Відкрити головне меню

Отто ван Веен або Отто ван Вейн (нід. Otto van Veen бл. 1556, Лейден — 1629, Брюссель) — південнонідерландський художник і малювальник зламу 16-17 століть. Відомий також як вчитель Пітера Пауля Рубенса доіталійського періоду.

Отто ван Веен
нід. Otto van Veen
Theatro moral de la vida humana, en cien emblemas; con el Enchiridion de Epicteto; y La tabla de Cebes, philosofo platonico (1733) (14747809711).jpg
Портрет Отто ван Веена
Народження бл. 1556
Лейден
Смерть 21 квітня 1629(1629-04-21)
  Брюссель, Бельгія
Національність нідерландець
Громадянство Prinsenvlag.svg Нідерланди[1]
Бельгія[2]
Жанр живопис
Навчання У Антверпені і в Італії
Діяльність художник
Напрямок Маньєризм, бароко
Вплив італійські і нідерландські маньєристи
Вплив на Пітер Пауль Рубенс
Член Антверпенська гільдія святого Луки[d]
Твори релігійний живопис, алегорії, ескізи до килимів

Отто ван Веен у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився у місті Лейден. Точної дати народження митця не збережено і її позначають як 1556 р. Батько майбутнього художника був бургомістром і родина була не бідною. Вважають, що малий Отто почав опановувати художню майстерність у лейденського майстра Ісаака ван Сваненбурга (1537—1624).

Відомо, що у жовтні 1572 року католицька за віросповіданням родина ван Веен перебралась на житло у Антверпен, а потім у місто Льєж. Два інші вчителі художника початківця — Жан Ремі та Домінік Лампсоніус, останній гуманіст і письменник більше, ніж художник. Лампсоніус знався на латині, мав університетську освіту і чотири роки працював секретарем кардинала Реджинала Пола у Кентербері, в Англії. Прагнення мати непогану освіту і знання мистецтва привело до бажання відвідати папський Рим.

Перебування у ІталіїРедагувати

З 1576 року він в папському Римі. Відомостей про цей період небагато, за припущеннями він вивчав твори італійських (і римських) маньєристів, стилістику котрих матимуть його твори до кінця століття. Він засвоїв розповсюджені італійські схеми, особливо бачені в релігійних композиціях і сам потім їх робив («Містичні заручини Катерини Александрійської з католицькою церквою», «Оплакування Христа»), хоча він був слабким у власних композиціях.

Роки зрілостіРедагувати

З перебування у Італії він виніс зацікавленість у історичному живопису, характерному для італійців. Так, свідоцтвом тому стала серія декоративних картин про повстання батавів проти давньоримських колонізаторів-загарбників. Батавів нідерладці вважали власними попередниками в античності. В серії в повній мірі відбилися давні уроки маньєризму, засвоєні Отто ван Вееном у власних нідерландських, а потім у італійських вчителів. В серії про повстання батавів Отто ван Веен починає як учень італійців-маньєристів (великі фігури, що наче скопійовані з давньоримських рельєфів), а закінчує як учень нідерландських майстрів, здатних вмістити в картину безліч дрібниць і подами мікрокосмос у макрокосмосі. Серія прикрашала залу засідань Генеральних Штатів у місті Гаага і практично мала державницьке значення (хоча була слабкою за композиціями).

Як представник течії маньєризму він непоганий портретист. Він навіть здатен створити з мініатюрного портрета, створеного олійними фарбами, стравжню коштовність («Портрет Алессандро Фарнезе», Музей мистецтв округу Лос-Анджелес).

Два брати художникаРедагувати

Отто ван Веен мав двох братів. Пітер ван Веен так і залишився аматором. Художником став другий брат Гісбретс ван Веен (1562—1628).

Історіограф Карел ван МандерРедагувати

Історіографом художника намагався бути Карел ван Мандер. Так, Мандер сповіщав, що Отто ван Веен повертався на батьківщину кружним шляхом і встиг попрацювати у місті Прага на австрійського імператора Рудольфа ІІ та на Вільгельма V Баварського у Мюнхені. З урахуванням погано збережених відомостей про ранні роки митця, зрозуміло, що Карел ван Мандер і сам знав про художника мало.

СмертьРедагувати

Художник поимер у Брюсселі 1629 року.

Вибрані твори (перелік)Редагувати

 
Отто ван Веен. «Портет Алессандро Фарнезе», Музей мистецтв округу Лос-Анджелес
  • «Христос в домі Марії і Марфи»
  • «Вознесіння Богородиці», ескіз до вівтаря
  • «Оплакування Христа», кінець 16 ст.
  • «Блокада Лейдена іспацями і розділ їжі голодуючим городянам», 1574 р., Державний музей (Амстердам)
  • «Художник в оточенні родини», 1584 р., Лувр, Париж
  • «Перемога батавів над легіоном римлян біля Рейна», Державний музей (Амстердам)
  • «Мучеництво апостола Андрія Першозваного», 1599 р.
  • «Портрет Ніколаса Рококса», 1600 р.
  • «Александр Фарнезе, герцог Пармський», 1592 р.
  • «Йоганн Міреус», четвернтий архієпископ Антверпена, Будинок Рубенса
  • «Граф Хендрік ван ден Берг», 1618 р.
  • «Молодичка з папугою»

ПортретиРедагувати

Вибрані твори (галерея)Редагувати

 
Отто ван Веен. «Батав Брінно закликає до повстання проти римських загарбників», до 1613 р., Державний музей (Амстердам)

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Belkin, Kristin Lohse: Rubens. Phaidon Press, 1998. ISBN 0-7148-3412-2.
  • Bertini, Giuseppe: «Otto van Veen, Cosimo Masi and the Art Market in Antwerp at the End of the Sixteenth Century.» Burlington Magazine vol. 140, no. 1139. (Feb. 1998), pp. 119–120.
  • Montone, Tina, "'Dolci ire, dolci sdegni, e dolci paci': The Role of the Italian Collaborator in the Making of Otto Vaenius's Amorum Emblemata, " in Alison Adams and Marleen van der Weij, Emblems of the Low Countries: A Book Historical Perspective. Glasgow Emblem Studies, vol. 8. Glasgow: University of Glasgow, 2003. p.47.
  • Rijksmuseum Amsterdam, Otto van Veen's Batavians defeating the Roman (sic)
  • Van de Velde, Carl: «Veen [Vaenius; Venius], Otto van» Grove Art Online. Oxford University Press, [accessed 18 May 2007].
  • Сборник «Питер Пауль Рубенс. Письма, документы, суждения современников», автор-составитель Егорова К. С. М, «Искусство», 1977
  • Елена Матвеева «Фламандская живопись XVII века». Издательство «Белый город». — 2008. — 127 c. ISBN 978-5-7793-1472-5
  • artist list of the National Museum of Sweden — 2016.
  • LIBRIS — 2012.