Музей Каподімонте
Музей Каподімонте, повна назва Національний музей Каподімонте, відомий в Південній Італії художній музей в місті Неаполь.
| Музей Каподімонте | |
|---|---|
| італ. Museo e Gallerie Nazionali di Capodimonte | |
 | |
| 40°52′1.1640001000045″ пн. ш. 14°15′1.2456001000014″ сх. д. / 40.86699° пн. ш. 14.25035° сх. д. | |
| Тип | національний художня галерея[1][2] Italian national museumd[1] Музей сучасного мистецтва[d][3][4] Istituto museale ad autonomia specialed (2014) і Museum of the Italian Ministry of Cultured[2] |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[5] |
| Склад | Q123009736? |
| Країна |  Італія[2] |
| Розташування | Palace of Capodimonted Capodimonted |
| Адреса | 80131[5] і 80137[1] Via Miano 2[1] |
| Засновник | Bruno Molajolid |
| Засновано | 1757 |
| Відкрито | 1957 |
| Фонд | 3427 документ[6] і 5570 документ[4] |
| Відвідувачі | 76 240 осіб (2020)[1] 252 770 осіб (2019)[3] 188 009 осіб (2018)[6] 105 307 осіб (2021)[7] 186 351 осіб (2022)[2] |
| Сайт | museocapodimonte.beniculturali.it |
  Музей Каподімонте (Італія) | |
 | |
 Музей Каподімонте у Вікісховищі | |
Палац Каподімонте
ред.Будівництво у 1738 р. розпочав король Неаполя і Сицилії Карло VII( майбутній король Іспанії). Спочатку це була велика лоджия на пагорбі Каподімонте. Але будівництво переросло у великий палац, бо ще одна резиденція, королівський палац Портічі, була визнана замалою для пишного королівського двору. До того ж, королю треба було розмістити колекцію живопису, котру він отримав у спадок від своєї матері, Єлизавети Фарнезе з роду князів Парми.
Доручення короля отримали архітектори Анджело Карасале, Джованні Антоніо Медрано і Антоніо Каневарі. Роботи розпочалися у вересні 1738 року. Але будівництво розтяглося надовго, бо були проблеми з будівельними матеріалами, що везли з кар'єру в П'янура. Лише у 1758 р. перша черга палацу була збудована. Роботи продовжив син короля, Фердінанд 1-й і архітектор Ф. Фуга.
В часи окупації Неаполя французьким військом Наполеона тут мешкали Жозеф Бонапарт, а потім маршал Йоахім Мюрат. Колекцію перевезли до Неаполітанського Національного археологічного музею. В 19 столітті палац належав вельможним родинам Савойських і Аоста. Лише у 1920 р. його придбали у власність держави. З 1950 року тут Національний музей Каподімонте, куди повернули значну частку експонатів.
Фасади палацу і музейні зали
ред.
.jpg)
-
Колишня зала для танців -
-
Декор палацової зали -
Експозиція з живописом і декоративними погруддями
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Загальна характеристика збірки
ред.
Колекція має всі ознаки королівського зібрання з парадними портретами королівських родин і їх родичів, міфологічними і алегоричними картинами. Аби доповнити зібрання, тут створена колекція робіт майже всіх художників Неаполітанської художньої школи живопису ( від Хосе де Рібера до мало відомих Паоло Порпора, родини Рекко,Руопполо, від майстрів 18 ст. до кінця 19-го тощо).
Інші мистецькі школи і майстри представлені неповно, але є картини представників Венеційської, Флорентійської, Римської шкіл. Поодинокими, але ікавими зразками представлені і деякі майстри інших країн - Пітер Брейгель Старший, Ель Греко, Клод Лоррен.
-
Пітер Брейгель Старший. Притча про сліпого поводиря № 1 -
Пітер Брейгель Старший. Притча про сліпого поводиря № 2 -
Пітер Брейгель Старший. Притча про сліпого поводиря № 3 -
Пітер Брейгель Старший. Притча про сліпого поводиря № 4
.jpg)
Важливим доповненням картинної галереї став відділ античної скульптури з розкопок, представлений переважно давньоримськими мармуровими копіями з грецьких зразків. Музей має художньо вартісну колекцію декоративно-ужиткового мистецтва ( меблі, килими, гобелени, порцеляна ).
Живопис доби відродження і маньєризму
ред.
-
Мазаччо, «Розп'яття» -
Мазоліно, «Вознесіння Богоролиці» -
Джованні Белліні, «Преображення Господнє». -
Корреджо. «Містичні заручини Св.Катерини»
Живопис доби неаполітанського ( італійського ) бароко
ред.
-
Матіа Преті. «Епідемія чуми». -
Артемізія Джентілескі. «Благовіщення» -
Хуан До.«Блага вість пастухам » -
Хосе де Рібера. «Аполлон і Марсій»,1637 р. -
Агостіно Каррачі. « Карлик Амон, Волохатий Джон та Божевільний Петро», бл. 1600 р. -
П'єтро Новеллі. «Архангел Гавриїл перед Саваофом і благовіщенням», Музей Каподімонте, Неаполь.
Портретний жанр музейної збірки
ред.
-
Джироламо да Карпі. «Джироламо де Вінченті», Неаполь, музей Каподімонте. -
Тиціан, «Кардинал Алессандро Фарезе», 1546 р. -
-
Тиціан, «Папа римський Павло ІІІ з родичами». -
Парміджаніно, «Портрет господині(так звана Антея)», 1535–1537 рр., Неаполь, музей Каподімонте. -
Худ.Себастьяно дель Пьомбо, «Папа римський Климент VII», Музей Каподімонте
Картинна галерея
ред.
-
Паоло Порпора, «Жабки і черепахи». -
Рекко Джузеппе «Фрукти і овочі» -
Джованні Баттіста Рекко. «Натюрморт з посудом і головою барана», бл. 1650 р. -
Послідовник Арчімбольдо (Антоніо Цуккі ) «Голова з фруктів». -
Художники Крістиан Беренц та Кало Маратта. Садава лоджія, 1689 р., музей Каподімонте. -
Гобелен «Баталія в Павії»
-
Бартоломео Скедоне. «Милостиня сліпому». -
Хосе де Рібера. «Св.Єронім» -
Маттео ді Джованні. «Винищення немовлят за наказом царя Ірода»
-
Рафаель Санті,фрагменти картини. -
Колантоніо. «Франциск Ассізький надає устави ордену ченцям - францисканцям та кларискам» (жіночій гілці францисканського ордену), середина 15 ст.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Nicola Spinosa, Capodimonte, Electa, Milano 1999.
- Le Guide di Dove - Campania, Corriere della sera, 2007.
- Il Museo di Capodimonte, valori di Napoli, Pubblicomit, 2002.
- Використані матеріали Англійської і італійської вікіпедій.
Посилання
ред.
- Музей Каподімонте [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б в г Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
- ↑ а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ а б ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
- ↑ а б dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.