Музей Гетті

музей мистецтв у Лос-Анджелесі
(Перенаправлено з Музей Ґетті)

Музей Гетті (J. Paul Getty Museum) — найбільший художній музей у Каліфорнії.

Музей Гетті
англ. J. Paul Getty Museum Редагувати інформацію у Вікіданих
34°04′39″ пн. ш. 118°28′30″ зх. д. / 34.0775° пн. ш. 118.475° зх. д. / 34.0775; -118.475
Типхудожня галерея[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва на честьПол Гетті Редагувати інформацію у Вікіданих
СкладЦентр Ґетті і Вілла Гетті Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняЛос-Анджелес Редагувати інформацію у Вікіданих
АдресаЛос-Анджелес[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
АрхітекторРічард Меєр[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникПол Гетті[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1974[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкрито1974 Редагувати інформацію у Вікіданих
Відвідувачі2 023 467 осіб (2016)[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДиректорTimothy Pottsd і John Walshd[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтgetty.edu/museum/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Музей Гетті. Карта розташування: США
Музей Гетті
Музей Гетті (США)
Мапа

CMNS: Музей Гетті у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Вілла Гетті. Копія античної скульптури «Відпочинок Гермеса»

Розташування та відділи

ред.

З грудня 1997 року розташований Лос-Анджелесі у сучасній будівлі Центру Гетті, будівництво якого коштувало 1,2 млрд доларів (архітектор Річард Мейер). Музейні збірки античної доби експонуються на Віллі Гетті в Пасіфік-Палісейдс (побудована за зразком Вілли Папірусів в Геркуланумі). Вхід до музею безкоштовний.

 
Центр Ґетті, вигляд з неба, фото 2007 р.

Заснування

ред.

Музей був заснований нафтовим магнатом Полом Гетті (1892—1976), який був до часу смерті найбагатшою людиною світу. Залишені ним на потреби музею багатомільярдні статки зробили музей Гетті найспроможнішим набувачем творів «старих майстрів» та античної скульптури на престижних аукціонах Лондона і Нью-Йорка.

Активність придбання і скандальна слава

ред.

Керівництво музею настільки завзято взялося за скуповування полотен великих художників, що протягом 1980-х років їх звинувачували у створенні штучного ажіотажу на ринку творів мистецтва, який призвів до позамежного підвищення цін. Водночас це зробило музей Ґетті своєрідним монополістом з придбання видатних творів мистецтва на мистецьких аукціонах.

У 2006 р. Центр Гетті виявився замішаним у скандалі, пов'язаному з контрабандним вивезенням античних старожитностей з Італії та Греції (таких, як бронзовий «Атлет з Фано»). Італійський уряд зажадав у музею повернути всі цінності, вивезені з країни незаконним шляхом[9].

Обрані мистецькі колекції

ред.

Майоліка в музейних колекціях

ред.
 
Керамічна пляшка паломника з розписом кобальтом, Кафаджіоло, бл. 1580 р.

Стародавні Греція і Рим

ред.

Фламандське бароко в музеї

ред.
 
Антоніс ван Дейк. «Антоніо Паллавічіні», 1621 р.

Скульптура доби європейського маньєризму і бароко

ред.
 
Анонім доби маньєризму. «Фантазійний сфінкс», бл. 1560 р.


Твори мистецтва французьких митців

ред.
 
Валантен де Булонь. «Христос і грішниця», 1620-і рр.
 
Едуар Мане, «Портрет Жанни» або «Весна», бл 1882 р.

Джерела

ред.
  • Summary Catalogue of European Decorative Arts in the J. Paul Getty Museum, page 59, J. Paul Getty Museum, Gillian Wilson, Catherine Hess, Getty Publications, 2001. ISBN 9780892366323
  • Ausstellungskatalog: Overdrive: L. A. Constructs the Future, 1940—1990, Hersg: Wim de Witt und Christopher James Alexander, Getty Museum 2013.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. https://www.getty.edu/museum/
  2. Global Research Identifier Database — 2015.
  3. https://www.getty.edu/visit/
  4. http://www.getty.edu/publications/virtuallibrary/0892362103.html
  5. Encyclopædia Britannica
  6. https://blogs.getty.edu/iris/the-villa-j-paul-getty-built-but-never-saw/
  7. SPECIAL REPORT : VISITOR FIGURES 2016: EXHIBITION & MUSEUM ATTENDANCE SURVEY — 2017. — Iss. 289. — P. 14. — ISSN 0960-6556
  8. Dictionary of Art Historians
  9. Lenta.ru: Італія отримає від музею Гетті 40 античних експонатів. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 24 березня 2010.