Відкрити головне меню
Базиліка Св. Георгія — відділ Національної галереї. Фасад арх. Франческо Каратті. Доба бароко

Національна галерея у Празі (чеськ. Národní galerie v Praze) — відома в Центральній Європі галерея мистецтв в столиці республіки Чехія місті Празі, один з мистецьких музеїв міста.

Зміст

Прихисток мистецтва в ПразіРедагувати

 
Ян Госсарт (Мабюз). Євангеліст Лука малює Мадонну.
 
Дюрер. Свято трояндових вінців

Прага давно стала прихистком мистецтв. Тут збережені зразки архітектури доби романики і готики, причому в цікавих і характерних для стилю зразках. Цікавими зразками доби готики представлена і скульптура.

В добу маньєризму Прага була центром пишного двору імператора Рудольфа 2-го, що дало змогу успішно працювати гуртку віртуозних художників, скульпторів, вчених, серед яких були художники Джузеппе Арчімбольдо, Спрангер, скульптор Адріан де Вріс, вчений Тіхо Браге.

Ще більш значущим центром мистецтв стала Прага в добу бароко, де довершеними зразками представлені і архітектура, і скульптура, і декоративно-ужиткове мистецтво, трохи менше — живопис і графіка. Доба бароко в Празі має значні зразки в архітектурі всіх періодів — ранішнього бароко (палац Вальдштейна, Чернінський палац ), розвинутого бароко (замок Троя), пізнього бароко (всі будівлі архітектора Кіліана Ігнаца Дінценгофера, Алліпранді, Маттеї). А творчий внесок в архітектуру бароко будівничіх Франческо Каратті, Маттеї, Дінценгофера набув світового значення.

Саме в Празі успішно працював геніальний Матіас Бернард Браун, творчості одного його було б досить, щоби визнати Прагу видатним центром барокової скульптури. А в Празі працювала ціла низка відомих скульпторів, серед яких Фердинанд Брокоф, Ігнац Франц Платцер, Й.Квітайнер, Я.Бендл. Прага залишалась відомим центром скульптури і в 19 столітті.

Прага — відомий центр університетської освіти. А деякі бібліотеки Праги існували на протязі 600 років (уславлена Страговська бібліотека). Бібліотечний комплекс в Клементінумі на початок 21 століття налічує більш ніж 3 000 000 томів. Для невеликої теріторіально Чехії це видатна збірка.

Коли в 20 столітті започаткували Національну галерею, в Празі було що відібрати в соборах і палацах чи врятувати для неї, попри грабежі, вивози і продажі попередніх епох.

Історія виникненняРедагувати

Патріотично налаштована громада чеської і німецької аристократії разом з представниками середнього класу зафундували Спілку патріотичних прихильників мистецтва у 1796 році. Метою було просвітництво, в тому числі і в галузі мистецтва. Спілка почала збирати свою художню колекцію.

У 1902 році до збірки Спілки додали Галерею сучасного мистецтва королевства Богемія(приватна колекція імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа 1-го). З 1918 року, після відновлення державності Чехії, збірка мистецьких творів Спілки набула статусу головного зібрання молодої держави.

За законом від 1949 року була заснована сучасна Національна галерея. До збірки приєднали кабінет гравюр Національного музею та Бібліотеки університету.

Світове мистецтво в ПразіРедагувати

В залах галереї репрезентовані твори невідомих готичних майстрів і уславлених художників Тіціана, Тінторетто, Веронезе, Альбрехта Дюрера, Пітера Брейгеля Старшого, Яна Госсарта (Мабюз), Симона Вуе, Ель Греко, Хосе де Рібера, Іллі Рєпіна, Рубенса,Антуана Барі, Гогена, Пікассо .

Заслуговують уваги твори митців Японії, Китаю, Індії, країн мусульманського регіону. Їх передали для тематичного експонування у палац Кінських.


Головні відділи і будівлі Національної галереї.Редагувати

 
Староместська площа. Палац Кінських біля готичного храму Марії Тинської.
 
Національна галерея (Прага). Вхідний квиток 1984 року.

Національна галерея має декілька будівель в різних районах Праги_ від доби готики і бароко до ар нуво і функціоналізму.

Будівлі Національної галереїРедагувати

Обрані твори (галерея0Редагувати

Митці середньовіччя і проторенесансуРедагувати

Зразки скульптурРедагувати

Митці доби барокоРедагувати

 
Герард Сегерс. «Хворий Іов на соломі», Національна галерея (Прага)

Голландські майстри 17 ст.Редагувати

Майстри натюрмортуРедагувати

Імпресіонізм, постімпресіонізмРедагувати

ПосиланняРедагувати


ДжерелаРедагувати

  • Новак А, «Барокко Праги», Прага, 1947
  • Маца И.Л. «Архитектура Чехословакии», М, 1959
  • Всеобщая история искуств, т 2, М, «Искусство»,1960
  • Всеобщая история искуств, т 4, М, «Искусство», 1963
  • «Национальная галерея (в Праге)». БСЭ. 3-е издание.

ПосиланняРедагувати