Відкрити головне меню

Стара пінакотека в Мюнхені (нім. Alte Pinakothek) — картинна галерея, унікальна колекція творів живопису майстрів Середньовіччя до середини 18 століття, які були зібрані правителями Баварії. Будівля Старої Пінакотеки побудована за проектом Лео фон Кленце.

Стара Пінакотека (Мюнхен)
Портал:Музеї
нім. Alte Pinakothek
Alte Pinakothek.JPG
48°08′53″ пн. ш. 11°34′12″ сх. д. / 48.14833300002777605° пн. ш. 11.57000000002777718° сх. д. / 48.14833300002777605; 11.57000000002777718Координати: 48°08′53″ пн. ш. 11°34′12″ сх. д. / 48.14833300002777605° пн. ш. 11.57000000002777718° сх. д. / 48.14833300002777605; 11.57000000002777718
Тип художня галерея[1] і національний музей[d]
Статус спадщини Пам'ятка архітектури Баварії[d]
Частина від Баварські державні колекції картин[d]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина[1]
Розташування Німеччина, Мюнхен,вул. Arcisstraße
Адреса Barer Straße 27, 80333 München, Germany[2]
Архітектор Лео фон Кленце
Засновано 1529, відкритий у 1836 р.
Відвідувачі
Куратор Клаус Шренк
Сайт pinakothek.de/alte-pinakothek
Стара пінакотека. Карта розташування: Німеччина
Стара пінакотека
Стара пінакотека (Німеччина)

Стара пінакотека у Вікісховищі?

Навпроти Старої пінакотеки розташована Нова пінакотека з роботами художників 19 — початку 20 століть. В третій пінакотеці Мюнхена — «Пінакотеці сучасності» представлено мистецтво 20 і 21 століть.

Зміст

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

Початок майже п'ятивікової історії пінакотеки (від грец. «зберігальня картин») відносится до 1528 р. Саме тоді герцог Вільгельм фон Віттельсбах (1508—1550 рр.) замовив у найкращих німецьких художників картини на історичні і біблійні теми для того, щоб прикрасити літній павільйон своєї резиденції. Першою картиною, яка потрапила у його колекцію, стала «Битва Александра Македонського з Дарієм», яка була написана Альбрехтом Альтдорфером у 1529 р.

Подальший розвиток і існуванняРедагувати

 
Дірк Боутс, Христос і грішниця в домі Симона фарісея, до 1450 р.

Спадкоємці Вільгельма продовжили традицію колекціонування художніх полотен. Більшість картин завдяки турботам володарів та хранителів пінакотеки збереглися до нашого часу. Герцог Максиміліан І (1597—1651 рр.) збирав німецький живопис 16ст. При ньому була придбана картина Альбрехта Дюрера «Чотири апостоли» (1526 р.), яка стала відомим експонатом пінакотеки. Свою картину Дюрер подарував рідному Нюрнбергу, але Максиміліан І фактично виманив шедевр у жителів цього міста. При Максиміліані ІІ Емануїлі (1679—1726 рр.) пинакотека набула слави однієї з найкращих в Європі. Пристрасть Максиміліана ІІ до колекціонуваня призаела до того, що борги правителя досягли великої суми, яку його спадкоємці виплатили лише через 5 роів після його смерті. Але саме він під час свого намісництва у Нідерландах придбав в одного антиквара унікальну колекцію фламандського живопису 17ст. , у тому числі полотна Рубенса і ван Дейка. На початку 19ст. в колекцію увійшла велика кількість картин знаменитих художників Європи — Ганса Гольбейна молодшого, Нітхардта, Рембрандта, майстрів італійського Відродження — Рафаеля і Тиціана.

Колекція картин Рубенса посіла визначне міце у музейних збірках Європи як за кількістю творів, так і за їх мистецькою якістю та різновидами жанрів.

 
Жозеф Вів'єн, курфюрст Макс ІІ Еммануїл

Ще у 1698 р. Макс ІІ Еммануїл, під час перебування в Південних Нідерландах, придбав колекцію Гісберта ван Койлена. Вона мала декілька полотен самого Рубенса та представників фламандського бароко. Ще з 17 століття збірка в своєму складі мала шедевр пізньої творчої пори Тиціана - «Коронування Христа терновим вінцем».

У 1777 р. збірка була доповнена картинною галереєю з міста Мангейм, з 1806 р. сюди перейшли картини з міста Дюсельдорф.

Особливою була і мистецька збірка братів Буассере. Вони жили в місті Кельн. Сюльпіс Буассере збирав старонідерландський живопис. На хвилі зацікавленості в німецьких старожитностях він збирав також твори старонімецьких майстрів, чим рятував їх для історії Європи взагалі. Збірка картин Буассере в 19 ст. також увійшла складовою частиною в Стару Пінакотеку, що зробило зібрання індивідуальним і національно забарвленим. Адже середньовічний ( пізньо готичний ) живопис Німеччини взагалі мало відомий в Західній Європі. Стара Пінакотека має твори майже всіх уславлених німецьких майстрів, серед яких -

Особливості експонуванняРедагувати

 
Зала № 9.
 
Франс Галс, портрет Віллєма Хейтхейзена

Постійна експозиція розгорнута у 49 кабінетах та 19 залах музею. Особливості експонування полягають в демонстрації тільки живопису. В кабінетах і залах відсутні твори декоративно-ужиткового мистецтва, що додають експозиції автентичності доби, її стилістики. Адже живопис не в кожну епоху мав провідні позиції в мистецтві тої чи іншої держави, взагалі є відображенням елітного шару мистецтва, шанованого, але елітного, досить недемократичного. Палацовий характер має і збірка галереї - Стара Пінакотека. Але без показу - порцеляни, золочених меблів, скульптури, що мала в мистецтві Німеччини важливе значення, більше, наприклад, ніж живопис в добу пізньої готики. Стара Пінакотека показує лише живопис.

Територіальна близькість до Нідерландів ( і художня ініціатива, що йшла від нідерландських майстрів у Європу ) обумовила вплив на майстрів німецьких князівств, особливо відчутний у 15 столітті і у 17-му, після спустошливої для Німеччини Тридцятилітньої війни. Збірка картин голландських майстрів невелика, але є Рембрандт, Якоб ван Рейсдал, Мейндерт Гоббема, Ян Стен, Герард Терборх, Адріан ван Остаде, Ян ван Гоєн. Розуміючи це, керівництво Старої Пінакотеки в 20 ст. придбало капітальний твір Франса Галса - портрет Віллєма Хейтхейзена ( у повний зріст ) за астрономічну суму, аби якось підсилити колекцію картин голландського розділу.

Також відносно слабкий розділ живопису Франції. Добре представлені лише представники доби французького рококо, де є - Франсуа Буше, Жан-Оноре Фрагонар, Шарден, Луї Токе, Жозеф Вів'єн. Ключовим твором французької колекції 17 століття є картина Ніколя Пуссена - «Цар Мідас перед богом Вакхом».

ЕкспонатиРедагувати

Майстри НідерландівРедагувати

Майстри НімеччиниРедагувати

Майстри ІталіїРедагувати

Іспанські майстриРедагувати

Картини майстрів ФранціїРедагувати

ПосиланняРедагувати