Відкрити головне меню

Поль Гоген

французький художник
(Перенаправлено з Гоген)

Поль Гоге́н (фр. Eugène Henri Paul Gauguin, також Поль Ґоґе́н; 7 червня 1848, Париж, Франція — 8 травня 1903, Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція) — французький художник, скульптор, графік, постімпресіоніст.

Поль Гоген
Eugène Henri Paul Gauguin
PaulGauguinblackwhite.jpg
При народженні Eugène Henri Paul Gauguin
Народження 7 червня 1848(1848-06-07)
Париж, Франція
Смерть 8 травня 1903(1903-05-08) (54 роки)
  Хіва Оа, Маркізькі острови, Французька Полінезія, Франція
  • сифіліс
  • Поховання Calvary Cemeteryd
    Національність француз
    Громадянство Франція Франція
    Навчання початкова школа, основна школа, самоосвіта
    Діяльність художник, скульптор, графік
    Напрямок реалізм, постімпресіонізм
    Вчитель Каміль Піссарро
    Твори Жовтий Христосd, Манао тупапауd, Нічне кафе в Арлі, Коли весілля, Ia Orana Mariad, Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?, Таітянки на пляжіd і Two Tahitian Womend
    Автограф Paul Gauguin signature.png

    Поль Гоген у Вікісховищі?
    Поль Гоген, Автопортрет

    ЖиттєписРедагувати

    ДитинствоРедагувати

    Народився в Парижі 7 червня 1848. Його батько, Кловіс Гоген (1814—1849), був журналістом у відділі політичної хроніки журналу Тьєра і Армана Мара «Насьональ», одержимим радикальними республіканськими ідеями; мати, Аліна Марія (1825—1867), була родом з Перу з багатої родини. Її матір'ю була відома Флора Тристан (1803—1844). Вона поділяла ідеї утопічного соціалізму й опублікувала в 1838 році автобіографічну книгу «Поневіряння парії».

    У 1849 році, після невдалого антимонархічного перевороту, Кловіс, не відчуваючи себе в безпеці на батьківщині, вирішив залишити Францію. Разом із сім'єю він відбув до Перу, де мав намір осісти в родині своєї дружини Аліни і відкрити власний журнал. Цим планам не судилося збутися. По дорозі до Південної Америки Кловіс помер від серцевого нападу.

    Таким чином, до семирічного віку Поль жив у Перу і виховувався в родині матері. Враження дитинства, екзотична природа, яскраві національні костюми, безтурботне життя в маєтку дядька в Лімі закарбувалися в його пам'яті на все життя, залишивши відбиток на його невгамовній спразі до подорожей, в потягу до тропіків.

    Повернення до ФранціїРедагувати

    У 1855 році, коли Полю було 7 років, він з матір'ю повернувся до Франції, щоб отримати від дядька по батьківській лінії спадок, і оселився в Орлеані зі своїм дідом. Гоген швидко навчився французької і почав здобувати освіту. Після навчання в декількох місцевих школах Гогена відіслали вчитися до престижної католицької школи-інтернату — «Petit Séminaire de La Chapelle-Saint-Mesmin». У школі він провів три роки. У 1861 році Аліна відкрила швейну майстерню в Парижі. У 14-річному віці Гоген вступив до Лоріольського інституту в Парижі, в підготовчу школу морської академії. Але не пройшов за конкурсом і повернувся до Орлеана навчатися останній рік в ліцеї Жанни Д'арк. У грудні 1865 року найнявся в плавання «курсантом» (учнем лоцмана). До 1871 року він майже безперервно перебував у плаванні по всьому світу: в Південній Америці, в Середземному морі, в північних морях. Будучи в Індії, він дізнався про смерть матері 7 Липня 1867 року з листа від його сестри Марі.

    Мати у своєму заповіті рекомендувала йому «зробити кар'єру, оскільки він абсолютно не здатний викликати до себе прихильність друзів сім'ї і може незабаром стати дуже самотнім». Однак, прибувши в Париж в 1872 році, він отримав підтримку знайомого йому з дитинства друга матері Гюстава Ароза, біржового дільця, фотографа та колекціонера сучасного живопису. Завдяки його рекомендації Гоген отримав посаду біржового брокера. Він став успішним паризьким бізнесменом і залишався таким ще 11 років. У 1879 році Гоген заробляв 30,00 франків на рік як фондовий маклер, і стільки ж укладанням угод на арт-ринку. У 1873 році Гоген одружився з молодою датчанкою Метт-Софі Гад, яка була вхожа в сім'ю Ароза. Невдовзі Гоген став батьком: у 1874 році народився син Еміль, згодом донька Аліна (1877), далі Кловіс (1879), Жан-Рене (1881) і Поль (1883). У наступні десять років становище Гогена в суспільстві зміцнювалося. Його сім'я займала дедалі комфортабельніші квартири, де особлива увага приділялася майстерні художника. Гоген, як і його опікун Ароза, «колекціонував» картини, особливо імпресіоністів, і писав сам. Але в 1882 році Паризький фондовий ринок обвалився, а арт-ринок скоротився. Заробіток Гогена різко погіршився, і він зрештою вирішив займатися живописом у 26 років.

    Початок кар'єри живописцяРедагувати

    Не отримавши художньої академічної освіти, він почав самонавчання, досліджуючи твори улюблених художників, таких як Курбе, Делакруа, Сезан і Деґа. З 1873—1874 років з'явилися його перші пейзажі, один з них виставлено в Салоні 1876 року. Гоген познайомився з художником-імпресіоністом Камілем Піссарро до 1874 року, але їхня дружба почалася з 1878 року. Гогена запросили брати участь у виставках імпресіоністів з початку 1879 року: колекціонери поступово почали сприймати його як вдалого художника. Він провів літо 1879 року у Піссарро в Понтуазі, де писав сади і сільські пейзажі, схожі на пейзажі «метра», як і все те, що він створював аж до 1885 року. Піссарро познайомив Гогена з Едгаром Дега, який надалі підтримував Гогена, купуючи його картини і переконуючи це робити Дюрана-Рюеля, торговця картинами імпресіоністів. Дега став власником 10 полотен Гогена, в тому числі «Прекрасної Анжели», «Жінки з плодом манго», або «Хіна тефатоу».

    У 1884 році Гоген з сім'єю переїхав до Копенгагена, де продовжував працювати брокером. Однак з часом він почав присвячувати живопису весь свій час, тому залишив дружину і п'ятьох дітей в Данії і повернувся до Парижа в 1885 році.

    СтановленняРедагувати

    У 1886—1890 роках Гоген майже весь час проводив в Понт-Авені (Бретань), де спілкувався з групою художників, близьких до символізму. Перший раз художник попрямував туди в 1886 році, бажаючи відпочити від Парижа і трохи заощадити: життя в Понт-Авені було помітно дешевшим. Сім'я Гогена нерідко переживала фінансову скруту, і щоб утримувати дружину й чотирьох дітей, в 1887 р. він поїхав на будівництво Панамського каналу, де написав кілька екзотичних пейзажів.

    Острів Мартиніка, куди Гоген поїхав у 1887 році разом з художником Лавалем, з яким познайомився в Бретані, допоміг здійснити у творчості майстра еволюцію, зробивши помітним японський вплив у його роботах.

    У 1888 році деякий час жив у Вінсента ван Гога в Арлі і працював з ним. Гостина закінчилася сваркою, причиною став один з перших нападів божевілля у Ван Гога.

    На ТаїтіРедагувати

    Ще з дитинства, проведеного в Перу (на батьківщині матері), Гоген відчував потяг до екзотичних місць і вважав цивілізацію «хворобою». Бажаючи «злитися з природою», в 1891 році він поїхав на Таїті, де проживав у Папеете, і де в 1892 році написав 80 полотен. Після короткочасного (1893—1895 роки) повернення до Франції через хворобу (сифіліс) і відсутність коштів він назавжди від'їхав до Океанії — спочатку на Таїті, а з 1901 року — на острів Хіва-Оа (Маркізькі острови). Там він узяв собі за дружину молоду таїтянку і працював на повну силу: писав пейзажі, оповідання, працював журналістом. На цьому острові він і помер 8 березня 1903 р. Незважаючи на хворобу, бідність і депресію, що привела його до спроби самогубства, найкращі свої роботи Гоген написав саме там. Спостереження за реальним життям і побутом народів Океанії сплітаються в них з місцевими міфами. На великих площинних полотнах він створив статичні та контрастні за кольором композиції, глибоко емоційні й водночас декоративні.

    Пам'ятьРедагувати

    Слава прийшла до художника після смерті, коли в 1906 році в Парижі було виставлено 227 його робіт. Вплив творчості Гогена на мистецтво XX століття є безперечним.

    Життя Гогена лягло в основу роману Сомерсета Моема «Місяць і мідяки». У ньому описується простий англійський брокер Чарльз Стрікленд, який залишив сім'ю, роботу і дім, щоб займатися живописом.

    На честь Гогена названий кратер на Меркурії.

    Про останні роки життя Гогена був знятий фільм «Вовк на порозі» (1986 р.) з Дональдом Сазерлендом у головній ролі. Також знято фільм з Кіфером Сазерлендом — «Знайдений рай» (2003 р.). У 2017 році вийшов біографічний фільм «Дикун» («Гоген. Подорож на Таїті» / Gauguin. Voyage de Tahiti), головну роль у ньому зіграв французький актор Венсан Кассель.

    Галерея робітРедагувати

    Ранні пейзажі ГогенаРедагувати

    Пейзажі БретаніРедагувати

    Пізні пейзажі ГогенаРедагувати

    Малюнки ГогенаРедагувати

    Натюрморти роботи ГогенаРедагувати

    Портретні твориРедагувати

    Тематичні композиціїРедагувати

    ІншеРедагувати

    ПосиланняРедагувати

    ДжерелаРедагувати

    • Поль Гоген. — К.: Мистецтво, 1993. — ISBN 5—7715—0602—8
    • Georges Wildenstein: Gauguin, I Catalogue. Edition Les Beaux Arts, Paris 1964. (Verzeichnis der Gemälde mit Kürzel «W»)
    • Christopher Gray: Sculpture and Ceramics of Paul Gauguin. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 1963. (Skulpturen und Keramik, Kürzel «G»)