Транссибірська магістраль

(Перенаправлено з Транссиб)

Транссибі́рська залізнична магістраль (Трансси́б), Великий Сибірський шлях (історична назва) — залізниця через Євразійський континент, що сполучає Європейську частину Росії, її найбільші промислові райони і Москву з її серединними (Сибір) і східними (Далекий Схід) районами. Транссиб є найдовшою залізницею в світі (завдовжки 9 288,2 км). Найвища точка шляху — Яблоновий хребет (1 019 м над рівнем моря). У 2002 році завершена повна електрифікація залізниці.

Транссибірська магістраль
Зображення
Країна Flag of Russia.svg Росія
Власник Російські залізниці
Обмеження швидкості 39 метр на секунду
Замінений на Красноярська залізниця
Оператор Російські залізниці
Дата офіційного відкриття 1903
Ширина колії 1520 мм
Початкова чи кінцева точка Москва, Челябінськ-Головнийd і Владивосток (станція)
З'єднується з Ярославль[1], Кіров[1], Перм[1], Єкатеринбург[1], Тюмень[1], Омськ[1], Новосибірськ[1], Красноярськ[1], Тайшет, Іркутськ[1], Улан-Уде[1], Чита[1], Біробіджан[1], Хабаровськ[1], Владивосток[1], Китайсько-Східна залізниця, Амуро-Якутська магістраль, Благовєщенськ, Пхеньян, Туманган, Хасан, Уссурійськ, Владимир[1], Нижній Новгород[1], Москва[1], Ангарськ[1] і Байкальськ[1]
Довжина або відстань 9288 км[2]
Дорожня карта
Маршрутна карта Шаблон:Транссибірська залізниця
Тип електрифікації 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd і 3 кВ постійного струмуd
CMNS: Транссибірська магістраль у Вікісховищі
Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Власне Транссибом може називатися лише східна частина магістралі, від Челябінська (Південний Урал) до Владивостока. Її довжина — близько 7 тис. км. Саме ця ділянка була побудована у 18911916 роках.

Транссиб сполучає центр (Москву), міста Уралу, Сибіру й Тихий океан (Владивосток), а кажучи ширше — західні і південні порти (Санкт-Петербург, Калінінград, Новоросійськ) і столицю Росії, а також залізничні виходи до Європи, з одного боку, з портами і залізничними виходами в Азію (Владивосток, Находка, Ваніно, Забайкальськ) з іншого боку.

Основні віхи будівництваРедагувати

 
Залізничний тунель на Навколобайкальській залізниці на захід від Культюка

Офіційне будівництво розпочалося 19 (31 травня) 1891 року в районі поблизу Владивостока (Куперовська западина), на закладці був присутній цесаревич Микола Олександрович, майбутній імператор Микола ІІ. Фактично ж будівництво почалося раніше, на початку березня 1891 року, коли почалося будівництво дільниці Міас — Челябінськ. З'єднання рейок на всій протяжності Великого Сибірського шляху відбулося 21 жовтня (3 листопада) 1901 року, коли будівельники Китайсько-Східної залізниці, що прокладали залізницю із заходу та сходу, зустрілися один з одним, проте регулярного руху поїздів на всій протяжності магістралі на той час не існувало.

Постійний регулярний рух поїздів між столицею імперії — Санкт-Петербургом і тихоокеанськими портами Росії — Владивостоком й Дальнім залізницею було встановлено у липні 1903 року, коли Китайсько-Східна залізниця, що пролягає через Маньчжурію, була прийнята в експлуатацію. Дата 1 (14 липня) 1903 року ознаменувала собою також становлення Великого Сибірського шляху до ладу на всій його протяжності, хоча на шляху був проміжок: через озеро Байкал доводилося переправляти поїзди на спеціальному залізничному поромі.

 
Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Безпересадкове сполучення між Санкт-Петербургом і Владивостоком відкрито після початку робочого руху по Навколобайкальській залізниці 18 вересня (1 жовтня) 1904 року, а за рік, 16 (29 жовтня) 1905 року, Навколобайкальська залізниця, як частина Великого Сибірського шляху, була прийнята в постійну експлуатацію, то ж регулярні пасажирські поїзди вперше в історії мали можливість прямувати лише по рейках, без використання поромних переправ, від берегів Атлантичного океану (із Західної Європи) до берегів Тихого океану (до Владивостока). Кінець будівництва на території російської імперії відбулося 5 (18 жовтня) 1916 року, із введенням в експлуатацію залізничного мосту через річку Амур поблизу Хабаровська і початком руху поїздів цим мостом.

Вартість будівництва Транссибу із 1891 по 1913 роки склала 1 455 413 тисяч карбованців.

Напрямки ТранссибуРедагувати

Північний
Москва — Ярославль — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Новий
Москва — Нижній Новгород — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.
Південний
Москва — Муром — Арзамас — Канаш — Казань — Єкатеринбург — Омськ — Владивосток.
Історичний
Москва — Рязань — Рузаєвка — Самара — Уфа — Челябінськ — Омськ — Владивосток.

Межі із залізницямиРедагувати

 
Мапа Транссибу (червоною смугою на мапі позначена Транссибірська магістраль, зеленою — Байкало-Амурська магістраль)

Територією Північного Казахстану проходить Середньосибірська залізниця. Кемеровську область з Алтайським краєм сполучає Західно-Сибірська залізниця, а з Барнаула на південь до Середньої Азії веде Півдсиб, далі переходить у Турксиб. Наприкінці XX століття на Далекому Сході північніше Транссибу прокладена Байкало-Амурська магістраль.

Цікаві фактиРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати