новгороду. Із 1779 року Арзамас — повітове містечко. Із XVII століття Арзамас набуває значення важливого транзитного пункту на шляху з Москви у південно-східні райони країни. У цей час формується торгово-реміснича частина міста із розвинутим шкіряним, кушнірським, салотопним, повстяним виробництвом. Місто славилось торгівлею, особливо цибулею і знаменитими арзамаськими гусями. За що і прозвали арзамасців по всій Росії «цибульниками» і «гусятниками». Відомий був Арзамас також виробленням шкір і шкіряних виробів. Знаменита арзамаська «юхта» булгара вивозилася до Англії, Франції, Німеччини.

У XVIII столітті через Арзамас проходило до десятка важливих торгових шляхів — Московський, Нижньогородський, Симбірський, Саратовський, Тамбовський, «великий шлях на Макар'єв» та інші. У цей час відбувається стрімкий розвиток міста — зростає кількість його мешканців, збільшується торгівля, розвивається промисловість. Нечуваний розквіт міста в цей період увійшов до історії Арзамаса як «золота доба», яка продовжувалася майже століття, починаючи із середини XVIII століття.

Арзамаські купці, які славились різноманітністю і розмахом торговельних операцій, швидко багатіли. Результати цього позначилися на вигляді міста.

Розбудова міста ред.

 
Історична частина міста
 
Воскресенський собор

У 1781 році одночасно з іншими повітовими містами Арзамас отримав проект планування. Однак недостатнє знайомство проектувальників із особливостями місцевого рельєфу призвело до значного коригування цього першого проекту, яке проводилось у 1782—1784 роках, остаточний план нижньої частини міста був розроблений після пожежі 1823 року. Таким чином, наприкінці XVIII—в першій половині XIX століть склалась існуюча і донині планувальна структура Арзамаса.

Особливого розмаху досягло будівництво храмів. До початку XIX століття було зведено понад 20 церковних будівель. Вінцем храмобудівництва стало спорудження в Арзамасі Воскресенського собору на честь перемоги російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. Цей собор, побудований за проектом М. П. Коринфського, став головною прикрасою міста. Величний п'ятиглавий собор і понині стоїть на високому пагорбі, займаючи панівне положення у вигляді й силуеті Арзамаса. У зв'язку з посиленим церковним будівництвом у місті розвивались художні промисли, такі, як іконописний. Іконописне ремесло з часом переросло в мистецтво і пов'язане з Арзамаською школою живопису Олександра Ступіна.

Школа живопису ред.

Арзамаська школа живопису (1802—1862) — помітне явище в історії російської культури першої половини XIX століття. Це була перша художня школа в Росії. Тут могли навчатися і кріпаки, причому отримувати не лише художню, а й загальну освіту. За 60 років свого існування школа виховала чимало народних талантів, серед них: М. Алєксєєв, В. Раєв, І. Горбунов, М. Рачков, К. Макаров, Р. Ступін, Є. Крендовський та інші. Початкове навчання живопису у школі Ступіна отримав видатний російський художник В. Г. Перов. Роботи цих майстрів прикрашають зали музеїв Санкт-Петербурга, Москви, Нижнього Новгорода, Казані, Саранська та ін.

Населення ред.

Чисельність населення
1856[3]1897[4]1913[3]1926[4]1931[3]1939[4]1959[5]
10 300↗11 000↗18 900↘15 000↗21 000↗26 000↗41 518
1967[3]1970[6]1973[3]1975[7]1976[8]1979[9]1982[10]
↗57 000↗67 459↗77 000↗86 000→86 000↗93 251↗100 000
1985[11]1986[8]1987[12]1989[13]1990[14]1991[8]1992[11]
↘94 000↗99 000↗108 000↗108 951↗110 000↗112 000→112 000
1993[8]1994[8]1995[11]1996[11]1997[15]1998[11]1999[16]
→112 000→112 000→112 000→112 000→112 000↘111 000↗111 300
2000[17]2001[11]2002[18]2003[3]2004[19]2005[20]2006[21]
↘110 700↘109 600↘109 432↘109 400↘108 400↘107 600↘106 800
2007[22]2008[23]2009[24]2010[18]2011[23]2012[25]2013[26]
↘106 300↘106 075↘105 787↗106 362↘106 248↘105 667↘105 344
2014[27]2015[28]2016[29]2017[30]
↘105 065↘104 831↘104 785↘104 547

Пам'ятки історії ред.

Арзамас сам по собі місто-музей. Понад 130 пам'яток історії, культури та архітектури взяті на державну охорону, з них 25 — пам'ятки загальноросійського значення. Це дало привід для включення Арзамаса до списку історичних міст, які потребують особливо дбайливого ставлення до збереження історичної спадщини.

Інфраструктура ред.

Залізничний вузол. Машинобудівна, харчова, легка промисловість, виробництво будматеріалів. Педагогічний інститут. Театр. Краєзнавчий музей.

Відомі люди, пов'язані з Арзамасом ред.

Народились ред.

Галерея ред.

  •  
    Церква ікони Божої Матері «Знамення»
  •  
    Політехнічний інститут
  •  
    Богоявленська церква
  •  
    ТЦ «Плаза»
  •  
    Педагогічний інститут
  •  
    Церква ікони Божої Матері «Живоносне джерело»
  •  
    Церква Володимирської ікони Божої Матері
  •  
    Залізничний вокзал «Арзамас-2»
  •  
    Казанська церква

Див. також ред.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. ↑ ОКТМО. 185/2016. Volga Federal District
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20180826214522/http://arzbiblio.ru/index.php/2009-10-07-06-13-00/2009-11-29-17-05-15/939-goroda-pobratimy-arzamasa
  3. ↑ а б в г д е Народная энциклопедия «Мой город». Арзамас. Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  4. ↑ а б в Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. ↑ Российский статистический ежегодник, 1998 год
  8. ↑ а б в г д Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  9. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  10. ↑ Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  11. ↑ а б в г д е Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  12. ↑ Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  13. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  14. ↑ Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  15. ↑ Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
  16. ↑ Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
  17. ↑ Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу (PDF) за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  18. ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  19. ↑ Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  20. ↑ Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  21. ↑ Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  22. ↑ Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 11 травня 2016.
  23. ↑ а б Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  24. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
  25. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  26. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  27. ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  28. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  29. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  30. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арзамас&oldid=40040914