Стара пінакотека
Стара пінакотека в Мюнхені (нім. Alte Pinakothek) — картинна галерея, унікальна колекція творів живопису майстрів Середньовіччя до середини 18 століття, які були зібрані правителями Баварії. Будівля Старої Пінакотеки побудована за проектом Лео фон Кленце.
Стара Пінакотека (Мюнхен) | |
|---|---|
| нім. Alte Pinakothek | |
 | |
| 48°08′53″ пн. ш. 11°34′12″ сх. д. / 48.14833300002777605° пн. ш. 11.57000000002777718° сх. д.Координати: 48°08′53″ пн. ш. 11°34′12″ сх. д. / 48.14833300002777605° пн. ш. 11.57000000002777718° сх. д. | |
| Тип | художня галерея[1] і національний музей[d] |
| Статус спадщини | Пам'ятка архітектури Баварії[d] |
| Частина від | Баварські державні колекції картин[d] |
| Країна |
 Німеччина[1] |
| Розташування | Німеччина, Мюнхен,вул. Arcisstraße |
| Адреса | Мюнхен |
| Архітектор | Лео фон Кленце |
| Засновано | 1529, відкритий у 1836 р. |
| Відвідувачі | |
| Куратор | Клаус Шренк |
| Сайт | pinakothek.de/alte-pinakothek |
  Стара пінакотека (Німеччина) | |
Стара пінакотека у Вікісховищі? | |
Навпроти Старої пінакотеки розташована Нова пінакотека з роботами художників 19 — початку 20 століть. В третій пінакотеці Мюнхена — «Пінакотеці сучасності» представлено мистецтво 20 і 21 століть.
Зміст
ІсторіяРедагувати
ЗаснуванняРедагувати
Початок майже п'ятивікової історії пінакотеки (від грец. «зберігальня картин») відносится до 1528 р. Саме тоді герцог Вільгельм фон Віттельсбах (1508—1550 рр.) замовив у найкращих німецьких художників картини на історичні і біблійні теми для того, щоб прикрасити літній павільйон своєї резиденції. Першою картиною, яка потрапила у його колекцію, стала «Битва Александра Македонського з Дарієм», яка була написана Альбрехтом Альтдорфером у 1529 р.
Подальший розвиток і існуванняРедагувати
Спадкоємці Вільгельма продовжили традицію колекціонування художніх полотен. Більшість картин завдяки турботам володарів та хранителів пінакотеки збереглися до нашого часу. Герцог Максиміліан І (1597—1651 рр.) збирав німецький живопис 16ст. При ньому була придбана картина Альбрехта Дюрера «Чотири апостоли» (1526 р.), яка стала відомим експонатом пінакотеки. Свою картину Дюрер подарував рідному Нюрнбергу, але Максиміліан І фактично виманив шедевр у жителів цього міста. При Максиміліані ІІ Емануїлі (1679—1726 рр.) пинакотека набула слави однієї з найкращих в Європі. Пристрасть Максиміліана ІІ до колекціонуваня призаела до того, що борги правителя досягли великої суми, яку його спадкоємці виплатили лише через 5 роів після його смерті. Але саме він під час свого намісництва у Нідерландах придбав в одного антиквара унікальну колекцію фламандського живопису 17ст. , у тому числі полотна Рубенса і ван Дейка. На початку 19ст. в колекцію увійшла велика кількість картин знаменитих художників Європи — Ганса Гольбейна молодшого, Нітхардта, Рембрандта, майстрів італійського Відродження — Рафаеля і Тиціана.
Колекція картин Рубенса посіла визначне міце у музейних збірках Європи як за кількістю творів, так і за їх мистецькою якістю та різновидами жанрів.
Рубенс, Автопортрет з Ізабеллою Брант
Зала з картинами Рубенса
Полювання на гіппопотама
Викрадення дочок Левкіпа.
Ще у 1698 р. Макс ІІ Еммануїл, під час перебування в Південних Нідерландах, придбав колекцію Гісберта ван Койлена. Вона мала декілька полотен самого Рубенса та представників фламандського бароко. Ще з 17 століття збірка в своєму складі мала шедевр пізньої творчої пори Тиціана - «Коронування Христа терновим вінцем».
У 1777 р. збірка була доповнена картинною галереєю з міста Мангейм, з 1806 р. сюди перейшли картини з міста Дюсельдорф.
Особливою була і мистецька збірка братів Буассере. Вони жили в місті Кельн. Сюльпіс Буассере збирав старонідерландський живопис. На хвилі зацікавленості в німецьких старожитностях він збирав також твори старонімецьких майстрів, чим рятував їх для історії Європи взагалі. Збірка картин Буассере в 19 ст. також увійшла складовою частиною в Стару Пінакотеку, що зробило зібрання індивідуальним і національно забарвленим. Адже середньовічний ( пізньо готичний ) живопис Німеччини взагалі мало відомий в Західній Європі. Стара Пінакотека має твори майже всіх уславлених німецьких майстрів, серед яких -
Особливості експонуванняРедагувати
Постійна експозиція розгорнута у 49 кабінетах та 19 залах музею. Особливості експонування полягають в демонстрації тільки живопису. В кабінетах і залах відсутні твори декоративно-ужиткового мистецтва, що додають експозиції автентичності доби, її стилістики. Адже живопис не в кожну епоху мав провідні позиції в мистецтві тої чи іншої держави, взагалі є відображенням елітного шару мистецтва, шанованого, але елітного, досить недемократичного. Палацовий характер має і збірка галереї - Стара Пінакотека. Але без показу - порцеляни, золочених меблів, скульптури, що мала в мистецтві Німеччини важливе значення, більше, наприклад, ніж живопис в добу пізньої готики. Стара Пінакотека показує лише живопис.
Територіальна близькість до Нідерландів ( і художня ініціатива, що йшла від нідерландських майстрів у Європу ) обумовила вплив на майстрів німецьких князівств, особливо відчутний у 15 столітті і у 17-му, після спустошливої для Німеччини Тридцятилітньої війни. Збірка картин голландських майстрів невелика, але є Рембрандт, Якоб ван Рейсдал, Мейндерт Гоббема, Ян Стен, Герард Терборх, Адріан ван Остаде, Ян ван Гоєн. Розуміючи це, керівництво Старої Пінакотеки в 20 ст. придбало капітальний твір Франса Галса - портрет Віллєма Хейтхейзена ( у повний зріст ) за астрономічну суму, аби якось підсилити колекцію картин голландського розділу.
Також відносно слабкий розділ живопису Франції. Добре представлені лише представники доби французького рококо, де є - Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Шарден, Луї Токе, Жозеф Вів'єн. Ключовим твором французької колекції 17 століття є картина Ніколя Пуссена - «Цар Мідас перед богом Вакхом».
ЕкспонатиРедагувати
Майстри НідерландівРедагувати
Рогір ван дер Вейден. «Поклоніння волхвів»
Ганс Мемлінг, «Іван Хреститель в пустелі», бл. 1470 р.
Марінус ван Реймерсвал, «Банкір з дружиною»
Марінус ван Реймерсвал, «Св. Єронім»
Марінус ван Реймерсвал, «Митарі»
Лукас ван Фалькенборх, «Зведення Вавилонської вежі»
Майстри НімеччиниРедагувати
Альбрехт Альтдорфер, Баталія Олександра Македонського при Іссі.
Майстер Св. Вартоломея, Святий з донатором та Св. Агнесою та Цецилією, до 1503 р.
Ганс Бальдунг Грін, Різдво, 1520 р.
Ганс Бальдунг Грін, маркграф Крістоф І Баденський, 1515 р.
Стефан Лохнер, троє святих з донатором, бл. 1435 р.
Альбрехт Дюрер, автопортрет.
Ганс Гольбейн молодший, Св. Елізабет, до 1510 р.
Ганс фон Аахен, Права і Юстиція перемагають ( алегорія ), 1598 р.
_2.jpg)
Майстри ІталіїРедагувати
Мазоліно да Панікалє, «Мадонна»
Сандро Боттічеллі, «Оплакування Христа»
Лоренцо Лотто, «Містичні заручини Св. Катерини»
Леонардо да Вінчі. Мадонна з немовлям, ранній твір
Фра Філіппо Ліппі. Мадонна з немовля
Рафаель Санті, Мадонна родини Темпі, 1508 р.
Джованні Баттіста Тьєполо, поклоніння волхвів
Тиціан, Коронування Христа терновим вінцем
_-_Alte_Pinakothek_-_Munich_-_Germany_2017.jpg)
Іспанські майстриРедагувати
Франсіско де Сурбаран, «Св. Фанциск Асізький»
Хуан Пантоха де ла Крус, «Альбрехт Фромм».
Мурільйо, «Хлопчики з пирогом»
Мурільйо, «Хлопчики з динею та виноградом»
Картини майстрів ФранціїРедагувати
Франсуа Буше, «Мадам Помпадур», 1758 р.
Луї Ролан Трінквес, «Дозвілля з музикою», 1774
Шарден, «Очищення репи».
Луї Токе, «Фрідріх Мішел фон Цвейбрюкен»
.jpg)
