Лутига татарська

Лутига татарська, лутига стрепіхата (Atriplex tatarica L.) — вид рослин з роду лутига (Atriplex) родини амарантових (Amaranthaceae).

Лутига татарська
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід:	Лутига (Atriplex)
Вид:	Лутига татарська (A. tatarica)
Біноміальна назва
Atriplex tatarica L. 1753
Синоніми
Atriplex arazdajanica Kapeller Atriplex campestris W.D.J.Koch & Ziz Atriplex diffusa Ten. Atriplex graeca Willd. Atriplex incisa M.Bieb. Atriplex lehmanniana Bunge Atriplex multicolora Aellen Atriplex olivieri Moq. Atriplex pruinosa Sieber ex Boiss. Atriplex rosea var. subintegra C.A.Mey. Atriplex tornabenei Tineo Atriplex tornabenei var. pedunculata Castrov. Atriplex veneta Willd. Chenopodium tataricum (L.) E.H.L.Krause Obione graeca Moq. Schizotheca tatarica (L.) Čelak. Teutliopsis tatarica (L.) Čelak.

Загальна біоморфологічна характеристика

Polyommatus coridon на лутизі татарській

Коноплі дикі і лутига татарська

Ярий однорічник. Рослина 10-100 см заввишки, з прямим або лежачим стеблом, що при плодах часто червоніє. Листки сірувато-зелені, чергові, черешкові, трикутно-яйцеподібні або довгасто-яйцеподібні, рідше більш вузькі, виїмчасто-зубчасті або лопатеві, часто по краю волосисті, дуже коротко загострені. Квітки зібрані в безлисті кінцеві колосоподібні суцвіття, облистяні тільки в найнижчій частині. Пильникові квітки п'ятичленні, маточкові сидять по 3-20 в колотівках без оцвітини. Насіння 2,5-3 см в діаметрі, округле, блискуче, голе, коричневе. Цвіте і плодоносить в липні-вересні. Мінімальна температура проростання насіння 3-4 °C, оптимальна — 18-22 °C.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення

Природний ареал

• Африка
  • Північна Африка: Алжир; Єгипет; Марокко; Туніс
• Азія
  • Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ізраїль; Йорданія; Туреччина
  • Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан
  • Сибір: Алтайський край, Західний Сибір
  • Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменистан; Узбекистан
  • Монголія: Монголія
  • Китай: Ганьсу, Цинхай, Синьцзян, Тибетський автономний район
• Тропічна Азія
  • Індійський субконтинент: Пакистан
• Європа
  • Середня Європа: Австрія; Німеччина; Угорщина; Словаччина
  • Східна Європа: Білорусь; Російська Федерація — Європейська частина; Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Іспанія

Інтродукція

• Європа
  • Середня Європа: Чехія; Німеччина; Польща
  • Східна Європа: Естонія; Латвія; Литва
  • Південно-Західна Європа: Франція
• Північна Америка
  • Північний Схід США: Коннектикут, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Пенсільванія
  • Південь США: Алабама, Флорида
• Південна Америка: Аргентина; Чилі

Екологія

Жаростійка рослина. Добре переносить засоленість ґрунту. Як рудерал росте на солончаках, узбіччях, сміттєвих місцях, в долинах річок. Найпишніше розростається на слабо осолонених ґрунтах, досягаючи людського зросту. Зростає групами і утворює зарості.

Господарське значення

Широко поширений бур'ян, особливо в степовій і пустельній зонах. Засмічує посіви бавовнику і люцерни, в городах, садах, виноградниках. Фітоалерген.

Захисні заходи: ретельна обробка ґрунту, знищення бур'яну на необроблених місцях.

Див. також

• Список видів роду Лутига

Література

• Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
• Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
• Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с.
• Сорные растения СССР, т. 2. Ред. Келлер Б. А., Любименко В. Н., Мальцев А. И. и др. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. 244 с.
• Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с.
• Бур'яни України (визначник-довідник). Ред. Вісюліна О. Д. Київ: Наукова Думка, 1970. 508 с. С. 105–106.
• Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
• Cabrera, A. L., ed. 1965-1970. Flora de la provincia de Buenos Aires. (ісп.)
• Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. (ісп.)
• Davis, P. H., ed. 1965-1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
• Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. (нім.)
• Euro+Med Editorial Committee. Euro+Med Plantbase: the information resource for Euro-Mediterranean plant diversity (on-line resource). (англ.)
• FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
• Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1963. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada. (англ.)
• Grubov, V. I. 2001. Key to the vascular plants of Mongolia. (англ.)
• Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. (англ.)
• Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
• Jalas, J. & J. Suominen. 1972-. Atlas florae europaeae. (ісп.)
• Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (англ.)
• Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. (фр.)
• Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
• Stewart, R. 1972. An annotated catalogue of the vascular plants of West Pakistan and Kashmir. (англ.)
• Tai Hyun Chung. 1965. Illustrated encyclopedia of fauna & flora of Korea, vol. 5, Tracheophyta. (англ.)
• Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
• Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
• Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)
• Zohary, M. & N. Feinbrun-Dothan. 1966-. Flora palaestina. (англ.)
• Zohary, M. 1950. The flora of Iraq and its phytogeographical subdivision. (англ.)

Джерела

• Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азійської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)) . Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 18.10.2014.
• Ларина С. Ю. Сорные растения. Atriplex tatarica L. - Лебеда татарская [Ларіна С. Ю. Бур'яни. Atriplex tatarica L. - Лутига татарська.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)) . Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 18.10.2014.
• Atriplex tatarica Linn. 鞑靼滨藜 (Description from Flora of China) [Atriplex tatarica Linn. 鞑靼滨藜 (Опис від Флора Китаю)]. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 24.10.2014.
• Peter Mižík. Atriplex tatarica L. – lebeda tatarská / loboda tatárska. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 18.10.2014.

Посилання

• http://www.tropicos.org/Name/7200218 [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Atriplex tatarica L. на сайті «Плантариум» [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)