Пітер Пауль Рубенс

фламандський живописець
(Перенаправлено з Пітер Рубенс)

Пі́тер Па́уль Ру́бенс (нід. Peter Paul Rubens, МФА[ˈpe:tər ˈpʌul ˈrybə(n)s], також Pieter Paul (Pauwel) Rubens, МФА[ˈpitər 'pʌul 'rybə(n)s] або Petrus Paulus Rubens; 28 червня 1577, Зіґен — 30 травня 1640, Антверпен) — фламандський живописець, один із найвизначніших представників епохи бароко, дипломат, колекціонер. Його творчість — органічний сплав традицій брейгелівського реалізму з досягненнями венеційської школи. Він проявив себе як в історичному живописі й живописі на релігійну та міфологічну тематику, так й у жанрі портрета, пейзажу та декоративного живопису. Каталог робіт Рубенса, складений британським істориком Майклом Джаффе (англ. Michael Jaffe) налічує 1403 одиниці, за винятком численних копій, виконаних у майстерні художника[23].

Пітер Пауль Рубенс
нід. Peter Paul Rubens

Народження 28 червня 1577[1][2]
Зіґен, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Пруссія[3][4][5]
Смерть 30 травня 1640(1640-05-30)[6][7][…] (62 роки)
  Антверпен, Брабант, Габсбурзькі Нідерланди[6][5]
(серцева недостатність)
Поховання могила Пітера Пауля Рубенсаd
Національність фламандець
Країна  Іспанські Нідерланди
Релігія католицтво
Жанр історичний живопис, портрет, пейзаж
Навчання Тобіас Вергахт
Адам ван Ноорт
Отто ван Веен
Діяльність дипломат, художник, графік, художник-гравер, архітектурний кресляр, скульптор, унаочнювач
Напрямок бароко
Роки творчості 16 століття[9]
Вчитель Тобіас Вергахт, Adam van Noortd і Отто ван Веен
Відомі учні Антоніс ван Дейк, Jan van den Berghd, Matthias Jansz van den Berghd, Ян Бокхорст, Абрахам ван Діпенбек, Justus van Egmontd, Lucas Franchoys the Youngerd, George Jamesoned, Willem Panneelsd, Еразм Квеллін молодшийd, Корнеліс Схют, Теодор ван Тюльден, Ваутерс Франс і Cornelis Schut IIId
Працівник Альбрехт VII Австрійський, Вінченцо I Гонзага і Марія Медічі
Член Антверпенська гільдія святого Луки[d]
Твори The Fall of the Damnedd, Полювання на тигрів і левівd, Автопортрет з Ізабеллою Брант, Три граціїd, Сад любовіd, Викрадення дочок Левкіппаd, Portrait of Susanna Lundend і Воздвиження Хрестаd
Батько Jan Rubensd
Мати Maria Pypelinckxd
У шлюбі з Isabella Brantd і Helena Fourmentd
Діти Albert Rubensd, Nicolaas Rubens, Lord of Rameyend[10] і Peter Paul Rubens IIId
Брати, сестри Християн фон Дієцd і Philip Rubensd
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[11], Колекція Фріка[12], Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен, Королівські музеї витончених мистецтв[13], Королівський музей витончених мистецтв[14], Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Будинок Рубенса, Saint Bavo Cathedrald, Belfius Art Collectiond, Diocesan Museum of Ancona "Mons. Cesare Recanatini"d, Музей Плантен-Моретуса, Галерея Уффіці, Kulturstiftung Dessau-Wörlitzd, Electoral Gallery Dusseldorfd, Palazzo Ducale Mantuad, Pinacoteca civica (Fermo)d, National Galleries of Palazzo Spinolad, Galleria Nazionale d'Arte Antica di Palazzo Corsinid, Музей Галуста Гюльбенкяна, Musée de la Chasse et de la Natured, Амстердамський музейd, Fries Museumd, Noordbrabants Museumd, Королівський замок у Варшаві, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Ліонський музей красних мистецтв, Басс (музей), Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей Ізраїлю, Британський музей, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей Ґренобляd, Рінглінг музей, Timken Museum of Artd, Карнавале, Віденська академія мистецтв, Музей витончених мистецтв Парижаd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Національна галерея, Дрезденська картинна галерея, Королівський замок на Вавелі, Ліхтенштейнський музейd, Баварські державні колекції картинd, Стара пінакотека, Національна галерея, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей історії мистецтв, Берлінська картинна галерея, Галерея Борґезе, Музей Вальрафа-Ріхарца, Galleria Palatinad, Брера, Галерея Сабауда, Musée des Beaux-Arts de Caend, Ермітаж, Зібрання Воллеса, Капітолійські музеї, Gallery Prince Willem Vd, Художня галерея Єльського університету, Мауріцгейс, National Sculpture Museumd, Музей мистецтв Індіанаполіса, Державні художні зібрання Дрездена, Національний музей мистецтва Каталонії, Музей образотворчих мистецтв, Musée Bonnat-Helleud, Художня галерея Онтаріо, Musée des Beaux-Arts de Toursd, Музей образотворчих мистецтв, Рейксмузей, Музей Соумаяd, Альбертіна, Художній музей Волтерс, Національна портретна галерея (Лондон)[15], Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Biblioteca Museu Víctor Balaguerd, Courtauld Galleryd, Allen Memorial Art Museumd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Смітсонівський музей американського мистецтва, Національна галерея Австралії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей августинців, Музей образотворчих мистецтв (Марсель), Національний музей у Варшаві, Єльський центр британського мистецтваd, Картинна галерея Далвічd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національний музей образотворчого мистецтва[16], Музей Нортона Саймона, Музей Гронінгена, Музей Франса Галса, Боннефантенмузеумd, Фонд Барнса, Галерея мистецтв Вокера, Музей мистецтв Толедо, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей Кунстпаласт, Національна галерея Вірменії, Національний музей, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Pollok Housed, Музей мистецтв Карнегіd, Детройтський інститут мистецтв, Музей Принценгоф, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей фюрера, Музей мистецтва Сан-Паулу, Словацька національна галерея, Музей Фіцвільяма, Museum Arnhemd[17], Huis Berghd[18], City Castle Zaltbommeld[9], Собор Антверпенської Богоматері, St. James' Church, Antwerpd, FelixArchiefd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, City Museum of Münsterd, Princeton University Art Museumd, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Moravian Gallery in Brnod, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Musée des Beaux-Arts de Valenciennesd, Sanssouci Picture Galleryd, Музей Фабра, Музей герцога Антона Ульріха, Клівлендський музей мистецтв, Ірбітський державний музей образотворчих мистецтв, Нантський музей образотворчого мистецтва, Museo de Arte de Ponced, Художній музей Крокера, Художній музей Північної Кароліни, Художній музей Вірджинії, Музей витончених мистецтв Поd, Художня галерея Йослинd, Ресіденцгалеріd, Dayton Art Instituted, Музей Валкгоф-Кам[19], National Museum Paleis het Lood[20], Палаццо Веккйо, Schloss Mosigkaud, Hessian State Museum Darmstadtd, Музей Сюрмондта — Людвіга, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Палаццо Пітті, Гетеборзький художній музей, Blanton Museum of Artd, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея і музей Келвінгроув, Staatliches Museum Schwerind, Гарвардський художній музей, Бенкетинг-гаус, Епслі-хаус, Веймарський палац, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Музей Гаммера, San Diego Museum of Artd, Ашмолеан музей, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Музей Ханенків, Herzogliches Museum Gothad, Martin von Wagner Museumd, Музей витончених мистецтв (Труа), Speed Art Museumd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей витончених мистецтв, Балтиморський музей мистецтв, Barber Institute of Fine Artsd, Куммерський музей мистецтв і сади, Chrysler Museum of Artd, Flint Institute of Artsd, Bob Jones University Museum and Galleryd, Stedelijk Museum Wuyts-Van Campen en baron Carolyd, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, The Hyde Collectiond, Kunsthaus Zürichd, Музей Боде, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Художній музей Фогга[d], Museum Nicolaas Rockox - Het Rockoxhuisd, Mougins Museum of Classical Artd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Utah Museum of Fine Artsd, Salzburg Museumd, Музей Гране, Busch–Reisinger Museumd, Memorial Art Galleryd, Mead Art Museumd, Національний музей Сан Карлос, Гамбурзька картинна галерея, USC Fisher Museum of Artd, Schleißheim State Galleryd, musée Hèbre de Saint-Clémentd, San Telmo Museoad, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Prague Castle Picture Galleryd, Kunst Museum Winterthur | Reinhart am Stadtgarten[d], Frick Art & Historical Centerd, Гемптон Корт, Waddesdon Manord, Чатсворт-хаус, Замок Саделі, Hallwyl Museumd, Buscot Parkd, Ducal Palace of Vila Viçosad, Krannert Art Museumd, Landesmuseum Hannoverd, Coruña Fine Arts Museumd, Musea Brugged, Musée de la Chartreuse de Douaid, Ворик (замок), Siegerlandmuseum in “Upper Palace”d, Brukenthal National Museumd, Національний музей мистецтв Румунії, Національний музей Сербії, Columbus Museum of Artd, Вустерський музей мистецтв, Villa del Principed, DIVA museumd, Кассельська картинна галерея, Замок Кілкенні, Розенборг, Museum of the History of Franced, Anhaltische Gemäldegaleried, Пінакотека Амброзіана, Musée national du Château de Fontainebleaud, Музей красних мистецтв, Палац Вайсенштайн, Малий палац, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Монреальський музей красних мистецтв, Mannheimer Galeried, Музей Вікторії та Альберта, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Royal Armouries Leedsd, Музей Боуз, Кінгстон-Лейсі, Saltram Housed, Зібрання Баррелаd, Національний музей Кардіффа, Laing Art Galleryd, Abbot Hall Art Galleryd, Brighton Museum & Art Galleryd, Glynn Vivian Art Galleryd, Holburne Museumd, Hereford Museum and Art Galleryd, Wolverhampton Art Galleryd, Salford Museum and Art Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Maidstone Museum and Bentlif Art Galleryd, Shipley Art Galleryd, Legion of Honord, Ackland Art Museumd, Палаццо Колонна, The Lobkowicz Collectionsd, Палац Лазєнковський, Victoria Art Galleryd, Hastings Museum and Art Galleryd, Northampton Museum and Art Galleryd, Центр Ґетті, Німецький історичний музей і Royal Armouriesd
Автограф

CMNS: Пітер Пауль Рубенс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Походження ред.

Рубенс походить із старовинної сім'ї антверпенських громадян. Його батько Ян Рубенс, був в епоху правління герцога Альби старшиною міста Антверпена, за прихильність до ідей Реформації потрапив в опалу і змушений був рятувати життя своє і своєї родини еміграцією за кордон.

Спочатку він поселився в Кельні, де мав близькі стосунки з Ганною Саксонською, дружиною Вільгельма I Оранського. Ці стосунки незабаром перейшли у любовний зв'язок. Яна посадили у в'язницю, звідки його звільнили після довгих прохань і скарг його дружини, Марії Пейпелінкс, і відправили у заслання. Місцем заслання стало невелике містечко Зіґен, в якому Ян Рубенс прожив зі своєю сім'єю з 1573 до 1578 року, і де, ймовірно, 29 червня 1577 року, народився майбутній великий живописець.

Ранні роки ред.

Дитинство Пітер Рубенс проживав спочатку в Зіґені, а потім в Кельні, і лише 1588 року, після смерті у 1587 році Яна Рубенса, його сім'я отримала можливість повернутися на батьківщину, в Антверпен. Для цього матері Рубенса знову довелось перейти у католицтво[24].

Загальну освіту Рубенс здобув в єзуїтській колегії, після чого служив пажем у графині Лаленг. Займатися живописом Рубенс почав дуже рано. Його вчителями були Тобіас Вергахт, Адам ван Ноорт та Отто ван Веен, що працювали під впливом італійського Відродження та змогли, особливо останній, прищепити молодому художникові любов до всього античного.

1598 року Рубенса прийняли вільним майстром в Антверпенську гільдію Святого Луки. 1600 року він за давнім звичаєм нідерландських живописців відбув завершувати свою художню освіту до Італії.

Італійський період (1600—1608) ред.

Перебування у Мантуї ред.

 
«Геро і Леандр» із зібрання Рембрандта (наслідування Тінторетто), бл. 1605

У 1601 році Рубенс служив при дворі мантуанського герцога Вінченцо Гонзаги, де залишався на службі впродовж всього свого перебування в Італії.

За дорученням герцога, він відвідав Рим і вивчав там італійських майстрів, після чого, проживши якийсь час у Мантуї, був посланий із дипломатичним дорученням до Іспанії. Судячи з копій, зроблених Рубенсом з картин Тіціана, Тінторетто, Корреджо, Леонардо да Вінчі та інших, можна сказати, що в цю пору він побував у всіх найважливіших художніх центрах Італії, щоб вивчити здобутки італійського живопису Епохи Відродження.

В італійський період своєї діяльності, Рубенс, не прагнув до самостійної творчості. Тоді їм було виконано лише невелике число самостійних робіт, з яких слід назвати: «Спорудження Хреста», «Терновий вінець» та «Розп'яття», «Втечу Лота», «Христа та Грішницю», «Воскресіння Лазаря», «Вакханалія», «Вакха» та інші.

Праця у Римі та Генуї ред.

 
«Автопортрет з мантуанськими друзями», 1606

Ще 1605 року брат Пітера отримав посаду бібліотекаря при дворі кардинала Асканіо Колонна у Римі. Він і сприяв переїзду молодого на той час художника Рубенса у папську столицю. Два роки Рубенс студіював у Римі, вивчаючи твори попередників і сучасних римських майстрів.

Здібності молодого митця були помічені і 1607 року його запросили до міста Генуя, де добре знали про фламандських художників і де були налагоджені давні бізнесові і культурні зв'язки з фламандцями. Переїзду до Генуї і отриманню там вигідних для художника замов сприяв генуезький банкір Якопо Серра, що вів грошові справи із самим папою римським. У Генуї Рубенс працював портретистом. Завдяки Якопо Серра він отримав також замовлення на вівтар для монастиря ораторіанців у місті Фермо. Невдовзі Якопо Серра сприяв отриманню Рубенсом престижного замовлення на вівтар для церкви Санта-Марія-ін-Валлічелла у Римі, де здібності Рубенса розкрились повніше, ніж у не зовсім улюбленому портретному жанрі, котрий для художника був засобом заробітку. Покращений фінансовий стан відтепер Рубенс використав для відмежування від двору мантуанського покровителя з його обмеженнями і нерегулярною виплатою гонорарів. 1608 року він отримав листа про тяжку хворобу матері у Антверпені і скористався ситуацією для виїзду з Італії і розриву власних зобов'язань як перед мантуанським двором, так і перед прихильниками з Генуї.

Повернення до Антверпена (1609—1621) ред.

 
«Чотири філософи», 1611—1612. Палаццо Пітті, Флоренція[25]

У жовтні 1609 року, будучи в Антверпені, Рубенс узяв шлюб з Ізабеллою Брант, дочкою відомого гуманіста Яна Бранта. Добре тут склалася і його кар'єра, він був прийнятий на службу до намісників іспанського короля у Фландрії з правом проживання поза двором своїх меценатів.

Повернення до Антверпена молодого, але уже відомого в Італії художника змусило звертатись до його послуг багатьох заможних бюргерів, представників клерикальних кіл та намісників іспанських Габсбургів. До Брюссельського двору останніх Рубенс виявився прикований «золотими кайданами». Належна йому платня була такою, що він зміг відкрити простору майстерню, найняти велику кількість підмайстрів і збудувати один з найкращих особняків Антверпена (найближче нагадує генуезькі палаццо), який з роками наповнився картинами, статуями і предметами декоративно-ужиткового та ювелірного мистецтва, що являли собою найкращі зразки мистецтва Італії.

Не поривав Рубенс і зв'язків з могутнім орденом єзуїтів. Він взяв участь у проектуванні орденом антверпенської церкви св. Карла Борромея і практично одноосібно відповідав за її внутрішнє оздоблення; хоча, у підготовці ескізів плафона йому допомагав Антоніс ван Дейк — найталановитіший з його численних учнів. Вінцем його співпраці з церквою стали грандіозні вівтарні картини «Воздвиження Хреста Господнього» (1610) для церкви Святої Вальбурги та «Зняття з хреста» (1611—1614) для міського собору Антверпена.

Галерея Марії Медічі та Рубенс у ролі дипломата (1621—1630) ред.

 
«Коронація Марії Медічі», 1625

У 1621 році іспанська інфанта Ізабелла Клара Євгенія зробила Рубенса своїм радником з питань продовження перемир'я з Нідерландською республікою. З цього моменту фламандський живописець, що вирізнявся ввічливістю, був начитаний, знав шість мов і листувався з багатьма коронованими особами (його називали «королем художників і художником королів»), став цінним придбанням для дипломатії іспанських Габсбургів. Окрім коронованих персон Рубенс зустрічався й листувався з відомими науковцями та інтелектуалами Європи, які відзначали його гострий розум і широку освіченість. Це були Ніколя Пейреск, Каспар Шіопіус, П'єр Дюпюї та інші[26].

У 1622 році Рубенса викликала до Парижа начувана про його славу вдовуюча королева Марія Медічі; йому було доручено заповнити картинами з її життя два довгих переходи у новозбудованому Люксембурзькому палаці. Над виконанням цього замовлення Рубенс працював в Антверпені два роки. У 1625 році у його присутності 24 полотна (21 картина з життя королеви плюс 3 портрети) були виставлені в Люксембурзькому палаці (згодом перенесені до Лувра).

Рубенс отримав замовлення на аналогічну серію з життя Генріха IV, покійного чоловіка Марії Медічі, але цей проект так і залишився нереалізованим.

У 1628-му король Філіпп IV запросив Рубенса до Мадрида, де той отримав можливість споглядати багаті зібрання творів свого кумира, Тіціана, а також копіювати їх. У 1629 році йому було доручено вирушити до Лондона для проведення мирних переговорів з Карлом I, що і було виконано блискуче — за підтримки лорд-скарбника Річарда Вестона переконав короля обмінятися посольства та поновити дипломатичну діяльність між державами (наслідком стало укладання Мадридського миру 1630 року), хоча для несприятливої ситуації мав 200 тис. флоринів для підкупу англійських міністрів (цього не знадобилося). Під час перебування в англійській столиці Рубенс покрив стелю вибудуваного Ініго Джонсом бенкетну залу Палацу Вайтголл (англ. Palace of Whitehall) алегоріями з життя батька монарха Якова I. За ці заслуги король посвятив художника у лицарі, а Кембриджський університет зробив його почесним доктором.

Дипломатичну діяльність він повністю покинув лише після 1634 року.

Другий шлюб художника ред.

1623 року померла 12-річна дочка Рубенса. У 1626 році від чуми померла перша дружина Рубенса, Ізабелла, через що він тоді покинув живопис та поринув у дипломатію, ставши повноважним послом Іспанських Нідерландів, прийнявши на себе ведення складних дипломатичних переговорів. У 1630 році він їздив до Лондона і там підготовляв мир між Іспанією і союзником Голландії — Англією[27].

1630 року він закохався у дальню родичку першої дружини, 16-річну Елен Фурман (нід. Hélène Fourment), з якою тоді ж взяв другий шлюб. Він написав в листі до друга:

Я взяв молоду дружину, дочку чесних городян, хоча мене з усіх боків намагалися переконати зробити вибір при дворі, але я злякався цього лиха знатності та особливо зверхності. Я хотів мати дружину, яка б не червоніла, бачачи, що я беруся за пензля[28].

Цей шлюб Рубенса був щасливішим за перший — він мав дружину, яка була повноцінним уособленням його мрій. Елен народила Рубенсу 5 дітей. Вона з початку шлюбу почала з'являтися майже в кожній картині свого чоловіка. Як пізніше помітили критики, у практично кожній картині художника у жіночих о́бразах

...завжди з'єднувалися риси Ізабелли і Елен: у першій він як би передбачав риси другої; в другу вкладав як би незабутній спогад про першу[27].

Молода дружина стала улюбленим предметом його портретів, серед яких виділяється своєю грайливістю «Шубка» (1638, Музей історії мистецтв). Можна упізнати її риси у персонажах в «Саду кохання» (1634), у «Трьох граціях» (1638) і у «Суді Паріса» (1639).

Останні роки життя (1630—1640) ред.

 
Будинок Рубенса в Антверпені

Останні десять років життя Рубенса були настільки ж продуктивні, як і перші періоди його діяльності. Цей період часто називають «Стеновським» через назву заміський невеличкий палац «Стен» неподалік від Мехелена, котрий Рубенс придбав для себе та своєї родини і де плідно працював аж до смерті[28]. Кошти на покупку забезпечило отримане від іспанського короля замовлення на 120 ілюстрацій до текстів класичних авторів, переважно Овідія. Набагато частіше, ніж раніше, пізнього Рубенса притягують пейзажі. Такі брейгелівські пейзажі, як «Пейзаж з веселкою» (1636) і «Палац Стен» (1637), зобов'язані своєю появою придбанню заміського палацу.

Коли в 1635 році, через рік після смерті правительки Нідерландів інфанти Ізабелли, король Філіпп IV призначив правителем цієї країни свого брата, кардинала-архієпископа толедського Фердинанда, Рубенсу було доручено створення художньої частини святкувань з нагоди урочистого в'їзду нового штатгальтера до Антверпена; за ескізами великого художника були споруджені та розписані тріумфальні арки і декорації, що прикрашали міські вулиці.

Життя в сільській місцевості наблизила Рубенса не лише до природи, а й до селян. У таких речах, як «Кермес» (1638), він намагається перевершити Брейгеля у зображенні молодецької стихії народного свята.

 
Пам'ятник Рубенсу в Антверпені

Окрім цих значних робіт, Рубенс виконав немало й інших, наприклад серію мисливських сцен для королівського палацу в Мадриді, картини «Суд Паріса»Лондонській національній галереї та в мадридському музеї) та «Діана на полюванні», а також цілу низку пейзажів. Незважаючи на активну діяльність, Рубенс знаходив час займатися й іншими справами; так, наприклад, він листувався з інфантою Ізабеллою та Амвросієм Спінолою, захоплювався колекціюванням різб'яних каменів, цікавився книгодрукуванням та виготовив для друкарні Плантена велику кількість титульних аркушів, обрамлень, девізів, заставок та віньєток. Смерть прийшла до великого майстра ще в повній силі його таланту. Він помер в Антверпені 30 травня 1640 року через прогресуючу подагру.

Ежен Делакруа сказав: «Треба бачити Рубенса, треба Рубенса копіювати, бо Рубенс — бог!».
Микола Карамзін писав у «Листах російського мандрівника»:

Рубенса по справедливості називають фламандським Рафаелем… Які багаті думки! Яка згода в цілому! Які живі фарби, особи, сукні![27].

У антверпенському будинку Рубенса після реставрації у 1947 році було відкрито музей.

Майстерня Рубенса ред.

 
Рубенс із помічниками, «Фермерський двір взимку», 1618—1619
 
«Венера перед дзеркалом», 1612—1615

Полотна Рубенса можна умовно розділити на три категорії:

  • ті, які він малював сам,
  • ті, які він малював частково, зазвичай руки й обличчя,
  • ті, які були створені під його загальним керівництвом.

Як було заведено в ті часи, він мав велику майстерню, в котрій працювали численні підмайстри й учні. Деякі з них, наприклад Антоніс ван Дейк теж виробились у славетних і самостійних майстрів. Рубенс також запрошував для виконання певних деталей великих композицій, таких як тварини й натюрморти, фахівців, таких як Франс Снейдерс або Якоб Йорданс.

Праця над низкою замов вимагала залученню до реалізації проектів фахівців інших галузей, архітекторів і скульпторів. Відомо, що за ескізами і малюнками Рубенса працювали скульптори Йоханнес ван Мілдерт (1588—1638), Георг Петель (1601—1635) тощо. Три роки в майстерні Рубенса стажувався і молодий скульптор Лукас Файдерб (1617—1697).

Серед митців, що роками працювали в майстерні Рубенса були:

Офорти Рубенса ред.

Дослідники творчості Рубенса дізнались, що він упродовж деякого часу створював офорти. У часи перебування в Італії Рубенс створив офорт за мотивами стінопису Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря». Скопіював для себе Рубенс і центральну частину стінопису Леонардо «Баталія при Ангіарі» (нині Лувр, Париж). Офорт за мотивами «Таємної вечері» зник після 1836 року. Лише в 2009 році його віднайшли в приватній збірці в Італії. Офорт має підпис майстра і є одним з небагатьох аркушів, що створив сам Рубенс.

Після повернення до Антверпену Рубенс відкрив власну граверну майстерню, але, коли побачив, що Лукас Ворстерман (нід. Lucas Vorsterman, 1595—1675) робить офорти не гірші за нього, передовірив йому створення гравюр зі своїх картин.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. RKDartists
  2. BeWeB
  3. http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/0013838X.2011.564780
  4. Scribner C. Encyclopædia Britannica
  5. а б RKDartists
  6. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11860354X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Peter Paul Rubens
  9. а б portret van Job door de duivelen gekweld. Gesigneerd P.P. Rubens, gravure, drukker L. Vorsterman. Periode 1600-1650.
  10. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  11. http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4b54
  12. https://collections.frick.org/people/214/peter-paul-rubens/objects
  13. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rubens-peter-paul-1
  14. http://kmska.be/collection/work/data/00ixgk
  15. https://www.npg.org.uk/collections/search/person/mp07501/sir-peter-paul-rubens?role=art
  16. https://www.bellasartes.gob.ar/
  17. Wandtapijt
  18. Portret " Philips IV van Spanje" op linnen, kopie naar Peter Paul Rubens door een Nederlands meester, 17e eeuw
  19. Abraham en Melchisedek
  20. 'De vlucht van Cloelia en haar gezellinnen uit het legerkamp van de Etruskische koning Porsenna in 505 v.Chr.' — 1650.
  21. artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  22. LIBRIS — 2012.
  23. Michael Jaffe Rubens: Catalogo completo (Libri illustrati Rizzoli) (Italian Edition). — Rizzoli — 1989. — 397 p. — ISBN 978-8817257015
  24. Отрывок из протоколов магистрата города Антверпена: По поводу прошения госпожи Марии Пейпелинкс, вдовы господина Яна Рубенса... 24 листопада 1589. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 16 квітня 2013. (рос.)
  25. Справа наліво: учений Ян Вовелій, фламандський філософ-стоїк Юст Ліпсій, брат художника Філіпп (учень Ліпсія) і сам Рубенс; над ними бюст, що вважався на той час портретом Сенеки, тепер носить назву «Псевдо-Сенека»
  26. Wedgwood C. V. The world of Rubens, 1577—1640. — Time Incorporated, New York, 1967. — 192 p.
  27. а б в Д. К. Самин. Питер Пауль Рубенс [1] (рос.)
  28. а б Елена Матвеева Фламандская живопись XVII века Издательство «Белый город». — 2008. — 127 c. ISBN 978-5-7793-1472-5 (рос.)
  29. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Література ред.

  • Belkin, Kristin Lohse (1998). Rubens. Phaidon Press. ISBN 0-7148-3412-2. (англ.)
  • Belting, Hans (1994). Likeness and Presence: A History of the Image before the Era of Art. University of Chicago Press. ISBN 0226042154. (англ.)
  • Held, Julius S. (1975) «On the Date and Function of Some Allegorical Sketches by Rubens.» In: Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. Vol. 38: 218—233. (англ.)
  • Held, Julius S. (1983) «Thoughts on Rubens' Beginnings.» In: Ringling Museum of Art Journal: 14-35. ISBN 0-916758-12-5. (англ.)
  • Jaffé, Michael (1977). Rubens and Italy. Cornell University Press. ISBN 0801410649 (англ.)
  • Martin, John Rupert (1977). Baroque. HarperCollins. ISBN 0064300773. (англ.)
  • Mayor, A. Hyatt (1971). Prints and People. Metropolitan Museum of Art/Princeton University Press. ISBN 0691003262. (англ.)
  • Pauw-De Veen, Lydia de. Rubens and the graphic arts. In: Connoisseur CXCV/786 (Aug 1977): 243—251. (англ.)
  • Матвеева Е. Шедевры мировой живописи. Фламандская живопись XVII века. — М.: Белый город. — 2008. — 127 c. — ISBN 978-5-7793-1470-1 (рос.)
  • Dillon (Edward). Rubens. London, Methuen and Co , 1909. XXIV + 250 p.

Посилання ред.