Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг)

Музе́й образотво́рчих мисте́цтв (нім. Museum der bildenden Künste) — міський художній музей Лейпцига, колекція живопису та скульптури якого вважається однією з найдавніших, найбільших та найцінніших міських художніх колекцій в Німеччині.

Музей образотворчих мистецтв Pictogram infobox palace.png
Bildermuseumleipzig.jpg
51°20′31″ пн. ш. 12°22′32″ сх. д. / 51.34220000002777340° пн. ш. 12.37560000002777727° сх. д. / 51.34220000002777340; 12.37560000002777727Координати: 51°20′31″ пн. ш. 12°22′32″ сх. д. / 51.34220000002777340° пн. ш. 12.37560000002777727° сх. д. / 51.34220000002777340; 12.37560000002777727
Тип художня галерея[1]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина[1]
Розташування
Адреса Німеччина, Лейпциг, Заксенплац
Засновано 1848
Відкрито 1848
Фонд 3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60 000 графічних творів
Директор Ганс-Вернер Шмідт
Сайт mdbk.de
Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг). Карта розташування: Німеччина
Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг)
Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг) (Німеччина)

CMNS: Музей образотворчих мистецтв у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Заснування музею та його перша будівляРедагувати

 
Перше приміщення лейпцизького музею, 1858
 
Лейпцизький музей на Ауґустусплац, 1890-1900

Історія музею починається з заснування лейпцизького товариства любителів мистецтва в 1837 р., члени якого — колекціонери й меценати поставили собі за мету створити в Лейпцигу художній музей. 10 грудня 1848 року завдяки зусиллям цієї організації в будівлі першої міської школи в Моріцбастай відкрився Міський музей, в якому було представлено близько сотні подарованих музею творів сучасного мистецтва.

Колекція збагачувалася завдяки експонатам, подарованим музею зокрема Максиміліаном Шпеком фон Штернбургом, Альфредом Тіме та Адольфом Генріхом Шлеттером. 1853 року купець і збирач мистецтва Адольф Генріх Шлеттер передав свою колекцію в дар місту з умовою, що протягом п'яти років для Міського музею буде побудовано власну будівлю. Нову будівлю музею на площі Ауґустусплац (нім. Augustusplatz), на місці якої зараз знаходиться концертний зал «Гевандгаус», було побудовано в стилі італійського Ренесансу за проектом архітектора Людвіга Ланге. Музей на новому місці відкрився незадовго до закінчення встановленого строку Шлеттером 18 грудня 1858 р. З 1880 до 1886 року в зв'язку з постійним зростанням колекції музею будівлю було розширено за проектом архітектора Гуго Ліхта.

Як і інші музейні колекції Німеччини, націонал-соціалізм не пощадив музейні фонди живопису і скульптури в Лейпцигу. В 1937 році в рамках пропагандистської акції боротьби з дегенеративним мистецтвом з лейпцизького музею було вилучено 394 твори живопису та графіки, виконаних переважно в експресіоністській манері . У ніч на 4 грудня 1943 року в результаті повітряного нальоту на місто будівля музею була зруйнована. Велика частина колекції до того часу вже була перевезена у сховище.

Музей Димитрова та інші проміжні рішенняРедагувати

 
Колишній будинок Імперського суду, де з 1952 до 1997 року розміщувався лейпцизький Музей образотворчих мистецтв

Після зруйнування будівлі музею на Ауґустусплац для Міського музею почалася тривалий період «безпритульності» (61 рік), що обмежувало можливості експозиції музею. В 1948 р. музей в'їхав в колишній будинок Імперського банку на вулиці Петерссштрассе (нім. Petersstraße), у 1952 р. музей переїхав до колишньої будівлі Імперського суду (зараз тут розташований Адміністративний суд Німеччини) і став Музеєм Димитрова.

Після того, як у травні 1992 р. було прийнято рішення про перенесення Федерального адміністративного суду до Лейпцига, в серпні 1997 р. музей був змушений знову переїхати в інше місце — в лейпцігський «Торговий двір» (нім. Handelshof).

Нова будівляРедагувати

У середині 1990-х рр.. місто прийняло рішення про будівництво для Музею образотворчих мистецтв власного будинку. 4 грудня 2004 р., рівно через 61 рік після знищення будівлі на Ауґустусплац, музей відкрив двері перед відвідувачами в новій будівлі на площі Заксенплац (нім. Sachsenplatz). Будівництво нової будівлі у формі куба за проектом архітекторів Карла Хуфнагеля, Петера Пютца і Міхаеля Рафаеліана обійшлося в 74,5 млн євро. Це перша будівля художнього музею, побудована в Німеччині починаючи з 1950 р.

Музей образотворчих мистецтв у Лейпцигу занесений до виданої в 2001 р. «Синьої книги», куди входять найзначніші установи культури на території нових федеральних земель.

КолекціяРедагувати

 
Арнольд Беклін, Острів мертвих, 1886, Музей образотворчих мистецтв (Лейпциг).

Зараз колекція музею, що становить 3500 мальованих, 1000 скульптурних і 60000 графічних творів мистецтва, повноцінно розмістилася на площі в 7000 кв.м. Збірка музею охоплює твори починаючи з пізнього Середньовіччя і аж до сучасності. У колекції представлені твори старих німецьких і голландських майстрів XV і XVI ст., Італійське мистецтво XV—XVIII ст., Мистецтво Нідерландів XVII ст., Французьке мистецтво XIX ст., А також мистецтво Німеччини періоду XVIII—XX ст.

Значну частину колекції складають твори голландських і німецьких старих майстрів: Франса Галса, Лукаса Кранаха Старшого, Георга Флегеля, романтиків ( Каспар Давид Фрідріх) і представників дюссельдорфської художньої школи (Андреас Ахенбах). У центрі скульптурної колекції знаходиться портрет Людвіга ван Бетховена роботи Макса Клінгера, великого сина Лейпцига. Творчості Клінгера і Макса Бекманна в музеї відведено окремий поверх. В експозиції представлено також скульптурні твори українського й американського митця Олександра Архипенка.

Сучасне мистецтво представлено в музеї комплексної експозицією представників лейпцігської школи: Бернгарда Гайзіга, Вернера Тюбке та Вольфганга Маттхоєра — та великими фондами уславлених німецьких художників Нео Рауха і Даніеля Ріхтера.

ДжерелаРедагувати

  • Leipziger Volkszeitung Journal, Sonderbeilage zur Eröffnung des neuen Bildermuseums vom 3. Dezember 2004.
  • Bode, Peter M.: Das Haus der tausend Räume, in: Art-Magazin 12/2004, S. 19-31.
  • Museum der Bildenden Künste Leipzig (Hrsg.):Corot bis Monet: Von Barbizon zum Impressionismus, Schenkung Bühler-Brockhaus an das Museum der bildenden Künste LeipzigISBN 3-00-011003-8

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. а б archINFORM — 1994.