Ян Ґольський
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Ян Ґольський (іноді Ян Гульський, пол. Jan Golski, пом. 1613) — польський шляхтич, військовик та урядник Речі Посполиої.
| Ян Ґольскі | |
|---|---|
| Jan Golski | |
| Псевдо | Ян Ґольський, Ян Гульський |
| Помер | 1613 |
| Поховання | крипта костелу Святої Трійці у Підгайцях |
| Громадянство |
Королівство Польське .svg){kind=small} Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Національність | поляк |
| Місце проживання | Янів |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Посада | кам'янецький каштелян, галицький каштелян[d] і Q66023899? |
| Конфесія | католик |
| Рід | Ґольські |
| Родичі | Станіслав Ґольський (брат) |
| У шлюбі з | Зофія Замєховська |
 | |
Життєпис ред.
Очільник залоги Теребовлянського замку за часів старости Якуба Претвича[1]. Як войський теребовельський записаний свідком у письмовій присязі Кшиштофа Косинського, яку той склав для князя Василя Костянтина Острозького 10 лютого 1593 поблизу П'ятки після програної битви (з печаткою, іншими свідками були Якуб Претвич, староста Олександр Вишневецький, волинський хорунжий Вацлав Боговитин, Василь Гулевич)[2].
У 1577 році став власником (купив) село Довге, на землях котрого заснував та розпочав будувати містечко Янів (для відсутности плутанини називали Янів Теребовельський, існування містечка зафіксоване в 1590, 1594 роках) і замок. Для збільшення доходів з міста надав кошти для будівництва мостів через річки Серет, Гнізна[3]. Король Сиґізмунд III Ваза 1604 року дозволив йому брати мито — 1 шеляг за коня чи вола, що тягнули віз з товарами[4] — для їх утримування в доброму стані.
Разом з дружиною були фундаторами римо-католицької парафії в Янові Теребовельському 1611 року, першого (дерев'яного), наступного — мурованого костелів у місті[5].
По смерти рідного брата — воєводи подільського, руського Станіслава Ґольського, який був бездітним, власником Бучача, Чорткова, Підгаєць та інших поселень — став його спадкоємцем[6].
Уряди (посади): войський теребовельський, каштелян галицький[7] та кам'янецький[8].
Сім'я ред.
Був одружений зі Зофією із Замєхова (Стадніцькою)[9]. Дітей не мали. Разом з дружиною записав фундуш для костелу Святої Трійці в Підгайцях[10] Дружина в заповіті веліла поховати себе поряд з чоловіком у крипті костелу Святої Трійці у Підгайцях[11].
Примітки ред.
- ↑ Ковальчук М. Теребовлянський замок. Історична розвідка. — Львів : Каменяр, 1997. — іл. — С. 68. — ISBN 966-7255-00-X.
- ↑ Яворницький Д. Історія запорізьких козаків [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. — Т. 2. — С. 63—64.
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 151—152. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
- ↑ Janów (3), pow. Trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 425. (пол.) — S. 425. (пол.)
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim… — S. 153.
- ↑ Ostrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 86.
- ↑ Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim… — S. 151.
- ↑ Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Wojewodzina Golska [Архівовано 23 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa i męczennika oraz klasztor dominikanów w Czortkowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 114.
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 144. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
Джерела ред.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — T. 6. — S. 194. (пол.)