Ерзянська мова належить до фіно-волзької підгрупи фіно-угорських мов уральської сім'ї.

Ерзянська мова
эрзянь кель
Поширена в Росія Росія: Мордовія, Татарстан, Марій Ел, Удмуртія, Нижньогородська область, Кіровська область, Свердловська область, Оренбурзька область, Пермський край, Ульяновська область
Регіон Росія, Мордовія
Носії в Росії — 440 000 осіб,
в світі — 517 575 осіб
Писемність кирилиця
Класифікація

Уральська

Угрофінська
Фіно-волзька
Офіційний статус
Офіційна Мордовія
Коди мови
ISO 639-1  —
ISO 639-2 myv
ISO 639-3 myv
SIL myv
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
ерзянською мовою
Прякслопа

Вивчення ерзянської мови розпочинається з кінця ХVІІ століття, з'являються лексичні і текстові матеріали ерзянською мовою. В ХІХ столітті були складені перші граматики ерзянської мови Г.К. Габеленца[de] та Ф.І. Відемана. Особливо плідною була діяльність фінського мовознавця Г. Паасонена, який на рубежі XIX і XX століть написав ряд капітальних досліджень з питань мордовської лінгвістики. Вивченню ерзянської мови велике значення надавав російський академік О.О. Шахматов, який опублікував у 1910 році фундаментальну працю «Мордовська етнографічна збірка»[1].

До 1925 року не було єдиної орфографічної норми, не була сформуваною й ерзянська літературна мова. З кінця 1920-х років основою ерзянської літературної мови є діалект, поширений в Ардатовському (пізніше Атяшевському) районі Мордовської АРСР (село Козловка[myv]).

Соціолінгвістична ситуаціяРедагувати

Російська влада у 2002 р. на законодавчому рівні заборонила державним мовам республік РФ, а отже і ерзянській мові, використовувати латинську графіку. Дотепер носії ерзянської мови використовують обидві графічні системи – офіційні видання, повідомлення та написи публікуються виключно кирилицею, натомість частина національної інтелігенції послуговується ерзянською латинкою. [2]

У 2004 р. російська влада розпочала створення так званої «єдиної мордовської мови», що мала б стати спільною для ерзян та мокшан. Однак проект зазнав фіаско, насамперед через позицію ерзян, які негативно сприйняли ідею відмови від рідної мови.

У 2018 р. в Російській Федерації на законодавчому рівні було заборонено викладати національні мови як обов’язковий предмет у шкільній програмі. Ерзянська, як і багато інших мов, фактично втратила статус державної в сфері освіти. Для вивчення ерзянської мови батьки учня мають подавати письмові заяви, наражаючи себе на тиск з боку шкільної адміністрації, до чого більшість батьків не готові.

У 2019 р. головний старійшина (Інязор) ерзянського народу Сиресь Боляєнь звернувся до Уряду Республіки Мордовія з вимогою відкрити в Саранську ерзянську гімназію. Ерзянський старійшина заявляє, що фіно-угорські народи Росії стоять на межі цілковитого зникнення через агресивну політику асиміляції, запроваджену Москвою.[3] Того ж року Сиресь Боляєнь звернувся до члена Парламентської асамблеї Ради Європи від Естонії Ееріка-Нійлєса Кросса з проханням дати оцінку національній політиці Російської Федерації, дотриманню прав людини, зокрема і прав автохтонних фіно-угорських народів на здобуття освіти рідними мовами.[4]

Порівняння лексики мокшанської і ерзянської мов[5][6]Редагувати

українська ерзянська мокшанська
мати авай тетяй
батько тядязе алязе
горох кснав снав
просо суро сура
коноплі кансть канфь
льон лияназ льяназ
полба виш виш
борона изамо инзама
вила сянго сянга
тік тинге тинголанга
ціп пивсэме таляма
лопата койме кайме
решето сувтеме сифтема
корова скал тракс
кінь лишме алаша
вівця реве уча
свиня туво тува

ДіалектиРедагувати

 
Покажчик ерзянською мовою

В ерзянській мові виділяється п'ять крупних діалектних утворень[7]:

  1. центральний діалект
  2. західний (приінсарський) діалект по нижній течі ріки Інсар[myv]
  3. північно-західний (приалатирський) діалект
  4. південно-східний (присурський) діалект
  5. шокшінський (ізольований) діалект на північному заході Мордовії.

АбеткаРедагувати

Офіційно ерзянська мова використовує кириличну абетку, котра, по факту, повністю відтворює абетку російської мови. Всі офіційні повідомлення, документи, вивіски, які написані ерзянською мовою, — написані саме кирилицею. Ерзянська латинка не набула значного поширення і використовується, здебільшого серед інтелігенції та молоді. Головний старійшина ерзянського народу Сиресь Боляєнь вважає, що Москва нав'язує ерзянам кириличну абетку. Він вважає, що такі обмеження є штучними і завдають сильної шкоди ерзянській мові: "Якщо наша національна інтелігенція, письменники, вчителі, громадські активісти відчувають, що майбутнє ерзянської мови за латинською графікою – нехай так і буде. Не потрібно з Москви вказувати як нам писати: кирилицею чи латиницею. Можливо ерзянська латиниця не приживеться. Однак до такого висновку мають дійти самі ерзяни, а не московські чиновники"[8].

Починаючи з 2020 р. національні представницькі органи ерзянського народу видають власний ерзяномовний журнал — «ĚRZÄŃ VAL». Редакція журнал використовує латинську абетку[9].

Латинська абетка (офіційно розроблена для Нижнєгородського краю у 1932, але ніколи не вживалась) a в c ç d ә e f g y i j k l m n o p r s ş t u v x z ƶ ь

Сучасна абетка на базі кирилиці: А/а, Б/б, В/в, Г/г, Д/д, Е/е, Ё/ё, Ж/ж, З/з, И/и, Й/й, К/к, Л/л, М/м, Н/н, О/о, П/п, Р/р, С/с, Т/т, У/у, Ф/ф, Х/х, Ц/ц, Ч/ч, Ш/ш, Щ/щ, Ъ/ъ, Ы/ы, Ь/ь, Э/э, Ю/ю, Я/я

Letter Sound
А а [a]
Б б [b]
В в [v][w]
Г г [g]
Д д [d]
Е е [je]
Ё ё [jo]
Ж ж [ʒ]
З з [z]
И и [i]
Й й [j]
К к [k]
Л л [l]
М м [m]
Н н [n]
О о [o]
П п [p]
Р р [r]
С с [s]
Т т [t]
У у [u]
Ф ф [f]
Х х [h]
Ц ц [ts]
Ч ч [ʧ]
Ш ш [ʃ]
Щ щ [ʃʧ]
Ъ ъ hard sign
Ы ы [ï]
Ь ь soft sign
Э э [e]
Ю ю [ju]
Я я [ja], [jä]


Всі підручники з ерзянської мови написані саме з використанням кирилічної графіки. Офіційно зареєстровані ерзяномовні засоби масової інформації також використовують кирилицю. Проте, у 2014 р. ерзянська мовознавиця Ніна Аясмяе видала в Естонії самовчитель з ерзянської мови для іноземців — "An Introductory Course of the Erzya Language".

Ерзянська Вікіпедія використовує кирилицю. Водночас, низка інформаційних ресурсів, здебільшого націоналістичнго спрямування, віддають перевагу латинському алфавіту. Латинську графіку використовують національні представницькі органи ерзянського народу, зокрема офіційний сайт Інязора (головного старійшини).[10]

Крім того, латинкою створено невеликий корпус текстів, здебільшого художньої літератури.

ЛексикаРедагувати

 
Євангеліє від Луки ерзянською (1898)

Більша частина лексики ерзянської мови — архаїчний фіно-угорський пласт. До стародавніх індоєвропейських запозичень відносяться слова іранського та балтського походження, що були засвоєні задовго до виникнення мордовської спільноти. З раннього середньовіччя предки ерзян контактували з носіями тюркських мов. Чуваських запозичень нині біля 30. Слів татарського походження більше, проте не так багато як у мокшанській мові[11].

Найбільший вплив на розвиток ерзянської мови здійснила російська мова. Запозичення обраховуються тисячами слів. Нині всі ерзяни двомовні.

МорфологіяРедагувати

Найважливіші особливості ерзянської мови:

  1. Відсутність категорії граматичного роду. Родові ознаки в іменах і займенниках висловлюються лексичними засобами: катка «кіт» або «кішка» — авака катка «кішка», атяка катка «кіт».
  2. Наявність великої кількості відмінків — 12. Проте це не означає, що ерзянська мова важка для вивчення, оскільки відмінкові закінчення здебільшого замінюють прийменники української мови. При цьому відмінкові закінчення однакові у всіх слів (не тільки у іменників), що відміннюються, як в однині, так і в множині. Множина відрізняється від однини тільки наявністю ознаки множини -тнэ (-тне) вказівної (визначеної) відміни перед відмінковими закінченнями: веле «село», давальним відмінком однини веле-нень «селу», множина веле-тне-нень «селами».
  3. Ерзянська мова має три види відмін: 1-а (основна, невизначена), 2-а (вказівна, визначена) і 3-я (присвійна). Форми основної (або невизначеної) відміни вживається для позначення предмету взагалі, не конкретизуючи і не виділяючи його з ряду йому подібних.

ПрикладРедагувати

«Заповіт» Т. Г. Шевченка ерзянською мовою (переклад Івана Прончатова)

«Заповіт» кирилицею та латинкою
КАРМАВТОМА
Кода кулан, сэрей таркас: Калмамизь се шкасто: Монь вечкевикс Украинань: Покш пакся куншкасо.
Кадык тосто келей ёнкстнэ,
Пандтнэ, ине лашмось: Тень неявить, и маряви,
Кода Днепрась лажны,
Кода сон масторонь лангсто: Ятонь веренть кандсы: Иневедев… Вана сестэ,
Ливтян, весень кадсынь: И сонсензэ нишке пазонть: Икелев пачкодян: Тень кис озномо… А се шкас: Меньгак паз а содан.
Монь калмакшнозь, вийсэнк стякшнозь,
Лангстонк тертнень керсинк: И пургсинк эсь олякстоманть: Вардонь кежей верьсэ.
Сестэ од, покш семиясонк,
Оляв пингенк шалтсо,
Тынь моньгак илямизь стувто: Лецтямс паро валсо.
KARMAVTOMA
Koda kulan, sěrej tarkas: Kalmamiź se škasto: Moń večkeviks Ukrainań: Pokš paksä kunškaso.
Kadyk tosto kelej jonkstně,
Pandtně, ine lašmoś: Teń nejavit́, i marävi,
Koda Dnepraś lažny,
Koda son mastoroń langsto: Jatoń verent́ kandsy: Inevedev… Vana sestě,
Livtän, veseń kadsyń: I sonsenzě niške pazont́: Ikelev pačkodän: Teń kis oznomo… A se škas: Meńgak paz a sodan.
Moń kalmakšnoź, vijsěnk stäkšnoź,
Langstonk tertneń kersink: I purgsink ěś oläkstomant́: Vardoń kežej veŕsě.
Sestě od, pokš semijasonk,
Oläv pingenk šaltso,
Tyń mońgak ilämiź stuvto: Lectäms paro valso.
 
Обкладинка журналу «ĚRZÄŃ VAL» № 1 2020.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

ПеріодикаРедагувати

Періодика ерзянською мовою з'явилась після Жовтневого перевороту. Самі більшовики стверджували, що друк ерзяномовної періодики був вимушеним кроком, адже ерзя не сприймали російськомовної преси і не бажали її читати. Більшовицька статистика у 1925 р. наводила дані, що лише один із тисячі ерзян читає партійну пресу російською мовою.[12]

Першою газетою, що вийшла друком ерзянською мовою, стало видання "Чинь стямо" (ерз. "Світанок"). Перше число газети датоване 15 липня 1920 р. і було випущене у друкарні Симбірська. "Чинь стямо" мала шалений успіх серед читачів, що мотивувало партійне керівництво до створення нових газет ерзянською мовою. Вже у 1921 р, з ініціативи Мордовської секції ЦК РКП (б) у Москві починає видаватися тижневик "Якштере теште" (ерз. "Червона зірка"). Більшість шпальт газети було відведено саме під ерзяномовні публікації. Зрідка в газеті з'являлись статті і мокшанською мовою. У перші місяці свого існування газета мала наклад у 5 тис примірників, в подальшому — 3 тис. Більшість публікацій газети носили агітаційний характер: звеличування більшовицького керівництва та комуністичних ідей. Однак, у кожному номері з'являлись публікації і на сільськогосподарську тематику: збільшення врожайності, догляд за свійськими птахами і худобою.

У 1921 р. в Саратові починає видаватись газета "Якстере сокиця" (ерз. "Червоний плугатар"), у 1922 р. в Кузнецьку — "Якстере веле" (ерз. "Червоне село") тощо. Редакції зазначених видань зробили неоціненний внесок у формування літературної ерзянської мови, водночас, — гостро критикували ідею створення єдиної мордовської мови. Загалом, протягом 1920-х років, на сторінках ерзянської преси було опубліковано понад 600 літературних творів ерзянських авторів. Лишень у "Якстере теште" надрукували понад 200 віршів та 15 п'єс ерзянською мовою.[13]

 
Засновник Ерзянської Вікіпедії Пєтрань Андю із номером журналу "Сятко", ровесником якого він є.

Розквітом ерзянської періодики є 1920-ті, початок 1930-х років. Вже у 1970-1980-х роках номенклатура видань, як і їх наклади, почали скорочуватись. Станом на 2020 р. в Російській Федерації видається лише кілька ерзяномовних видань:

  • «Эрзянь мастор» (ерз. "Крїна ерзян") — незалежна громадсько-політична газета, видається в Саранську.
  • «Ялгат» (ерз. «Друзі, товариші») — культурно-просвітницька ерзянська обласна щомісячна газета, видається в Уляновську.
  • «Чилисема» (ерз. «Схід сонця») — дитячий журнал, видається в Саранську.
  • «Сятко» («ерз. Іскра») — літературно-художній і громадсько-політичний журнал, що видається в Саранську.

З 2020 р. в Україні, секретаріатом Інязора ерзянського народу та Ерзянською інформаційною комісією видається ерзянський суспільно-політичний журнал «ĚRZÄŃ VAL»[14]. Це єдиний в світі ерзянський суспільно-політичний журнал і єдине друковане видання ерзянською латинкою.

ПриміткиРедагувати

  1. Феоктистов А. П. Эрзянский язык // Языки народов СССР: В 5 томах. — Том 3. Финно-угорские и самодийские языки. — М. Наука, 1966. — С. 177.
  2. Mordoviaso lotkast́ noldavomo t́iŕin keĺse žurnaltne. Oĺačiv Rav-Ural. 2019-10-14. Процитовано 2019-12-11. 
  3. Керівництво Республіки Мордовія закликали відкрити ерзянську гімназію. Вільний Ідель-Урал (uk). 2019-10-01. Процитовано 2019-12-11. 
  4. Керівництво Республіки Мордовія закликали відкрити ерзянську гімназію. Вільний Ідель-Урал (uk). 2019-10-01. Процитовано 2019-12-11. 
  5. Мокшанська і ерзянська абетка ідентичні російській
  6. Дані для таблиці взяті з [1] і [2]
  7. Цыпанов Е. А. Сравнительный обзор финно-угорских языков. — Сыктывкар: ООО "Издательство «Кола», 2008. — С. 129.
  8. Боляєнь, Сиресь. Реалізація права на освіту рідною мовою в Республіці Мордовія. ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 2020-07-01. 
  9. ĚRZÄŃ VAL #1 — 2020-ce ie. Issuu (en). Процитовано 2020-07-01. 
  10. Ińazor – Arśemaso, meĺkstamoso, lovnomaso, śormadomaso, škińemaso – anśak erźaks! (uk). Процитовано 2020-04-11. 
  11. Лыткин В. И., Майтинская К. Е. Основы финно-угорского языкознания: прибалтийско-финнские, саамский и мордовские языки. — М.: Наука, 1975. — 337—343.
  12. Потапов П.Ф. История мордовской журналистики – учеб. пособие – Саранск: изд-во Мордовского университета, 1994 – С.34
  13. Жанрово-тематический состав мордовской печати периода ее становления (по страницам эрзянской прессы 1920-х годов). cyberleninka.ru. Процитовано 2020-04-20. 
  14. В Україні презентують новий ерзянський журнал. Вільний Ідель-Урал (uk). 2020-06-26. Процитовано 2020-07-01. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Русско-эрзянский словарь [ок. 25000 слов] / Сост.: М. Н. Коляденков, Ф. В. Сульпин, Л. П. Тарасов, Н. Ф. Цыганов; Под общ. ред. М. Н. Коляденкова и Н. Ф. Цыганова. — М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1948. — 418 с. — 5000 экз.
  • Эрзянско-русский словарь [ок. 15000 слов с прил. краткого грамматич. очерка] / Сост.: М. Н. Коляденков и Н. Ф. Цыганов; Под ред. Д. В. Бубриха. — М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1949.

ПосиланняРедагувати