Марія Могилянка

представниця молдовського роду Могил, донька господаря Молдови та його дружини Єлизавети Чомортань-Лозинської.

Марія Амалія Могилянка
Ім'я при народженніMaria Amalia Movilă
ПрізвиськоДобра Домна[1]
ПсевдоMaria Amalia Mohylanka, Maria Movilă
Народилася1570/1591
Померла10.12.1638; 1642; 1643 або після
Варшава
ПідданствоРіч Посполита
Національністьмолдованка
Місце проживанняЗолотий Потік,
Діяльністьмеценатка
Відома завдякифундаторка храмів, монастирів
Посадастароста казимезькийd
Конфесіяправославна
РідМогили
БатькоЄремія Могила
МатиЄлизавета Могила (Чомортань-Лозинська)
РодичіПотоцькі, Януш Радзивілл (1612—1655) (зять)
Брати, сестриКостянтин Могила, Олександр Могила, Анна Могила і Вишневецька Раїна
У шлюбі зСтефан Потоцький, Миколай Фірлей
ДітиAnna Potockad, Петро Потоцький (староста снятинський), Ян Потоцький, Павел Потоцький і Катажина Потоцька[d]
Герб
Герб

Марі́я Ама́лія Могиля́нка, іноді Марія Могилівна[2] (пол. Maria Amalia Mohylanka, рум. Maria Movilă, 1570[3]/1591 — 10 грудня 1638/1642[3]/ після 1642[4][5]/1643 або після[6], Варшава) — польська меценатка, фундаторка храмів та монастирів. Представниця молдовського роду Могил.

Біографія

ред.

Донька господаря Молдови (який також отримав шляхетство Речі Посполитої) Єремії Могили та його дружини Єлизевети з Чомортань-Лозинських. Сестра Раїни Могилянки та Анни[7], двоюрідна сестра митрополита київського Петра Могили.

Інших відомостей про дитинство, юність немає.

Скарб Потоцьких-Могил

ред.

Після смерті батька 1606 р. мати Єлизавета всіма силами намагалася зберегти престол Молдови за своїми синами, братами Марії. Для надання військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням чоловіка Стефана Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому Потоці[8] перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 року дружини галицького підчашого Єжи Дидинського[9]) — вартістю близько 1 мільйона злотих[10]) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колись галицькому каштеляну, у той час руському воєводі Станіславові Ґольському (пом. 1612), який виступав гарантом повернення скарбу.

Після смерті С. Ґольського, другого шлюбу Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський (пом. 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (Стадницька, пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 року засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитими[11].

Після повернення з полону 1618 р. С. Потоцький узяв в облягу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.

Одруження короля Владислава IV Вази

ред.

Разом з сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — доньку імператора Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV Вазою[12].

Фундації

ред.

Разом з чоловіком надавала кошти:

Шлюби, діти

ред.
 
Марія Могилівна
 
Донька Катерина Радзивіл

У шлюбі зі Стефаном Потоцьким (1606 р.) народила 7 дітей:

Після смерті С. Потоцького вступила в шлюб з маршалком Коронного трибуналу Миколаєм Фірлеєм (15881635).[15][16] Владислав Лозинський вказував, що вона одружилась і втретє — з князем Костянтином Вишневецьким.[17]

Примітки

ред.
  1. а б Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 69.
  2. Причинки до історії Бучацьких шкіл, ЗЧСВВ. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756.
  3. а б Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 15.
  4. Firlejowie (02) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. Potoccy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
  7. дружини Станіслава «Ревери» Потоцького
  8. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 31. (пол.)
  9. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 86.
  10. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 158. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  11. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 72.
  12. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — Т. III. — S. 289—290. (пол.)
  13. Високому або Низькому
  14. Wasiliewski T. Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612—1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 208—215. (пол.)
  15. Lepszy K. Firlej Mikołaj (1588—1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 15. (пол.)
  16. відомості про дітей відсутні
  17. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 96—97.

Джерела

ред.

Посилання

ред.