Оболенський Леонід Леонідович (актор)

радянський російський актор (1902-1991)

Оболенський Леонід Леонідович (рос. Оболенский Леонид Леонидович)  (21 січня 1902, Арзамас, Нижньогородська губернія, Російська імперія — 19 листопада 1991, Міас, Челябінська область, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер, звукорежисер, художник-декоратор, педагог, журналіст. Народний артист РРФСР (1991).

Оболенський Леонід Леонідович
Народився21 січня 1902(1902-01-21)
Арзамас, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Помер19 листопада 1991(1991-11-19) (89 років)
Міас, Челябінська область, РРФСР, СРСР
ПохованняЧелябінська область
Громадянство СРСР
Діяльністьактор, кінорежисер
Роки діяльностіз 1919
ЧленствоQ105234825?
IMDbnm0643437
Нагороди та премії
народний артист РРФСР

CMNS: Оболенський Леонід Леонідович у Вікісховищі

З життєпису

ред.

У 1920—1922 рр. навчався у Першій Держкіношколі (нині ВДІК) у майстерні Л. Кулешова.

З 1920 року — актор театрів. У 1920-ті роки багато виступав на естраді як танцівник.

У 1922—1924 рр. — актор театру «Кривий Джиммі» (нині Московського театру Сатири).

З 1925 року — режисер кіностудії «Міжрабпомфільм» (пізніше кіностудія ім. М. Горького), був асистентом Л. Кулешова та С. Ейзенштейна, сам поставив кілька фільмів .

У 1925—1927 рр. викладав акторську майстерність та сценічний рух у кіноакторській студії імені Б. Чайковського.

У 1929—1930 рр. у Берліні вивчав звукозаписну апаратуру.

З 1930 року — звукорежисер кіностудії «Міжрабпомфільм», брав участь у створенні картин «Путівка в життя» (1931), «Околиця» (1933), «Великий утішитель» (1933), «Маріонетки» (1933).

1936 року виїхав до Ашхабада, де працював художнім керівником, режисером та звукооформителем оперної студії Будинку народної творчості, викладав сценічний рух у театрі, був звукооформителем на Ашхабадській кіностудії. 1938 року був заарештований і перебував у попередньому ув'язненні в ашхабадській в'язниці НКВС. Після падіння Єжова справа була припинена і Оболенський повернувся до Москви. У 1939—1940 роках працював художником-декоратором на кіностудії «Союздетфільм».

У червні 1941 року пішов до ополчення. У жовтні 1941 року опинився в оточенні і був узятий у полон. Восени 1944 року втік із полону і постригся в ченці у Кіцканському монастирі Бендерського повіту Молдови.

У липні 1945 року його незаконно заарештували і засуджено до 10 років позбавлення волі з поразкою у правах строком на 5 років та з конфіскацією майна. Був засланий до Сибіру, ​​спочатку до табору, потім на поселення під Мінусинськом. У лютому 1952 року був звільнений. (Реабілітований у жовтні 2005 року ухвалою Кримінальної колегії Вищої судової палати Республіки Молдова.)

У середині 1950-х років переїхав до Свердловська, де заново пройшов усі етапи зростання режисерської професії — від асистента до постановника.

З 1956 — режисер і звукорежисер Свердловської кіностудії; брав участь у створенні фільмів «Під владою золота» (1957) та «Один рядок» у постановці реж. І. К. Правова. Після двадцятип'ятирічної перерви був другим режисером (та актором) на фільмі «Черговий рейс». Надалі ставив науково-популярні фільми — «Люди допитливої думки», «Бранець залізного кристала» та інші.

З 1962 року — репортер і оператор Челябінської студії телебачення, також вів журналістські програми. У 1972 році переїхав до Міасу на остаточне місце проживання, де працював як режисер-методист клубу кінолюбителів Палацу культури «Прометей».

В кіно знімався з 1920 р. Зіграв 37 ролей, зокрема в українських фільмах: «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, волхв Ільм), «Мільйон у шлюбному кошику» (1985, барон), «Була не була» (1986).

Похований на цвинтарі у північній частині міста Міасса.

Сім'я

Фільмографія

ред.

Режисер-постановник:

Звукорежисер:

Художник-постановник:

Другий режисер:

Акторські роботи:

Джерела

ред.
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.303.(рос.)
  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.551.(рос.)

Посилання

ред.