Ва́ніно — селище міського типу, районний центр Ванінського району Хабаровського краю і порт на узбережжі Тихого океану (Татарська протока).

смт Ваніно
рос. Ванино
Coat of Arms of Vanino rayon (Khabarovsk krai).png
Герб смт
Vanino port.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Хабаровський край
Муніципальний район Ванінський район
Код ЗКАТУ: 08212551000
Код ЗКТМО: 08612151051
Основні дані
Час заснування 1943
Населення 18 435 (2008)
Площа 31,54 км²
Поштовий індекс 682860
Телефонний код +7 42137
Географічні координати: 49°05′ пн. ш. 140°16′ сх. д. / 49.083° пн. ш. 140.267° сх. д. / 49.083; 140.267Координати: 49°05′ пн. ш. 140°16′ сх. д. / 49.083° пн. ш. 140.267° сх. д. / 49.083; 140.267
Схема смт
Схема смт
Веб-сторінка admpos-vanino.ru
Мапа
Ваніно (Росія)
Ваніно
Ваніно

Ваніно (Хабаровський край)
Ваніно
Ваніно


CMNS: Ваніно у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Глибоководна бухта Ваніна (названа на честь топографа І. К. Ваніна) відкрита у травні 1853 року. Освоєння бухти почалося лише в 1939 році. 21 травня 1943 року Державний Комітет Оборони СРСР видав постанову про будівництві залізничної лінії Комсомольськ-на-Амурі — Совєтська Гавань і морського порту в бухті Ваніна. Офіційна дата заснування порту — 18 жовтня 1943 року. Цього дня Далекосхідним морським пароплавством затверджено штатний розклад портового пункту Ваніно.

У 1944 році було достроково здано в експлуатацію перший пірс, 20 липня 1945 року з Комсомольську-на-Амурі до бухти Ваніна прибув перший поїзд.

Значення Ванінського порту різко зросло починаючи з літа 1946,після того як портові споруди у Находці були зруйновані вибухом пароплава «Дальстрой» (24 червня 1946).

Порт Ваніно, Ванінський ІТЛ (Ванінський транзитно-пересильний табір) став пересадочним пунктом для етапів ув'язнених, які йшли на Колиму. На станції та у порту Ваніно відбувалося перевантаження ув'язнених з ешелонів на пароплави, які слідували в Магадан — адміністративний центр тресту «Дальстрой». Точна кількість ув'язнених, що пройшли через Ваніно, невідома, але за деякими даними їх було не менш як 2 млн[1][2].

НаселенняРедагувати

Чисельність населення
1959[3]1970[4]1979[5]1989[6]2000[7]2002[8]2009[9]
11 95715 40119 17821 51020 00019 18018 210
2010[10]2011[11]2012[12]2013[13]2014[14]2015[15]2016[16]
17 00116 95616 69216 49616 07615 75615 559
2017[17]2018[18]2019[19]2020[20]
15 48515 34215 31415 167

ПортРедагувати

 
Порт Ваніно

Порт Ваніно — найбільший транспортний вузол Хабаровського краю. Він розташований на північно-західному березі бухти Ваніно в Татарській протоці і є кінцевою точкою Байкало-Амурської залізниці. Навігація в порту відкрита цілий рік. У зимовий період, коли акваторія бухти покрита льодом (з кінця січня до березня), проводка суден здійснюється за допомогою криголамів.

У торговому порту є 22 вантажних причали і пірси загальної довжини більше трьох км. Вони входять до складу чотирьох перевантажувальних комплексів і нафтоналивного терміналу.

Ванінський порт — транспортний вузол, що зв'язує до купи залізничний, морський та автомобільні шляхи сполучення. Через Ваніно прямують вантажі в північно-східні регіони Росії, Японію, Південну Корею, Китай, Австралію, США інші країни азійсько-тихоокеанського регіону. Вигідне географічне розташування порту відкриває найближчий вихід до моря вантажам, що йдуть із Заходу по БАМу і Транссибірській залізниці.

Нафтоналивний термінал включає 3 причали. Сумарна ємність резервуарного парку нафтотерміналу становить 200 тис.м³, їх 120 тис.м³ призначені для зберігання темних нафтопродуктів і 80 тис. м³ — для світлих нафтопродуктів. Виробничі потужності терміналу дозволяють перевантажувати до 3 млн тонн нафтовантажів на рік.

До складу портового флоту входять понад 20 одиниць суден різного призначення, зокрема: кілька буксирів-кантовальників, один морський буксир, судно-водолій, маслозаправник, збірник лляльних вод, два самохідних і два несамохідних плашкоути, ліхтери, танкер-бункеровщик, нафтосміттєзбірники, два пасажирських катери.

Порт обслуговує залізнична станція Ваніно.

Вантажообіг порту у 2005 році становив 6,2 млн тонн. Головними вантажами є ліс і пиломатеріали, кольорові і чорні метали, контейнери, руда, вугілля.

ДжерелаРедагувати

  1. З. Ж. Ковальський «Колима — земля золота і смерть» (англ.). Архів оригіналу за 7 березень 2007. Процитовано 20 січень 2009. 
  2. А. І. Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ»
  3. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  4. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  6. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  7. Хабаровский край, численность населения на 1.01.2000
  8. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  9. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  10. Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу за 2016-04-05. Процитовано 2016-04-05. 
  11. Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 2014-03-26. Процитовано 2014-03-26. 
  12. Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 2015-04-03. Процитовано 2015-04-03. 
  13. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  14. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  18. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (ru). Архів оригіналу за 2018-07-26. Процитовано 2018-07-25. 
  19. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  20. Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати