Відкрити головне меню

Ерзянська мова належить до фіно-волзької підгрупи фіно-угорських мов уральської сім'ї.

Ерзянська мова
эрзянь кель
Поширена в Росія Росія: Мордовія, Татарстан, Марій Ел), Удмуртія, Нижньогородська область, Кіровська область, Свердловська область, Оренбурзька область, Пермський край, Ульяновська область
Регіон Росія, Мордовія
Носії в Росії — 440 000 осіб,
в світі — 517 575 осіб
Писемність кирилиця
Класифікація

Уральська

Угрофінська
Фіно-волзька
Офіційний статус
Офіційна Мордовія
Коди мови
ISO 639-1  —
ISO 639-2 myv
ISO 639-3 myv
SIL myv
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
ерзянською мовою
Прякслопа

Вивчення ерзянської мови розпочинається з кінця ХVІІ століття, з'являються лексичні і текстові матеріали на ерзянській мові. В ХІХ столітті були складені перші граматики ерзянської мови Г.К. Габеленца[de] та Ф.І. Відемана[ru]. Особливо плідною була діяльність фінського мовознавця Г. Паасонена, який на рубежі XIX і XX століть написав ряд капітальних досліджень з питань мордовської лінгвістики. Вивченню ерзянської мови велике значення надавав російський академік О.О. Шахматов, який опублікував у 1910 році фундаментальну працю «Мордовська етнографічна збірка»[1].

До 1925 року не було єдиної орфографічної норми, не була сформуваною й ерзянська літературна мова. З кінця 1920-х років основою ерзянської літературної мови є діалект, поширений в Ардатовському (пізніше Атяшевському) районі Мордовської АРСР (село Козловка[myv]).

Зміст

Порівняння лексики мокшанської і ерзянської мов[2][3]Редагувати

українська ерзянська мокшанська
мати авай тетяй
батько тядязе алязе
горох кснав снав
просо суро сура
коноплі кансть канфь
льон лияназ льяназ
полба виш виш
борона изамо инзама
вила сянго сянга
тік тинге тинголанга
ціп пивсэме таляма
лопата койме кайме
решето сувтеме сифтема
корова скал тракс
кінь лишме алаша
вівця реве уча
свиня туво тува

ДіалектиРедагувати

В ерзянській мові виділяється п'ять крупних діалектних утворень[4]:

  1. центральний діалект
  2. західний (приінсарський) діалект по нижній течі ріки Інсар[myv]
  3. північно-західний (приалатирський) діалект
  4. південно-східний (присурський) діалект
  5. шокшінський (ізольований) діалект на північному заході Мордовії.

АбеткаРедагувати

Латинська абетка (офіційно розроблена для Нижнєгородського краю у 1932, але ніколи не вживалась) a в c ç d ә e f g y i j k l m n o p r s ş t u v x z ƶ ь

Сучасна абетка на базі кирилиці: А/а, Б/б, В/в, Г/г, Д/д, Е/е, Ё/ё, Ж/ж, З/з, И/и, Й/й, К/к, Л/л, М/м, Н/н, О/о, П/п, Р/р, С/с, Т/т, У/у, Ф/ф, Х/х, Ц/ц, Ч/ч, Ш/ш, Щ/щ, Ъ/ъ, Ы/ы, Ь/ь, Э/э, Ю/ю, Я/я

Letter Sound
А а [a]
Б б [b]
В в [v][w]
Г г [g]
Д д [d]
Е е [je]
Ё ё [jo]
Ж ж [ʒ]
З з [z]
И и [i]
Й й [j]
К к [k]
Л л [l]
М м [m]
Н н [n]
О о [o]
П п [p]
Р р [r]
С с [s]
Т т [t]
У у [u]
Ф ф [f]
Х х [h]
Ц ц [ts]
Ч ч [ʧ]
Ш ш [ʃ]
Щ щ [ʃʧ]
Ъ ъ hard sign
Ы ы [ï]
Ь ь soft sign
Э э [e]
Ю ю [ju]
Я я [ja], [jä]

ЛексикаРедагувати

Більша частина лексики ерзянської мови — архаїчний фіно-угорський пласт. До стародавніх індоєвропейських запозичень відносяться слова іранського та балтського походження, що були засвоєні задовго до виникнення мордовської спільноти. З раннього середньовіччя предки ерзян контактували з носіями тюркських мов. Чуваських запозичень нині біля 30. Слів татарського походження більше, проте не так багато як у мокшанській мові[5].

Найбільший вплив на розвиток ерзянської мови здійснила російська мова. Запозичення обраховуються тисячами слів. Нині всі ерзяни двомовні.

МорфологіяРедагувати

Найважливіші особливості ерзянської мови:

  1. Відсутність категорії граматичного роду. Родові ознаки в іменах і займенниках висловлюються лексичними засобами: катка «кіт» або «кішка» — авака катка «кішка», атяка катка «кіт».
  2. Наявність великої кількості відмінків — 12. Проте це не означає, що ерзянська мова важка для вивчення, оскільки відмінкові закінчення здебільшого замінюють прийменники української мови. При цьому відмінкові закінчення однакові у всіх слів (не тільки у іменників), що відміннюються, як в однині, так і в множині. Множина відрізняється від однини тільки наявністю ознаки множини -тнэ (-тне) вказівної (визначеної) відміни перед відмінковими закінченнями: веле «село», давальним відмінком однини веле-нень «селу», множина веле-тне-нень «селами».
  3. Ерзянська мова має три види відмін: 1-а (основна, невизначена), 2-а (вказівна, визначена) і 3-я (присвійна). Форми основної (або невизначеної) відміни вживається для позначення предмету взагалі, не конкретизуючи і не виділяючи його з ряду йому подібних.

ПрикладРедагувати

«Заповіт» Т. Г. Шевченка ерзянською мовою (переклад Івана Прончатова)

КАРМАВТОМА
Кода кулан, сэрей таркас: Калмамизь се шкасто: Монь вечкевикс Украинань: Покш пакся куншкасо.
Кадык тосто келей ёнкстнэ,
Пандтнэ, ине лашмось: Тень неявить, и маряви,
Кода Днепрась лажны,
Кода сон масторонь лангсто: Ятонь веренть кандсы: Иневедев… Вана сестэ,
Ливтян, весень кадсынь: И сонсензэ нишке пазонть: Икелев пачкодян: Тень кис озномо… А се шкас: Меньгак паз а содан.
Монь калмакшнозь, вийсэнк стякшнозь,
Лангстонк тертнень керсинк: И пургсинк эсь олякстоманть: Вардонь кежей верьсэ.
Сестэ од, покш семиясонк,
Оляв пингенк шалтсо,
Тынь моньгак илямизь стувто: Лецтямс паро валсо.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

ПриміткиРедагувати

  1. Феоктистов А. П. Эрзянский язык // Языки народов СССР: В 5 томах. — Том 3. Финно-угорские и самодийские языки. — М. Наука, 1966. — С. 177.
  2. Мокшанська і ерзянська абетка ідентичні російській
  3. Дані для таблиці взяті з [1] і [2]
  4. Цыпанов Е. А. Сравнительный обзор финно-угорских языков. — Сыктывкар: ООО "Издательство «Кола», 2008. — С. 129.
  5. Лыткин В. И., Майтинская К. Е. Основы финно-угорского языкознания: прибалтийско-финнские, саамский и мордовские языки. — М.: Наука, 1975. — 337—343.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Русско-эрзянский словарь [ок. 25000 слов] / Сост.: М. Н. Коляденков, Ф. В. Сульпин, Л. П. Тарасов, Н. Ф. Цыганов; Под общ. ред. М. Н. Коляденкова и Н. Ф. Цыганова. — М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1948. — 418 с. — 5000 экз.
  • Эрзянско-русский словарь [ок. 15000 слов с прил. краткого грамматич. очерка] / Сост.: М. Н. Коляденков и Н. Ф. Цыганов; Под ред. Д. В. Бубриха. — М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1949.

ПосиланняРедагувати