Відкрити головне меню

Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)

Національний музей західноєвропейського мистецтва (англ. National Museum of Western Art)— найбільший в Японії художній музей в місті Токіо, спеціалізований на придбанні і демонстрації творів західноєвропейських майстрів та майстрів з країн Північної Америки.

Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо Pictogram infobox palace.png
National museum of western art06n3200.jpg
35°42′56″ пн. ш. 139°46′32″ сх. д. / 35.71555600002777453° пн. ш. 139.77583300002777378° сх. д. / 35.71555600002777453; 139.77583300002777378Координати: 35°42′56″ пн. ш. 139°46′32″ сх. д. / 35.71555600002777453° пн. ш. 139.77583300002777378° сх. д. / 35.71555600002777453; 139.77583300002777378
Тип художня галерея і museum building[d]
Статус спадщини part of World Heritage Site[d][1]
Частина від Найшище пожалуваний парк Уено[2]
Країна Flag of Japan.svg Японія[3]
Розташування Японія, Токіо, парк Уено
Адреса 110-0007 7-7 Ueno-koen, Taito-ku
Архітектор Ле Корбюзьє[4]
Засновано 1959
Відкрито квітень 1959
Директор , 2010 р.
Сайт nmwa.go.jp/jp/index.html
Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо). Карта розташування: Японія
Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)
Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо) (Японія)

CMNS: Національний музей західноєвропейського мистецтва на Вікісховищі

Зміст

Історія колекційРедагувати

В основі національної збірки — приватна колекція пана Мацукава Кодзіро (1865–1950). Він перебував у Франції, де і зібрав картини західних художників. Під час 2-ї світової війни колекцію Мацукава Кодзіро конфіскували, як майно громадянина держави-союзника гітлерівської Німеччини. Уряд Франції з метою зміцнення дружніх відносин з повоєнною Японією в кінці 1950-х рр. передав частку творів колекції пана Мацукава Кодзіро в Токіо. 1957 року сто дев'яносто шість (196) картин, вісімдесят (80) малюнків, шістдесят три (63) скульптури та 26 творів друкованої графіки прибули в Токіо.

Споруди музеяРедагувати

Проект музейної споруди доручили створити франко-швейцарському архітекторові Ле Корбюзьє. Архітектор наплягав, щоби робочі креслення та нагляд за побудовою споруди робили місцеві японські архітектори. Музей вибудовано за сприяння японських архітекторів Сакакура Дзунзьо, Йосісака Такамаса, Куніо Маєкава (Маєкава був учнем Ле Корбюзьє). Аби прискорити будівництво, в першу чергу приміщень не включили лекційну залу, бібліотеку та окремий офіс. Але всі вони були залишені в плані на майбутнє. Через два роки споруда була готова і 1959 рік вважають роком відкриття музея західноєвропейського мистецтва в Токіо.

Розпочалося звичне життя музея - з придбанням нових творів, з тимчасовими виставками. 1979 року за проектом архітектора Куніо Маєкава для тимчасових виставок вибудували нове приміщення. Музей має два поверхи, наукову бібліотеку, лекційну залу і залу для почесних гостей. Малоповерховість споруд збережена з міркувань протидії землетрусам, досить частим в Японії і в Токіо. А земельна ділянка зберігає принадність для додаткового будівництва та зростання приміщень.

ФондиРедагувати

Незажаючи на давній перерозподіл головних шедеврів західноєвропейського мистецтва між великими та провінційними музеями Європи та Північної Америки, в Національному музеї західноєвропейського мистецтва можна цілком ознайомитися із головними європейськими мистецькими течіями та пунктиром відслідкувати шляхи мистецького розвитку від доби середньовіччя до 20 століття. Як і в кожному пізньо заснованому музеї в ньому є слабкі і сильні ділянки. До сильних ділянок належать твори французького імпресіонізму та велика збірка скульптур Огюста Родена.

Майстри ІспаніїРедагувати

 
Ель Греко. «Розп'яття»

Художники Іспанії представлені випадковими речами навіть в західноєвропейських музейних колекціях. Більшою повнотою виділяються іспанські збірки Лувра в Парижі та деякі музейні зібрання Сполучених Штатів, де мешкає потужна іспанська діаспора.

Іспанська збірка Національного музея західноєвропейського мистецтва теж невелика. Але музей спромігся придбати оригінали Ель Греко, іспанця Хосе де Рібера, що десятиліттями працював в місті Неаполь, картини Мурільйо тощо.

Серед картин Ель Греко — «Розп'яття», подане художником на іспанські смаки без фігур Богородиці та Івана Хрестителя. В картині головує оголена фігура Христа, що звернувся з молитвою до Бога-отця та містичне, динамічне, передбуремне небо зі сполохами між хмарами.

Твори в європейських стиляхРедагувати

 
Рогір ван дер Вейден (?). «Портрет невідомого аристократа», 1430 р.
 
Йоос ван Клеве, частина триптиха з Розп'ятьтям.
 
Пітер Пауль Рубенс, «Алегорія достатку»

Японія мала власний шлях розвитку мистецтва і власні темпи розвитку ку льтури, що до кінця 19 ст. не збігалися з темпами розвитку та етапами західноєвропейського мистецтва. Екзотикою для Японії були відродження, маньєризм, бароко, класицизм з просвітництвом, з секуляризацією культури і приматом наукового знання.

Музейна збірка, що охопила п'ять століть, надає можливість на окремих пам'ятках вивчати стилі і напрямки, яких не мала японська культура і котрі такі вартісні в котексті західноєвропейської історії і її світогляді. Бо вони формували не стільки відмінності в культурі, скільки творче середовище ініціативної західноєвропейської цивілізації, що суттєво відрізняє Європу і від світу арабів-мусульман, і від світу Африки та Далекого Сходу.

Не знало японське мистецтво і такого послідовного аналізу і зацікавленості в індивідуальності особи (як такої) та її психології, що так повно відбилось в європейському відродженні чи просвітництві. Відмінності помітні і в художніх технологіях. До 19 ст. майстри Японії не користувались європейськими техніками олійного живопису, темперою чи широким використанням фресок, кількість фресок ( які знали через привнесення буддистів із Китаю )в японському мистецтві мізерна. Їх роль монументального мистецтва перебрали на себе японські ширми.

Японське мистецтво не знало європейського розмаїття жанрів, тому такі відмінності помітні в натюрмортах, в портретах, в розмаїтті пейзажного живопису, де Японія таки випередила західноєвропейські художні школи. Тим цікавіші порівняння натюрмортів, портретів чи пейзажів європейських мистецьких шкіл Нідерландів, Фландрії, Франції тощо.

В музейній збірці представлені твори Пітера Пауля Рубенса, Якоба ван Рейсдала, Антоніса ван Дейка, Якоба Йорданса, Лукаса Кранаха Старшого, Яна Стена. Але шедеври зосереджені не тут, а в розділах 15, 19, 20 століть (російська ікона 15 ст., «Портрет невідомого аристократа» Рогіра ван дер Вейдена, скульптури Родена тощо ).


Італійський розділ збіркиРедагувати

 
Алессандро Маньяско. «Пейзаж з місцевими мешканцями»
 
Франческо Сальвіаті, «Портрет невідомого аристократа»

Митці ФранціїРедагувати

Мистецтво Франції переважає в музейній збірці. І хоча тут мало творів доби середньовіччя або французького відродження, починаючи з творів 17 століття колекція репрезентує вартісні зразки. Мистецька якість колекції особливо зростає в розділах 19 та 20 століття. Представлена більшість як першоразрядних , так і другорядних митців, часто не єдиними зразками. Серед них всі представники імпресіонізму, а також —

 
Анрі Фантен-Латур. «Натюрморт з вином, фруктами і квітами», 1865 р.
 
Поль Гоген, «Пейзаж в Бретані», 1888 р.

Скульптури РоденаРедагувати

Музейна збірка має значну кількість скульптур Огюста Родена, котра нараховує п'ятдесят вісім (58) зразків, серед яких повтори таких хрестоматійних творів, як «Громадяни Кале», «Ворота раю», «Вічна весна», «Мислитель» тощо. Важливим доповненням колекції скульптур є наявність в музеї оригінальних малюнків Родена.

Друкована графікаРедагувати

Межі колекціїРедагувати

Хронологічно межі музейної збірки охоплюють декілька століть західноєвропейського мистецтва. Великі вільні кошти і бажання створити престижну збірку привели до придбання творів мистецтва художників різних країн, що віднесені до Заходу, але географічно розташовані не в Європі. Це твори австралійців (Robert Campbell, Tim Johnson), росіян (Василь Кандинський), канадця (Armand Vaillancourt ), митців Сполучених Штатів. Так, в Японію практично повністю була придбана серія картин уславленого американського художника Ендрю Ваєта, присвячена молодій музі художника — німкені за походженням Хельгі.

Обрані твори (галерея)Редагувати

 
Джованні Сегантіні. «Сільські музики Бріанца», 1885 р.


 
Еверт Кольєр. «Марнота марнот» або натюрморт з книгами, свічником, музичними інструментами і черепом. 1663 р. Національний музей західноєвропейського мистецтва (Токіо)

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Sakakura Junzo, August 1959, "On the Opening of the National Museum of Western Art", Japan Architect
  • Reynolds, Jonathan M. (2001). Maekawa Kunio and the Emergence of Japanese Modernist Architecture. University of California Press. ISBN 0-520-21495-1. 
  • Seiro Mayekawa: Masterpieces Of The National Museum Of Western Art Tokyo. Tokio 1983
  • World Heritage List: The Architectural Work of Le Corbusier, an Outstanding Contribution to the Modern MovementUNESCO.
  • http://www.kensetsu.metro.tokyo.jp/toubuk/ueno/sisetu.html
  • archINFORM — 1994.
  • https://www.japantimes.co.jp/news/2016/07/17/national/tokyos-le-corbusier-building-makes-unesco-heritage-list/