Лоренцо Лотто

італійський художник

Лоренцо Лотто (італ. Lorenzo Lotto, бл. 1480 — бл. 1556 ) — художник Італії доби Відродження. Малював релігійні композиції, міфологічні та алегоричні картини. Належить до найталановитіших портретистів доби Пізнього Відродження Італії як і Тіціан. Працював здебільшого у містах північної Італії — Реканаті, Анконі, Бергамо, Тревізо, Венеції.

Лоренцо Лотто
Lorenzo Lotto
Автопортрет, галерея Боргезе, Рим
При народженні Лоренцо Лотто
Народження 1480[1][2][…]
Венеція, Венеційська республіка[4][5]
Смерть 1556[2][6]
  Лорето, Провінція Анкона, Марке, Папська держава[4][5]
Національність італієць
Країна  Венеційська республіка
Жанр релігійні композиції і портрет
Діяльність художник, архітектурний кресляр, унаочнювач
Напрямок Відродження
Твори Allegory of Virtue and Viced, Portrait of a gentleman in his studiod, Susanna and the Eldersd і Ораторія графа Суарді
Роботи в колекції Musei civici di Trevisod, Галерея Уффіці, Галерея Академії (Венеція), Лувр, Ермітаж, Національна галерея мистецтв, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Harvard University Center for Italian Renaissance Studiesd[7], Музей мистецтва Метрополітен[8], Villa Colloredo Mels Museumd, Національні галереї Шотландіїd, Замок Сант-Анджело, Apostolic Palaced, Ніваагаардd, Берлінська картинна галерея, Пінакотека Тозіо-Мартіненго, Музей історії мистецтв, Музей Каподімонте, Академія Каррара, Галерея Борґезе, Баварські державні колекції картин, Брера, Національна галерея старовинного мистецтва, Національна галерея, Brukenthal National Museumd, Галерея Доріа-Памфілі, Pinacoteca civica "Francesco Podesti"d, Palazzo Pallavicini-Rospigliosid, Пінакотека замку Сфорца, Allentown Art Museumd, Museum Adriano Bernareggid, Національний музей у Кракові, Художній музей Волтерс, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей мистецтва Каталонії, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Jesi Municipal Art Galleryd, Детройтський інститут мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Рінглінг музей, Капітолійські музеї, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Galleria Nazionale delle Marched, Гарвардський художній музей, Музей фюрера, Художній музей Фогга[d], Рейксмузей, Courtauld Galleryd, Museo pontificio della Santa Casad, Vanderbilt Museum of Artd, Upton Housed, Музей Бойманса - ван Бенінгена[9], Christ Church Picture Galleryd і Musea Brugged[6]

CMNS: Лоренцо Лотто у Вікісховищі

Біографія

ред.
 
«Милостивий Св. Антоній», 1542. Собор Санті-Джованні е Паоло, Венеція

Точних відомостей про день і рік народження Лотто не збережено. Не знав про них і сам майстер. Зберігся заповіт художника 1546 року, де він писав: «Я-венеційський художник, близько 60ти років від народження». Якщо це так, то він народився між 1480-86 роками. Ніяких відомостей про дитинство, навчання, перші твори.

Дослідники припускають, що він навчався або у Альвізе Віваріні (1445—1505), або у Джованні Белліні (1430—1516).

1503 роком датована перша відомость про Лотто-художника в податковому кадастрі. В той час він працював у місті Тревізо, що на північ від Венеції на 25 кілометрів. Його патроном став єпископ Бернардо деі Россі, завдяки якому Лотто отримав замови на вівтарні картини для церков та портрети заможних місцевих родин. Щось не склалося — і в 1508 р. він вже в Реканаті, що поблизу Лорето.

Майже вся молодість пройшла у мандрах, частково вимушених, бо він шукав замовників і замови. Рік 1509й провів у Римі, де отримав замову на фреску від папи римського Юлія. Він виконав фреску, але папі вона не сподобалась і той наказав зруйнувати її. Найгірше те, що папа не дав горшей за рік роботи в Римі. Ображений художник покинув ворожий для нього Рим.

З 1523 р. він в Венеції, де пройдуть, можливо, найгарніші роки його життя і творчості. З 1531 року він член Цеху художників Венеції(Arte dei Depentori), де також був і Тіціан. Серед приятелів Лотто цього періоду-архітектори Якопо Сансовіно і Джованні даль Коро. Останньму належали рами і оздоби вівтарних картин і портретів Лотто, намальованих в Венеції. Деякі портрети пензля Лотто втратили імена. Вони так і називаються «Жіночий портрет», «Портрет архітектора», «Портрет чоловікав чорному плащі».

Слава портретиста перевищувала його славу церковного художника. Вельможі Венеції завалили його замовами, як дивного портретиста. На 10 років Лотто покинув Венецію заради робіт у області Марке. Повернення у Венецію дало лише неприємності. Його забули, а замов не було рік. Венеційці були невдячні, короткозорі, безпам'ятливі до своїх недавніх улюбленців — Віваріні, Джорджоне, Марко Базаїті. Серед забутих став і Лотто.

Без родини і домівки, художник пішов у ченці. Забутий всіма, він помер десь наприкінці 1556 року.

Ніякої посмертної слави

ред.

Він з тих, хто не мав ніякої посмертної слави 300 років. Твори були і слугували церкві і людям. Пам'яті про майстра не було.

19 століття вперше серйозно і науково звернулося до надбання майже всіх історичних епох. Саме тоді передивилися архіви і звичні авторитети. Гучна слава багатьох майстрів минулого — збрякла. А на перші місця вийшли Джорджоне, Антоніс Мор, Франс Халс, Ян Вермер, Ель Греко, Франсіско де Сурбаран і Веласкес. Наприкінці 19 століття наново відкрили і Лоренцо Лотто. Тоді в архівах знайшли листи художника і навіть щоденник майстра. Він посів почесне місце серед венеційських майстрів початку 16 століття.

Ораторія графа Суарді

ред.
 
Ораторія графа Суарді. Права частина фрески зі сценами життя Св. Барбари.

1524 року Лоренцо Лотто отримав замову від графа Суарді на Фрескафрески в приватній каплиці, розташованій на віллі в Трескоре Бальнеаріо, неподалік міста Бергамо.

Можливо, Ораторія графа Суарді — найбільший за розмірами фресковий цикл, створений майстром за життя. Бо цикл фресок охопив дві стіни і всю стелю без якихось проміжків. Парадоксальною, незвичною сумішшю середньовічних і ренесенсних, але умовних уявлень стала фреска зі сценами життя Св. Барбари. Але головує в монументальній роботі не Св. Барбар, а фігура Христа у повний зріст. Христос простяг руки в боки, пальці яких художник продовжив лозами, що закрутив у кола-медальйони, розташовані вгорі під стелею. Медальйони заповнені погруддями різних святих, що засудили єретиків. Обабіч фігури Христа е низка сцен з життя і мучеництва за віру Св. Барбари. Фреска без візуальних кордонів переходить на стелю, де подані гілки винограду і херувіми, що заглядають зверху на відвідувачів каплиці. В систему фрескового циклу на стелі органічно включені і реальні дерев'яні балки. Цикл вийщов незвичним і антикласичним, наче художник передбачав бурхливий розвиток маньєризму в італійському мистецтві XVI століття.

Лише віддаленість каплиці при віллі в провінції зробили її маловідомою широкому загалу.

Портрет пензля Рафаеля належить Лотто

ред.

Порівняння надають можливість правильно оцінити місце творчої особистосі в історії мистецтв. Досить показовою є історія з портретом невідомого похилого віку, щозберігається в музеї Ермітаж. Портрет приписували то німецькому майстру початку 16 століття, то Рафаелю. Лише останні дослідження та порівняння з аналогічним портретом галереї Брера довели, що це портрет пензля Лоренцо Лотто, неоціненного таланта…

Зайва людина

ред.
 
Худ. Лоренцо Лотто. «Св. Катерина Сієнська і Св. Казимир».

В літературі 19 століття з'явився тип зайвої людини. Часто це талановита і гідна людина, для якої нема відповідного місця в байдужому, а то і ворожому оточенні. Темі зайвих людей присвятили свої твори англієць Байрон, росіяни Пушкін і Лермонтов, художники Врубель і Ван Гог. Схоже, що подібні типи існували завжди. На жаль, до них треба віднести і Лоренцо Лотто.

Лотто і сучасність

ред.

Нервовий, тривожний стан був звичним для Лотто. Переїзди, безгрошів'я, невпевненість у майбутньому були реаліями його життя. Це надзвичайно поріднює твори Лотто з світоглядом і самопочуттями сучасних людей. Невдоволення оточенням і кризовою добою відбилося на творах Лотто навіть в церковній тематиці. Попри німецьких майстрів Грюневальда, Дюрера, можливо лише великий Караваджо та Лотто так старанно зафіксували типи людей кризової доби.

Галерея

ред.
 
Лоренцо Лотто. «Свята бесіда з дроворубами на тлі» (Мадонна з немовлям. Ліворуч — Св. Єронім та Петро, праворуч — Св. Клара та Франциск Ассізький), бл. 1506 р. Національна галерея Шотландії, Единбург.
 
«Оплакування Христа (Лоренцо Лотто)», 1545 р.

Вибрані твори

ред.
 
Лоренцо Лотто. «Поклоніня пастухів немовляті Христу», бл. 1534 р. Пінакотека Тозіо-Мартіненго

Країни світу, де зберігають твори Лоренцо Лотто

ред.
  • Австрія
  • Велика Британія
  • Німеччина
  • Іспанія
  • Італія
  • Польщя
  • Росія
  • США
  • Угорщина
  • Франція

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Всеволожская С. Н. и др."Итальянская живопись 13-18 веков в собрании Эрмитажа", Л, «Сов. художник», 1965 (рос)
  • Жермен Базен «История истории искусств. От Вазари до наших дней»

Посилання

ред.