Відкрити головне меню

Користувач:Arkony/Термінологія:Глосарій та покажчики підручника «Загальне мовознавство» (Кочерган, 2006)

Короткий термінологічний словникРедагувати

АРедагувати

  • Абсолютні універсалії — універсалії, які не мають винятків
  • Аглютинативні мови — мови, в яких граматичні значення виражаються стандартними афіксами (приклейками), що механічно приєднуються до слова-основи
  • Аглютинація — спосіб слово- і формотворення, за якого до основи або кореня, що зберігають стабільний звуковий склад, приєднуються однозначні стандартні афікси
  • Агрегатування — процес утворення багатозначності слова, за якого різні слова-значення утворюються від однієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса, а потім дві лексичні одиниці сприймаються як одне багатозначне слово
  • Адстрат — сукупність рис мовної системи, які з'явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів
  • Актанти — обов'язкові (валентні) поширювачі слова в реченні
  • Актуалізація — реалізація потенційних властивостей мовних елементів у мовленні
  • Актуальне членування речення — в комунікативному синтаксисі членування висловлення на дві частини — тему (дане, основа, відоме) і рему(нове, ядро, повідомлюване)
  • Актуальний синтаксис — синтаксис речення, який вивчає його актуальне членування. Див. Комунікативний синтаксис
  • Акцентологія — розділ мовознавства, що вивчає природу і функціонування наголосу, а також система пов'язаних із наголосом явищ мови
  • Аломорф — варіант морфеми, и конкретна реалізація, зумовлена її позицією у слові
  • Алофон — див. Варіант фонеми
  • Американський структуралізм — див. Дескриптивізм
  • Аморфні мови — мови, які не мають афіксів і тому виражають відношення між словами за допомогою поєднання слів між собою способом прилягання або за допомогою службових слів. Синоніми: кореневі мови, ізолюючі мови
  • Аналітизм — типологічна ознака мовної структури, що виявляється в роздільному вираженні лексичного і граматичного значень слова
  • Аналітичні мови — мови, яким властива тенденція до окремого (аналітичного) вираження лексичних і граматичних значень (лексичне значення виражається повнозначними словами, а граматичне — службовими словами, порядком слів, інтонацією)
  • Аналогія — процес формального і/або семантичного уподібнення однієї мовної одиниці до іншої
  • Антиномії — протилежні начала, внутрішні суперечності мови, боротьба між якими призводить до її змін
  • Антоніми — різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення
  • Антропоцентризм — мовознавчий напрям, який мовні явища розглядає через призму людського чинника і вивчає мову з метою пізнання її носія — людини
  • Апостеріорні мови — штучні мови, створені за зразком природних мов
  • Апріорні мови — штучні мови, позбавлені зв'язку з природними
  • Ареальна лінгвістика — розділ мовознавства, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення. Синоніми: лінгвогеографія, просторова лінгвістика
  • Артикуляцїйно-акустичні прийоми — прийоми вивчення звуків у фізіологічному (артикуляція — місце і спосіб творення звуків) і фізичному (участь голосу і шуму, тембр, тон тощо) аспектах
  • Архетип — див. Праформа
  • Архісема — сема, спільна для певного лексико-семантичного поля чи тематичної групи лексики
  • Архіфонема — абстрактна фонологічна одиниця, яка конструюється на основі сукупності диференційних ознак, спільних для двох фонем у позиції їх нейтралізації
  • Асиметричний дуалізм мовного знака — непаралельність плану вираження і плану змісту мовного знака, суть якого полягає в тому, що позначувальне прагне мати інші значення, а позначуване (значення) прагне виразитися іншими знаками
  • Асиміляція — артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення
  • Асоціативний експеримент — психолінгвістичний експеримент, суть якого полягає в анкетуванні мовців для виявлення асоціацій (реакцій), які в них викликають мовні одиниці (стимули)
  • Аспектологія — розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю сферу видових і суміжних із ними значень, що мають у мові те чи інше вираження
  • Атомізм — дослідницький підхід, за якого окреме явище мови вивчається незалежно від інших, без врахування його системних зв'язків у структурі мови
  • Атрибут — див. Означення
  • Афазія — повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів
  • Афікс — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення
  • Афіксація — спосіб словотворення за допомогою афіксів

БРедагувати

  • Багатомірні опозиції фонем — опозиції, в яких спільні ознаки двох фонем повторюються в третій фонемі
  • Безеквівалентна лексика — слова певної мови, що позначають специфічні явища культури і не мають однослівного перекладу на іншу мову
  • Білатеральна теорія знака — теорія, згідно з якою знак є двосторонньою одиницею, що має план вираження і план змісту
  • Білінгвізм — практика індивідуального або колективного використання двох мов у межах однієї державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах
  • Біт — одиниця вимірювання кількості інформації в двійковій системі
  • Біхевіоризм — система поглядів на суть і функції мови, яка бере свій початок в одному з напрямів психології, в основі якого лежить розуміння поведінки людини як сукупності рухових, вербальних та емоційних реакцій на певні стимули і заперечення свідомості як предмета психологічного дослідження
  • Борейська теорія — див. Ностратична теорія

ВРедагувати

  • Варіант фонеми — конкретний звук, в якому реалізується фонема; представник, маніфестант фонеми. Синонім: алофон
  • Висловлення — одиниця мовлення, побудована за законами відповідної мови; речення, що розглядається в комунікативному аспекті
  • Вільне варіювання мовних одиниць — стан мовних одиниць, коли вони трапляються в тому самому оточенні і при цьому не розрізняють значень
  • Вільний асоціативний експеримент — методика психолінгвістичного опитування (анкетування), за якої реципієнти відповідають на слово-стимул одним словом, яке першим спало на думку, або кількома словами, що виникли у свідомості за певний час
  • Внутрішнє мовлення — використання у процесах розумової діяльності психічних відображень мовних знаків (слів і речень) без вимовляння їх уголос і без писемної фіксації
  • Внутрішні причини мовних змін — причини, закладені в самій мові, в її системі; суперечності, боротьба між якими спричиняє мовні зміни
  • Внутрішня лінгвістика — галузь мовознавства, яка вивчає системні відношення мовних одиниць без звертання до зовнішньолінгвальних чинників
  • Внутрішня флексія — чергування звуків у корені слова, які виражають відмінності граматичних форм; спосіб вираження граматичного значення за допомогою чергування звуків
  • Внутрішня форма слова — семантична і структурна співвіднесеність морфем слова з іншими морфемами цієї ж мови; ознака, покладена в основу номінації при творенні нового лексичного значення слова
  • Волюнтативна функція мови — функція волевиявлення мовця, впливу на слухача

ГРедагувати

  • Гаплологія — випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів
  • Генеалогічна класифікація мов — вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (спільного походження від прамови)
  • Генеративізм — напрям у мовознавстві, який визнає пріоритет дедуктивного підходу до вивчення мови над індуктивним, інтерпретує мову як феномен психіки людини і опрацьовує формальні моделі процесів породження мовних конструкцій. Синоніми: породжувальна лінгвістика, генеративна лінгвістика
  • Генеративна лінгвістика — див. Генеративізм
  • Генетичне мовознавство — історичне мовознавство
  • Герменевтика — теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів
  • Гіперонім — слово — родова назва
  • Гіпонім — слово — видова назва
  • Гіпонімія — одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі — ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімія
  • Гіпотеза вроджених мовних структур — гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції
  • Гіпотеза лінгвальної відносності — концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра — Уорфа
  • Гіпотеза Сепіра — Уорфа — див. Гіпотеза лінгвальної відносності
  • Гіпотетико-дедуктивний метод — метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці
  • Глибинна структура — у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями
  • Глибинний синтаксис — використовуваний у теорії трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абстрактного опису семантичної структури речення
  • Глосематика — лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм
  • Глотогенез — процес становлення людської природної звукової мови
  • Глотогонічна теорія — теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії
  • Глотогонія — походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови
  • Глотохронологія — розділ порівняльно-історичного мовознавства, який досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними
  • Гносеологічна функція мови — пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнавальна функція, когнітивна функція
  • Градуальна сема — сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах
  • Градуальні опозиції фонем — протиставлення фонем за різним ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки
  • Граматика — мистецтво читати і писати букви — 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови
  • Граматична категорія — система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями
  • Граматичне значення — узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження
  • Грамема — 1) компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення

ДРедагувати

  • Датський структуралізм — див. Глосематика
  • Дедуктивні універсалії — універсалії, які встановлюються шляхом припущення і які є обов'язковими для всіх мов
  • Дедукція — спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення
  • Делімітативна функція фонем — розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів
  • Денотат — предмет чи явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що можна назвати певним іменем
  • Дериватологія — див. Словотвір
  • Дериваційне значення — див. Словотвірне значення
  • Деривація — див. Словотвір
  • Дескриптивізм — лінгвістична течія структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський структуралізм
  • Детермінація — однобічна залежність, за якої один із двох членів синтагматично визначає інший, а не навпаки
  • Диглосія — мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що виконують відмінні функції
  • Диз’юнкція фонологічна — протиставлення фонем за декількома диференційними ознаками
  • Диктум — фактичний зміст речення (висловлення)
  • Дисиміляція — розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак
  • Дискурс — текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення, «занурене в життя»
  • Дистинктивна функція фонем — функція, яка полягає у фонетичному розпізнаванні і семасіологічному ототожненні/розрізненні слів і морфем
  • Дистрибутивний аналіз — одна з основних методик визначення і класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення, вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці
  • Дистрибутивний синтаксис — синтаксис, предметом якого є валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова. Синонім: структурний синтаксис
  • Дистрибуція — узагальнена сукупність усіх оточень, у яких трапляється одиниця мови — фонема, морфема, слово і т. д., на відміну від оточень, у яких вона траплятися не може
  • Диференційна сема — сема, за якою розрізняються слова певного лексико-семантичного поля
  • Диференційні ознаки фонем — розрізнювальні ознаки; ознаки, за якими протиставляються фонеми
  • Діалексія — лексемні розходження у двох зіставлюваних мовах
  • Діалект — різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект)
  • Діалектизми — фонетичні, морфологічні, синтаксичні й лексичні особливості, властиві окремим діалектам (і відсутні в літературній мові)
  • Діалектологічний атлас — систематизоване зібрання карт, які показують поширення діалектних особливостей певної мови на всій території и побутування
  • Діалектологія — розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови
  • Діаморфія — розходження на морфологічному рівні в зіставлюваних мовах
  • Діасемія — семантичні розходження у зіставлюваних мовах
  • Діафонія — розходження на фонологічному рівні в зіставлюваних мовах
  • Діахронічне мовознавство — мовознавство, яке розглядає мову в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство
  • Діахронічний словотвір — словотвір, який вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів
  • Діахронічні універсалії — спільні властивості в розвитку всіх або більшості мов
  • Діахронія — 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку
  • Діереза — викидання звука чи складу в слові для зручності вимови
  • Додаткова дистрибуція — див. Доповняльна дистрибуція
  • Доповняльна дистрибуція — дистрибуція, за якої мовні одиниці не трапляються в однакових оточеннях. Синонім: додаткова дистрибуція

ЕРедагувати

  • Евфемізми — емоційно нейтральні слова або вирази, вживані замість синонімічних їм слів або виразів, які здаються мовцеві непристойними, грубими чи нетактовними
  • Еквіполентні опозиції фонем — опозиції, в яких обидва члени логічно рівноправні, тобто не характеризуються ні різним ступенем якоїсь однієї ознаки, ні наявністю в одному з членів опозиції ознаки, якої не має інший член опозиції
  • Екзотизми — слова, запозичені з маловідомої мови і вживані для надання мовленню особливого (місцевого) колориту
  • Експансіонізм — використання здобутків інших наук для пояснення мовних явищ; вихід лінгвістики (когнітивної) в інші науки
  • Експланаторність — принцип пояснення мовних явищ
  • Експонент — план вираження мовного знака, позначувальне
  • Екстралінгвальні причини мовних змін — див. Зовнішні причини мовних змін
  • Елементарні універсалії — універсалії, які стверджують наявність або відсутність чогось у всіх мовах. Синонім: прості універсалії
  • Емічний рівень — мовний рівень на відміну від мовленнєвого
  • Емотивна функція мови — функція вираження почуттів і емоцій
  • Енантіосемія — наявність у слові протилежних (антонімічних) значень; внутрішньослівна антонімія
  • Ентропія — міра невизначеності ситуації (обсягу недостатньої інформації), яка залежить від кількості знаків у коді й імовірності їх появи в тексті
  • Епентеза — поява у словах неетимологічного звука між двома іншими для полегшення переходу між артикуляціями різних звуків
  • Епідигматика — один із трьох аспектів системного вивчення лексики, який визначається асоціативно-дериваційними зв'язками між словами за формою і за змістом
  • Ергативні мови — мови, в яких речення з перехідними і неперехідними дієсловами мають різну структуру: суб'єкт при неперехідному дієслові оформляється як об'єкт при перехідному, а суб'єкт при перехідному дієслові стоїть в особливому (ергативному) відмінку.
  • Естетична функція мови — функція вираження і виховання прекрасного. Синонім: поетична функція
  • Етимологія — 1) походження слів; 2) розділ мовознавства, який вивчає походження слів
  • Етнолінгвістика — напрям у мовознавстві, який вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні та розвитку мови

ЗРедагувати

ІРедагувати

ЙРедагувати

КРедагувати

  • Категоризація — підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань
  • Категорія — 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці — когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю»
  • Категорія стану — незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення. Синонім: предикативи
  • Квазісинонімія — див. Гіпонімія
  • Квантитативна типологія мов — типологія, в основу якої покладено статистичні індекси, які відображають ступінь наявності в різних мовах тієї чи іншої якісної ознаки
  • Керування — тип синтаксичного зв'язку, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом
  • Кібернетична лінгвістика — лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керуючих і керованих систем; мова інтерпретується як система правил творення, перетворення і комбінування її одиниць
  • Кількісні методи в мовознавстві — використання підрахунків і вимірювань при вивченні мови і мовлення
  • Класема — найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо)
  • Класифікаційні категорії — граматичні категорії, які характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо)
  • Когезія — засоби зв'язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, порядок слів тощо)
  • Когнітивна лінгвістика — мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища
  • Когнітивна модель — 1) концепція мови як різновиду когнітивного процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної обробки мовних даних; 3) характеристика процесу категоризації у мові (пропозиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі)
  • Когнітивна семантика — теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характеризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження
  • Когнітивна функція мови — див. Гносеологічна функція мови
  • Когнітологія — інтегральна наука про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу
  • Код — система символів для передавання, обробки й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації
  • Коментатив — див. Переповідний спосіб
  • Компаративний метод — див. Порівняльно-історичний метод
  • Компонент значення — див. Сема
  • Компонентний аналіз — методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти)
  • Комп'ютерна лінгвістика — див. Обчислювальна лінгвістика
  • Комунікативна лінгвістика — напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення
  • Комунікативна функція мови — функція спілкування між людьми, народами
  • Комунікативний синтаксис — синтаксис, об'єктом якого є актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія висловлень тощо
  • Комунікативність речення — одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуацію мовлення
  • Комутація — співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків
  • Конативна функція мови — функція засвоєння
  • Конвергенція — 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування
  • Конверсиви — слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі
  • Конверсія — 1) у семантиці — зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін (Роман купує у Степана книжку — Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні — спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу
  • Конкретне мовознавство — мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо)
  • Конотація — додаткові семантичні і прагматичні особливості («співзначення») лексичного значення та значень інших мовних рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект
  • Конститутивна функція фонем — функція, пов'язана з творенням одиниць вищого рівня — морфем і слів
  • Конструктивне мовознавство — мовознавство, яке вивчає мову, и структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення
  • Конструктивний синтаксис — синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми
  • Конструкційна граматика — граматика, яка при інтерпретації форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні обмеження на складники
  • Контекст — мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця
  • Контенсивна типологія мов — типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження)
  • Контрастивна лінгвістика — див. Зіставне мовознавство
  • Контрастивний метод — див. Зіставний метод
  • Контрастна дистрибуція — дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях, але мають різне значення (дім — дим — дум — дам)
  • Конфронтативна лінгвістика — див. Зіставне мовознавство
  • Концепт — у когнітивній лінгвістиці — одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку, усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу
  • Концептуалізація — поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць
  • Концептуальна система — сукупність усіх концептів, наявних у розумі людини, їх упорядковане об'єднання
  • Концептуальний аналіз — у когнітивній лінгвістиці — методика дослідження концептів на основі сполучуваності відповідних лексем, а також більш широких контекстів їх вживання
  • Копенгагенський структуралізм — див. Глосематика
  • Корелятивні опозиції фонем — опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими — збігаються
  • Кореляція — 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови
  • Кореневі мови — див. Ізолюючі мови
  • Корінь — основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах
  • Креольські мови — мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв
  • Кульмінативна функція фонем — функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що досягається завдяки наголосу або сингармонізмові
  • Кумулятивна функція мови — функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній сфері. Синонім: історико-культурна функція

ЛРедагувати

МРедагувати

  • Маркер — див. Сема
  • Математична лінгвістика — галузь мовознавства, яка вивчає можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов
  • Математична логіка — формальна логіка, яка застосовує математичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою обчислень (формалізованих мов)
  • Машинний переклад — переклад текстів з однієї мови на іншу за допомогою ЕОМ
  • Ментальні репрезентації — ключове поняття когнітивної науки, яке стосується процесу представлення (репрезентації) світу в голові людини й одиниць такого представлення; умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний або видуманий світу свідомості, втілюють знання про нього й почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення
  • Метамовна функція — функція мови бути засобом дослідження і опису мови у термінах самої мови
  • Метод глотохронології — статистичний метод датування, який застосовується для визначення тривалості окремого існування двох споріднених мов шляхом підрахунку процентного співвідношення спільних елементів у їх основному словниковому фонді
  • Метод лінгвістичної географії — метод, який полягає у нанесенні на географічну карту даних про особливості певних мовних явищ у вигляді ізоглос (ліній, які позначають межі поширення певного мовного явища)
  • Методика безпосередніх складників — спосіб подання словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення чи речення у вигляді ієрархії вкладених один в одного елементів
  • Методика семантичного поля — спосіб дослідження лексико-семантичних систем двох чи більше мов, який полягає в тому, що семантичне поле однієї мови накладається на відповідне поле іншої і таким чином установлюються їхні відмінності, зумовлені неоднаковим членуванням мовами навколишнього світу
  • Методика фізіологічних реакцій — методика, яка полягає в реєстрації фізіологічних реакцій людського організму (судинна реакція, розширення зіниць ока, зміни частоти пульсу тощо) на певні мовленнєві стимули
  • Мова — природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування
  • Мова-еталон — ідеальна мовна система, спеціально сконструйована лінгвістом, у якій представлені універсальні властивості всіх мов, як основа (тло) для зіставних досліджень мов
  • Мова-основа — див. Прамова
  • Мовленнєвий акт — цілеспрямована мовленнєва дія, здійснювана відповідно до прийнятих у суспільстві правил мовленнєвої поведінки
  • Мовлення — конкретно застосована мова; засоби спілкування в їх реалізації
  • Мовна асиміляція — процес утрати етносом рідної мови і перехід на мову іншого (панівного) етносу
  • Мовна картина світу — спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами
  • Мовна компетенція — рівень знання своєї мови певним індивідом
  • Мовна норма — сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування
  • Мовна політика — сукупність ідеологічних принципів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі
  • Мовна ситуація — сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах певних адміністративно-політичних утворень
  • Мовна типологія — 1) визначення загальнолінгвістичних таксономічних категорій як основа для класифікації мов за типами; 2) розділ мовознавства, який досліджує принципи і опрацьовує способи типологічної класифікації мов
  • Мовний етикет — усталені мовні звороти, типові формули, які використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям певного соціуму
  • Мовний союз — особливий тип ареально-історичної спільності мов, що характеризується певною кількістю подібних структурних і матеріальних ознак, набутих внаслідок тривалого й інтенсивного контактного й конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору
  • Мовні контакти — взаємодія двох чи більше мов, яка впливає на структуру і словниковий склад однієї чи багатьох із них
  • Мовні універсалії — явища, властиві всім мовам або більшості з них
  • Модальність — функціонально-семантична категорія, яка виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлюваного
  • Модифікаційне словотвірне значення — додаткова ознака до значення твірного слова без зміни частиномовної належності слова
  • Модус — частина речення (висловлення), яка виражає ставлення мовця до повідомлюваного; оцінка змісту речення (висловлення)
  • Молодограматизм — напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, що поставив собі за мету досліджувати живі мови, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами
  • Моногенез — див. Теорія моногенезу
  • Морф — конкретний лінійний представник морфеми, один із формальних її різновидів; найкоротший мінімальний відрізок словоформи, наділений значенням
  • Морфема — мінімальна двостороння одиниця мови, тобто одиниця, що має план вираження і план змісту і яка не членується на простіші одиниці такого самого роду
  • Морфологічний рівень мови — система механізмів мови, яка забезпечує побудову словоформ та їх розуміння
  • Морфологічний спосіб словотворення — спосіб словотворення, за якого словотворчим формантом є афіксальні засоби
  • Морфологія — 1) граматична будова слова; система притаманних мові морфологічних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає закономірності функціонування і розвитку цієї системи
  • Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — спосіб словотворення, за якого нові слова творяться шляхом переведення слова або окремої словоформи з однієї частини мови в іншу
  • Морфонема (від морфема і фонема) — ряд фонем, що замінюють одна одну в межах тієї самої морфеми і представлені в її аломорфах
  • Морфонологічний проміжний рівень — рівень мови, проміжний між фонологічним і морфологічним
  • Морфонологія — розділ мовознавства, який вивчає фонологічну структуру морфем і використання фонологічних відмінностей для вираження граматичних значень
  • Морфосилабема — мінімальна фономорфологічна одиниця в кореневих мовах, де морфема і склад збігаються. Синоніми: силабема, силабоморфема

НРедагувати

ОРедагувати

  • Обчислювальна лінгвістика — лінгвістика, предметом якої є вивчення мови, пов'язане з можливостями машинної обробки і переробки інформації, що міститься в одиницях мови, й інформації про саму мову, н будову і функціонування
  • Одномірні опозиції фонем — опозиції фонем, в яких їхні спільні ознаки в такій сукупності більше ніде в цій системі не повторюються
  • Омоніми — слова, які звучать однаково, але мають різні значення
  • Ономасіологія — теорія номінації; один із двох аспектів семантики (поряд із семасіологією), який вивчає природу, закономірності і типи мовного позначення елементів дійсності
  • Описовий метод — метод планомірної інвентаризації одиниць мови і пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному етапі розвитку мови, тобто в синхронії
  • Опозиції фонем — протиставлення двох чи кількох фонем для виявлення різниці між ними
  • Опозиційний прийом — прийом, який полягає в зіставленні мовних одиниць для встановлення їхніх диференційних ознак і на цій основі об'єднання їх у певні парадигматичні класи
  • Орфографія — історично сформована й загальноприйнята система правил щодо передачі мовлення на письмі
  • Особа — граматична словозмінна категорія дієслова (в деяких мовах також іменника в позиції присудка), що означає відношення суб'єкта дії до мовця

ПРедагувати

  • Палаталізація — пом'якшення приголосних у певних фонетичних позиціях внаслідок піднесення середньої спинки язика до піднебіння
  • Парадигма — 1) у широкому розумінні — ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких визначається відношеннями до інших; 2) у вужчому розумінні — об'єднання мовних одиниць у певні класи, де кожна з них може у мовленні бути заміненою іншою одиницею цього класу
  • Парадигматика — один із двох системних аспектів у вивченні мови, що розглядає мовні одиниці як сукупності структурних елементів, об'єднуваних у пам'яті мовців і пов'язаних відношенням протиставлення
  • Парадигматичні відношення — відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності позначувальних і позначуваних одиниць мови
  • Паракінесика — жести і міміка як засоби спілкування
  • Паралінгвістика — 1) сукупність невербальних засобів спілкування; 2) розділ мовознавства, який вивчає ці засоби
  • Переповідний спосіб — спосіб, який позначає неочевидну дію (інформацію з чужих уст) і може виражати відтінок недовір'я, сумніву, здивування. Синонім: коментатив
  • Перлокуція — вплив мовлення на свідомість та поведінку адресата
  • Перформатив — висловлення, еквівалентне дії, вчинку
  • Перформативна функція — функція мовлення, яка полягає у виконанні перформативного акту, тобто такого, який рівнозначний здійсненню дії. Див. Перформатив
  • Перцептивна функція фонем — розпізнавальна функція
  • Піджини — змішані мови зі спрощеною структурою, які використовуються як засіб міжетнічного спілкування
  • Пізнавальна функція мови — див. Гносеологічна функція мови
  • Побутовий контекст — див. Ситуативний контекст
  • Поверхнева структура — спосіб конкретного опису синтаксичної побудови кожного окремого речення з його глибинних структур. Див. Глибинна структура
  • Поетична функція мови — див. Естетична функція мови
  • Полісемія — наявність різних лексичних значень в одному й тому самому слові
  • Полісинтетичні мови — мови, в яких різні частини висловлення у вигляді аморфних слів-основ (коренів) об'єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких оформляється службовими елементами. Синонім: інкорпоруючі мови
  • Поняттєві категорії — загальні смислові компоненти, властиві не окремим словам і системам їхніх форм, а широким класам слів, що виражаються в мові різноманітними засобами (прямо чи непрямо, явно чи приховано, лексично, морфологічно або синтаксично)
  • Поняття — форма мислення, в якій відбиваються загальні істотні властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної системи ознак
  • Порівняльно-історичне мовознавство — лінгвістичний напрям, який досліджує мови для встановлення їхньої спорідненості та вивчення історичного розвитку споріднених мов
  • Порівняльно-історичний метод — сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку. Синоніми: компаративний метод, лінгвогенетичний метод
  • Породжувальна лінгвістика — див. Генеративізм
  • Потенційна сема — сема, яка не характеризує позначені словом предмет чи поняття, але може виявлятися у певних ситуаціях. Синонім: ймовірнісна сема
  • Прагматика — сфера досліджень у семіотиці й мовознавстві, в якій вивчається функціонування мовних знаків у мовленні; розділ мовознавства, який вивчає комплекс проблем, що стосується мовця, адресата, їх взаємодії в комунікації
  • Прагматична функція мови — функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого
  • Прагматичний синтаксис — синтаксис, предметом якого є комплекс проблем, пов'язаних з мовцем і адресатом, їх взаємодією у процесі комунікації
  • Прамова — мова, з діалектів якої виникла група (сім'я) споріднених мов
  • Праформа — вихідна для пізніших утворень мовна форма, реконструйована на основі закономірних відповідників у споріднених мовах. Синонім: архетип
  • Предикат — конститутивний елемент судження, тобто те, що говориться (стверджується або заперечується) про суб'єкт
  • Предикативи — див. Категорія стану
  • Предикативність — комплексна синтаксична категорія, яка виражає відношення повідомлюваного до дійсності і формує речення як комун і кати в ну од и н и цю
  • Пресупозиція — компонент смислу речення, який повинен бути істинним для того, щоб речення не сприймалось як семантично аномальне або недоречне в даному контексті
  • Привативні опозиції фонем — опозиції, в яких один елемент має якусь ознаку, а інший її не має
  • Прийом відносної хронології — прийом порівняльно-історичного методу, який полягає у встановленні послідовності появи в часі мовних явищ (яке з них виникло раніше, а яке пізніше)
  • Прийом внутрішньої реконструкції — прийом порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм шляхом порівняння мовних одиниць всередині однієї мови
  • Прийом зовнішньої реконструкції — прийом порівняльно-історичного мовознавства відтворення незасвідчених мовних форм на основі порівняння відповідних одиниць споріднених мов
  • Прийом «слів і речей» — прийом дослідження лексики, за якого історію слова вивчають разом з історією позначуваної словом речі
  • Прийом тематичних груп — прийом дослідження лексики, за якого слово вивчають у зв'язку з іншими словами, пов'язаними з ним спільною темою
  • Прийоми внутрішньої інтерпретації — способи вивчення мовних явищ на основі їх системних парадигматичних і синтагматичних зв'язків
  • Прийоми зовнішньої інтерпретації — способи вивчення мовних явищ за зв'язком з позамовними (соціологічними, логіко-психологічними та ін.) явищами
  • Прийоми міжрівневої інтерпретації — способи дослідження мовних явищ, які полягають у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу одиниць іншого рівня
  • Прикладне мовознавство — напрям у мовознавстві, який опрацьовує методи вирішення практичних завдань, пов'язаних із використанням мови
  • Прилягання — тип синтаксичного зв'язку між словами, який виражається позиційно (порядком слів) або інтонаційно
  • Принцип конгеніальності — принцип гармонізації творчих можливостей автора і читача
  • Приховані категорії — семантичні й синтаксичні ознаки слів чи словосполучень, які не мають явного морфологічного вираження, але є суттєвими для побудови й розуміння висловлення, зокрема тому, що вони впливають на сполучуваність слів
  • Пропозиція — семантичний інваріант, спільний для всіх членів модальної й комунікативної парадигм речень
  • Пропорційні опозиції фонем — опозиції, в яких відмінність між фонемами така сама, як і в іншій опозиції
  • Просодія — надсегментні особливості мовлення: висота тону, часокількість, сила голосу; наголошення
  • Прості універсалії — див. Елементарні універсалії
  • Просторова лінгвістика — див. Ареальна лінгвістика
  • Протеза — поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови
  • Прототип — 1) одиниця, яка виявляє найбільшою мірою властивості, спільні з іншими одиницями даної групи; 2) одиниця, яка реалізує спільні для групи властивості без домішки інших властивостей
  • Психолінгвістика — галузь мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в їх співвідношенні з системою мови
  • Психолінгвістичні методи — методи дослідження мовних явищ, які полягають в обробці й аналізі мовних фактів, отриманих від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів
  • Психологізм — див. Психологічний напрям у мовознавстві
  • Психологічний напрям у мовознавстві — сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини або народу. Синонім: психологізм

РРедагувати

  • Редеривація — компонент актуального членування речення, те, що стверджується або запитується про вихідний пункт повідомлення — тему і створює предикативність, закінчене вираження думки
  • Репрезентативна функція — див. Номінативна функція
  • Референт — об'єкт позамовної дійсності, який має на увазі мовець, коли вимовляє певний мовленнєвий відрізок
  • Референтна функція — див. Номінативна функція
  • Речення — основна синтаксична одиниця, яка являє собою інтонаційно оформлене смислове і граматичне ціле, що формує і виражає окрему відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності
  • Рівні мови — складові частини структури мови (яруси), кожна з яких характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і набором правил, що регулюють їх використання і групування в різні класи й підкласи, і знаходиться в ієрархічних відношеннях щодо інших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні)
  • Рід — граматична категорія, яка властива різним частинам мови і полягає в розподілі слів за двома чи трьома класами, традиційно співвіднесеними з ознаками статі або їх відсутністю

СРедагувати

  • Сема — мінімальна, гранична одиниця плану змісту. Синоніми: компонент значення, семантичний множник, маркер
  • Семантика — 1) план змісту в мові; 2) значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план змісту в мові
  • Семантичний диференціал — психолінгвістичний прийом (анкетування), який полягає у використанні комплексу пар семантичних диференційних ознак для характеристики одиниць мови (визначення відстані між значеннями слів, їх місця в лексико-семантичній системі, вивчення звукосимволізму тощо)
  • Семантичний множник — див. Сема
  • Семіологія — див. Семіотика
  • Семіотика — наукова дисципліна про різні системи знаків, які використовують для передачі інформації
  • Сигніфікативна функція фонем — функція розрізнювати значення слів і морфем
  • Силабема — див. Морфосилабема
  • Силабоморфема — див. Морфосилабема
  • Сильна позиція фонем — позиція, в яких протиставлення і розрізнення фонем досягають повної сили
  • Символіка звука — див. Звукосимволізм
  • Сингармонізм — характерний здебільшого для тюркських мов фонетичний процес уподібнення (асиміляції) наступних голосних звуків афіксів попереднім голосним звукам кореня
  • Синкретизм — формальне нерозрізнення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів
  • Синоніми — слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються
  • Синтагматика — один із двох системних аспектів у вивченні мови, який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті, тобто сполучуваність мовних одиниць
  • Синтагматичний синтаксис — розділ синтаксису, який вивчає синтаксичну валентність слова, способи її реалізації і виражені нею відношення
  • Синтагматичні відношення — відношення одиниць, розташованих лінійно; здатність мовних одиниць поєднуватися
  • Синтаксема — мінімальна семантико-синтаксична одиниця, яка виділяється на основі семантико-синтаксичних відношень і позначає відповідні явища дійсності; словоформа, яка бере участь в організації речення
  • Синтаксис — 1) граматична будова речень та словосполучень, правила їх творення і функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає речення і словосполучення
  • Синтаксична типологія мов — типологія, яка ґрунтується на відношеннях суб'єкта, дії й об'єкта у реченні
  • Синтактика — один із аспектів дослідження мови, за якого виділяються відношення між одиницями мови
  • Синтетизм — типологічна ознака мовної структури, що виявляється в об'єднанні в межах одного слова кількох морфем (лексичних, словотвірних, словозмінних)
  • Синтетичні мови — мови, в яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій, формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму)
  • Синхронічне мовознавство — мовознавство, яке вивчає мову в синхронії (див. Синхронія)
  • Синхронічний словотвір — словотвір, який вивчає систему словотвірних засобів, наявних у мові на певному етапі її розвитку, і структуру слів, яка визначається її синхронними мотиваційними відношеннями з іншими словами
  • Синхронія — 1) стан мови на певний момент (період) її розвитку; 2) вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часового чинника)
  • Сирконстанти — вільні, не зумовлені валентними властивостями поширювачі слова (обставини часу, місця, способу дії тощо)
  • Система мови — множинність елементів будь-якої природної мови, які перебувають у відношеннях і зв'язках один з одним і утворюють певну єдність і цілісність
  • Системний контекст — контекст, за якого сполучуваність слова зумовлена його індивідуальним значенням
  • Ситуативний контекст — контекст, зумовлений певною ситуацією. Синонім: побутовий контекст
  • Склад — звук або комплекс звуків, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря; мінімальна одиниця мовленнєвого потоку, яка складається з максимально звучного звука і прилеглих до нього менш звучних звуків
  • Складні універсалії — див. Імплікаційні універсалії
  • Слабка позиція фонем — позиція, в якій протиставлення фонем є неповним або зовсім зникає
  • Слово — основна структурно-семантична одиниця мови, яка співвідноситься з предметами, процесами, явищами дійсності, їхніми ознаками та відношеннями між ними, вільно відтворюється у мовленні й служить для побудови висловлень
  • Словозміна — творення граматичних форм одного й того самого слова
  • Словозмінні граматичні категорії — категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується у мовленнєвому ланцюжку
  • Словосполучення — два чи більше повнозначних слів, об'єднаних синтаксичним зв'язком
  • Словотвір — 1) творення похідних слів за дериваційними правилами і словотвірними типами. Синоніми: словотворення, деривація; 2) розділ мовознавства (традиційно — граматики), що вивчає будову і творення похідних слів. Синонім: дериватологія
  • Словотвірна модель — див. Словотвірний тип
  • Словотвірна мотивація — семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом
  • Словотвірна похідність — семантична вивідність властивостей похідного слова з властивостей вихідних одиниць
  • Словотвірне гніздо — сукупність слів, упорядкованих відношеннями похідності і об'єднаних спільним коренем
  • Словотвірне значення — узагальнене категоріальне значення слів певної словотвірної структури, що встановлюється на основі семантичного співвідношення похідних слів та їхніх твірних і виражається за допомогою словотвірного форманта. Синонім: дериваційне значення
  • Словотвірний ланцюжок — комплексна одиниця словотвірного гнізда, що об'єднує ряд споріднених слів, які перебувають у відношеннях послідовної похідності і взаємозалежності
  • Словотвірний проміжний рівень — рівень мови, проміжний між морфологічним і лексико-семантичним
  • Словотвірний тип — формально-семантична схема побудови похідних слів, яка характеризується спільністю трьох ознак: частини мови, форманта, словотвірного значення. Синонім: словотвірна модель
  • Словотворення — див. Словотвір
  • Словоформа — граматична форма того самого слова, його граматичний різновид, який виявляє лексичну тотожність з іншими співвідносними словоформами цього слова і протиставляється їм за своїми граматичними значеннями
  • Соціальний символізм — один із виявів взаємозв'язку між соціальною структурою суспільства і його культурою; регуляція соціальних стосунків за допомогою культурних, в т. ч. мовних, засобів
  • Соціолінгвістика — мовознавча наука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, взаємодію мови і суспільства
  • Соціолінгвістичні методи — методи, які ґрунтуються на синтезі лінгвістичних і соціологічних процедур
  • Соціологічний напрям — сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які трактують мову передусім як соціальне явище
  • Споріднені мови — мови, які походять від спільної прамови
  • Спосіб словотворення — прийом зміни твірного слова або словосполучення (його морфемної будови, звукового складу, лексичного значення), внаслідок чого утворюється нова похідна одиниця
  • Стадіальність — див. Теорія стадіальності
  • Стан — граматична категорія дієслова, якою передається взаємовідношення суб'єкта й об'єкта в процесі виконання дії
  • Статистичні методи — сукупність операцій та обчислень, використовуваних математичною статистикою для аналізу великих масивів даних, що підлягають дії значної кількості факторів, які неможливо індивідуалізувати
  • Статистичні універсалії — універсалії, які позначають явища високого ступеня ймовірності, але не охоплюють усі мови. Синонім: фреквенталії
  • Стилостатистика — галузь стилістики, що досліджує авторські та функціональні стилі і жанри статистичними методами. Синонім: статистична стилістика
  • Структура мови — спосіб організації мовної системи, її внутрішня будова
  • Структуралізм — мовознавчий напрям, який розглядає мову як чітко структуровану знакову систему і прагне до суворого (наближеного до математичних наук) формального її опису
  • Структурна схема речення — абстрактний зразок речення, до складу якого входить мінімум компонентів, необхідних для його побудови
  • Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відношень між мовними елементами
  • Структурний синтаксис — див. Дистрибутивний синтаксис
  • Суб'єкт — формально-семантична категорія синтаксису, що означає предмет або істоту, про які повідомляється у реченні; підмет
  • Субзнаковий рівень мови — рівень мовних одиниць, які не є знаками, а лише складниками знаків
  • Субкод — підвид коду, різновид коду
  • Субстрат — мова-підоснова, елементи якої розчинилися в мові, що нашарувалася на неї; сліди витісненої місцевої мови
  • Суперзнаковий рівень мови — рівень мовних одиниць, що складаються зі знаків; надзнаковий рівень
  • Суперстрат — мова-надоснова, елементи якої розчинилися в мові, над якою вона нашарувалася; сліди мови чужинців, асимільованих корінним населенням
  • Сценарій — різновид структури репрезентації, який виробляється внаслідок інтерпретації тексту, коли ключові слова й ідеї тексту створюють тематичні («сценарні») структури, що вилучаються з пам'яті на основі стандартних, стереотипних значень, приписуваних термінальним елементам

ТРедагувати

  • Табу — заборона на вживання певних слів, що зумовлюється містично-забобонними, соціально-політичними, культурними та морально-етичними чинниками
  • Тезаурус — див. Ідеографічні словники
  • Тема висловлення — компонент актуального членування речення, вихідний пункт повідомлення — те, про що стверджується у реченні (дане, відоме)
  • Тематичні словники — див. Ідеографічні словники
  • Теорія ієрархії мовних рівнів — теорія французького мовознавця Еміля Бенвеніста, згідно з якою мовні одиниці планом вираженння спираються на нижчий рівень, а планом змісту входять до вищого рівня
  • Теорія ізоморфізму — теорія польського мовознавця Єжи Куриловича, яка доводить відсутність якісної відмінності між різними рівнями мови і дозволяє застосовувати в їх дослідженні одні й ті самі методи і принципи
  • Теорія інформації — наука, яка вивчає проблеми передавання, приймання, зберігання, перетворення й обчислення інформації. Синонім: інформатика
  • Теорія ймовірностей — математична наука, що вивчає способи обчислення ймовірностей одних випадкових подій за ймовірностями інших подій
  • Теорія (концентричних) хвиль — теорія німецького мовознавця Йоганеса Шмідта, згідно з якою кожне нове мовне явище поширюється з певного центра хвилями, що поступово згасають, через що споріднені мови непомітно переходять одна в одну
  • Теорія мінімального зусилля — див. Закон мовної економії
  • Теорія множин — розділ математики, в якому вивчаються загальні властивості множин (сукупностей яких-небудь об'єктів)
  • Теорія моногенезу — вчення про походження людської мови з одного джерела
  • Теорія номінації — розділ мовознавства, що вивчає загальні закономірності утворення мовних одиниць, взаємодію мислення, мови і дійсності в цих процесах, ролі людського чинника у виборі ознак найменування, мовну техніку найменування тощо
  • Теорія родовідного дерева — теорія німецького мовознавця Августа Шлейхера про походження індоєвропейських мов від однієї прамови
  • Теорія стадіальності — інтерпретація історичного розвитку мов як зміни стадій (станів), що мають універсальний характер
  • Типологічне мовознавство — розділ мовознавства, що досліджує принципи й опрацьовує способи типологічної класифікації мов. Синонім: лінгвістична типологія
  • Типологічний метод — див. Зіставний метод
  • Тон — наділене значеннєвістю контрастне варіювання висотно-мелодичних голосових характеристик при виголошенні мовних одиниць
  • Топологічна семантика — напрям у когнітивній лінгвістиці, який вивчає відношення між окремими значеннями слова. Див. Топологічна схема
  • Топологічна схема — схема, яка показує зв'язки між значеннями полісемічного слова
  • Топонім — власна назва будь-якого географічного об'єкта
  • Транспозиційне значення — найзагальніше словотвірне значення, пов'язане з набуттям утвореним словом значення тієї частини мови, в яку воно транспонувалося (значення предметності, процесуальності, ознаковості тощо)
  • Транспозиція — використання однієї мовної форми у функції іншої форми (перехід слова з однієї частини мови в іншу тощо)
  • Трансформаційна граматика — див. Генеративна лінгвістика
  • Трансформаційний аналіз — експериментальний прийом визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об'єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансформацій
  • Трансформація — закономірна зміна основної моделі (ядерної структури), що призводить до створення вторинної мовної структури

УРедагувати

  • Узгодження — тип синтаксичного зв'язку, за якого граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові
  • Узус — загальноприйняте вживання мовної одиниці на відміну від його оказіонального (випадкового, індивідуального) вживання
  • Універсальні граматики — граматики, в яких граматичні категорії пояснюються через категорії мислення; всезагальні граматики, граматики, спільні для всіх мов
  • Унілатеральна теорія знака — теорія, згідно з якою знак є одностороннім, тобто має лише план вираження (значення перебуває поза знаком)
  • Усічення — утворення нових слів шляхом скорочення (кілограм — кіло)

ФРедагувати

  • Фатична функція мови — функція, що полягає у встановленні та підтриманні контакту
  • Фігура — фон — терміни гештальтпсихології, які використовуються в когнітивній лінгвістиці й означають когнітивну та психічну структуру (ґештальт), що характеризує людське сприйняття й інтерпретацію дійсності і не зводиться до сукупності її частин. Частина диференційованого поля, яка інваріантно виділяється чітко відмінним способом — фігура, все інше — фон, основа фігури
  • Філологія — загальна назва дисциплін, які вивчають мову, літературу й культуру народу переважно через дослідження писемних текстів
  • Флексія — змінний афікс наприкінці слова, що виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні й реченні
  • Флективні мови — мови, в яких провідну роль у вираженні граматичних значень відіграє флексія (закінчення). Синонім: фузійні мови
  • Фон — див. Фігура
  • Фонема — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів
  • Фонетичний символізм — див. Звукосимволізм
  • Фонетичні закони — закони, що керують регулярними змінами звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Синонім: звукові закони
  • Фонологічна система — сукупність фонем певної мови в їхніх взаємозв'язках
  • Фонологічні опозиції — лінгвально суттєві протиставлення (відмінності) двох чи більше фонем, за якими ці фонеми розрізняються і які служать для смислорозрізнення
  • Фонологія — розділ мовознавства, який вивчає структурні й функціональні закономірності звукової будови слова
  • Фонотактика — сполучуваність фонем
  • Формально-структурний синтаксис — див. Структурний синтаксис
  • Фразеологізм — відтворювана одиниця мови з двох чи більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою
  • Фразеологічний проміжний рівень мови — рівень мови, який перебуває на стику лексико-семантичного й синтаксичного рівнів
  • Фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються зі слів із вільним значенням
  • Фразеологічні єдності — семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів
  • Фразеологічні зрощення — семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів
  • Фразеологічні сполучення — звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення
  • Фразеологія — 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови
  • Фрейм — структура, що репрезентує стереотипні, типізовані ситуації у свідомості людини і призначена для ідентифікації нової ситуації, яка ґрунтується на такому самому ситуативному шаблоні
  • Фреквенталії — див. Статистичні універсалії
  • Фузійні мови — див. Флективні мови
  • Функції мови — призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку
  • Функціоналізм — див. Функціональна лінгвістика
  • Функціональна лінгвістика — сукупність шкіл і напрямів, які характеризуються переважною увагою до вивчення функціонування мови як засобу спілкування. Синонім: Функціоналізм
  • Функціональний синтаксис — 1) синтаксис, об'єктом вивчення якого є функції синтаксичних засобів у побудові зв'язного мовлення; 2) синтаксис, який використовує в дослідженні функціональний підхід (підхід від функції до засобів її вираження)
  • Функціонально-семантичне поле — система різнорівневих мовних одиниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати одну спільну функцію, що ґрунтується на спільності категоріального змісту

ЦРедагувати

  • Цілеспрямований асоціативний експеримент — методика психолінгвістичного опитування (анкетування), за якої експериментатор визначає реципієнту конкретні завдання (навести означення до слів-стимулів, оцінити в балах семантичну відстань між словами тощо)

ЧРедагувати

  • Час — граматична категорія дієслова, що співвідносить дію або стан з моментом мовлення
  • Частини мови — лексико-граматичні класи слів, які виділяють на основі спільності логіко-семантичних, морфологічних і синтаксичних властивостей
  • Частотні словники — словники, в яких слова розташовуються не за алфавітом, а за спадом частот, тобто в порядку від найбільш частотного до найменш частотного
  • Члени речення — мінімальні синтаксичні одиниці, які виконують у реченні формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні функції і виражаються повнозначними словами або сполуками слів

ШРедагувати

  • Школа естетичного ідеалізму — мовознавчий напрям, представники якого критикували молодограматизм з позицій так званої естетичної філософії мови, розглядали мову як творчу діяльність індивіда
  • Школа «слів і речей» — мовознавчий напрям, який висунув принципи вивчення лексики у зв'язку з культурою й історією народу

Предметний покажчикРедагувати

АРедагувати

БРедагувати

ВРедагувати

ГРедагувати

ДРедагувати

ЕРедагувати

ЗРедагувати

ІРедагувати

ЙРедагувати

КРедагувати

ЛРедагувати

МРедагувати

НРедагувати

ОРедагувати

ПРедагувати

РРедагувати

СРедагувати

ТРедагувати

УРедагувати

ФРедагувати

ХРедагувати

ЦРедагувати

ЧРедагувати

ШРедагувати

#Редагувати

Покажчик мовРедагувати

АРедагувати

БРедагувати

ВРедагувати

ГРедагувати

ДРедагувати

ЕРедагувати

ЄРедагувати

ЗРедагувати

ІРедагувати

ЙРедагувати

КРедагувати

ЛРедагувати

МРедагувати

НРедагувати

ОРедагувати

ПРедагувати

РРедагувати

СРедагувати

ТРедагувати

УРедагувати

ФРедагувати

ХРедагувати

ЦРедагувати

ЧРедагувати

ЯРедагувати

Іменний покажчикРедагувати

  • Абаєв В. І.
  • Абакумов С. І.
  • Абрамян Л. А.
  • Аванесов Р. І.
  • Аветян Е. Г.
  • Аврорін В..
  • Адамар Ж.
  • Адамець П.
  • Аделунг Й.-К.
  • Акішина А..
  • Акішина Т. Е.
  • Акуленко В. В.
  • Александров..
  • Алефіренко М. Ф.
  • Алпатов В. М.
  • Амара
  • Амірова Т. О.
  • Андреєв М. Д.
  • Аполлоній Діскол
  • Аппель К. Ю.
  • Апресян Ю. Д.
  • Ардентов Б. П.
  • Арістотель
  • Арістарх Самофракійський
  • Арістофан
  • Арно А.
  • Арутюнов С. А.
  • Аругюнова Н. Д.
  • Аругюнян Ю. В.
  • Архангельський В. Л.
  • Архілох
  • Арциховський А. В.
  • Асколі Г.-І.
  • Ахманова. С.
  • Ахунзянов Е. М.
  • Багряний І.
  • Базилєв В. Н.
  • Баллі Ш.
  • Баран Я. А.
  • Баранов А. М.
  • Бардін І. П.
  • Барт Р.
  • Бартолі М.
  • Басін Є. А.
  • Бацевич Ф. С.
  • Бевзенко С. П.
  • Безпалько О. П.
  • Бекон Ф.
  • Беккер К.
  • Белл Р. Т.
  • Бенвеніст Е.
  • Бенеке Ф.
  • Бердяєв М.
  • Березін Ф. М.
  • Беринда П.
  • Бернекер Е.
  • Бертоні Дж.
  • Бернштейн С. Б.
  • Бєлий О.
  • Бєліков В. І.
  • Білецький А..
  • Білецький-Носенко П. П.
  • Бірвіш М.
  • Блакар Г. М.
  • Блек М.
  • Блок Б.
  • Блумфільд Л.
  • Боас Ф.
  • Богдан Й.
  • Богородицький В. О.
  • Бодуен де Куртене І. О.
  • Бойчук М. К.
  • Бондалетов В. Д.
  • Бондарко Л. В.
  • Бондарко О. В.
  • Бонфанте Дж.
  • Бопп Ф.
  • Борковський В..
  • Бреаль М.
  • Бройль Л. де
  • Брок О.
  • Броун Р.
  • Бругман К.
  • Брунер Дж.
  • Брьондаль В.
  • Буайє П.
  • Бугге С.
  • Будагов Р. О.
  • Бузук П..
  • Буланін Л. Л.
  • Булаховський Л. А.
  • Булгарін Ф. В.
  • Булигіна Т. В.
  • Булич С. К.
  • Бутенко Н. П.
  • Бхартріхарі
  • Бюйссанс Е.
  • Бюлер К.
  • Вайнрайх У.
  • Вайсгербер Л.
  • Вандрієс Ж.
  • Вараручі
  • Варрон М.-Т. ЗО
  • Вартбург В.
  • Василевський С.
  • Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габзбург)
  • Васильєв Л. М.
  • Вахек Й.
  • Вежбицька А.
  • Вейль А.
  • Венкер Г.
  • Венцкович Р. М.
  • Вернер К.
  • Вєтров А..
  • Виготський Л. С.
  • Винницький В. М.
  • Винниченко В. К.
  • Виноградов В. В.
  • Виноградов В..
  • Винокур Г..
  • Вихованець І. Р.
  • Вітгенштейн Л.
  • Владимиров П. В.
  • Волков А. Г.
  • ВортД.
  • Востоков. X.
  • Вундт В.
  • Вьоглін Ч.
  • Габеленц Г. фон дер
  • Гавранек Б.
  • Гаврилюк. Я.
  • Гаджієв М. М.
  • Гайдеггер М.
  • Гак В. Г.
  • Гамзатов Р.
  • Ганцов В. М.
  • Гар Р.-М. дю
  • Гардинер А.
  • Гарвін П.
  • Гаркавець. М.
  • Гартман П.
  • Гвоздєв О. М.
  • Гегель Г.-В.-Ф.
  • Георгієв В.
  • Геракліт
  • Гербарт Й.-Ф.
  • Гердер Й.-Г.
  • Герман К. Ф.
  • Гесіод
  • Гете Й.-В.
  • Гируцький А.-А.
  • Пшар Е.
  • Гладкий М. Д.
  • Глінц Г.
  • Глісон Г.
  • Гнатюк В. М.
  • Гоголь М. В.
  • Головін Б. М.
  • ГольдбергА.
  • Гольдин В. Є.
  • Гольц Г.
  • Гомер
  • Горбач О._
  • Горецький П. Й.
  • Горєлов І. Н.
  • Горнунг Б. В.
  • Городенська К. Г.
  • Городецький Б. Ю.
  • Грайс Г.
  • Греймас А.
  • Греч М. І.
  • Грибоєдов О. С.
  • Грімм Я.
  • Грінберг Дж.
  • Грінченко Б. Д.
  • Гроот А. де
  • Грунський М. К.
  • Гулига Є. В.
  • Гумбольдт В. фон
  • Гумбольдт О. фон
  • Гуссерль Е.
  • Гухман М. М.
  • Даль В. І..
  • Данеш Ф..
  • ДантеА....
  • Дарвін Ч..
  • Декарт Р..
  • Дельбрюк К.
  • Демокріт
  • Демський М. Т.
  • Дем'янков В..
  • Денисова С. П.
  • Десницька А. В.
  • Джекендофф Р.
  • Джонс У.
  • Джонсон М.
  • Джоунз Д.
  • Дзендзелівський Й..
  • Димитрова Б.
  • Дік С.-К.
  • Діонісій Фракійський
  • Дірвен Р.
  • Діц Ф.-К.
  • Дмитрієвський О. О.
  • Докуліл М.
  • Донат Елій ЗО,
  • Дорошевський В.
  • Достоєвський Ф. М.
  • Дурново М. М.
  • Духачек О.
  • Дюркгейм Е.
  • Дюфріш-Деженетт А.
  • Едмон Е.
  • Ендзелін Я. М.
  • Ейнштейн А.
  • Еліас Н.
  • Есхіл
  • Євтушок О. М.
  • Єльмслев Л......
  • Єсперсен......
  • Єрмоленко С. Я..
  • Жаботинська С. А.
  • Жилко Ф. Т.
  • Жильєрон Ж.
  • Жинкін Н....
  • Жирмунський В. М..
  • Жлуктенко Ю.....
  • Жовтобрюх М. А...
  • Жуковська Л. П.
  • Журавльов В. К..
  • Жуховицький Л.
  • Задорожний Б. М.
  • Загнітко А. П.
  • Заменгоф Л.
  • Засоріна Л. М.
  • Звегінцев В. А.
  • Зизаній (Тустановський) Л.
  • Зіндер Л. Р..
  • Зінов'єв А. А.
  • Золотава Г. О.
  • Зюттерлін Я.
  • Іванишин В.
  • Іванов В. В..
  • Іванова Л. П.
  • Ізюмов. П.
  • Ілліч-Світич В. М.
  • Ільїнський М..
  • Іпсен Г.
  • Ісаченко О.
  • Йогансен М. Г.
  • Йоссельсон Г.
  • Кано X.
  • Калиновим М. Я.
  • Кант І.
  • Караулов Ю. М.
  • Карнап Р.
  • Карпіловська Є. А.
  • Карцевський С.
  • Касевич В. 'б.
  • Кассірер Е.
  • Кате Л.
  • Катьяяна
  • Кацнельсон С. Д.
  • Кашгарі Махмуд аль
  • Квінтіліан М.-Ф. ЗО
  • Кириченко І. М.
  • Кібрик О. Є.
  • Клаус Г.
  • Клемперер В.
  • Клен (Бургардт) Юрій
  • Клименко Н. Ф.
  • Климов Г. А.
  • Кобилянський Б. В.
  • Кобозєва І. М.
  • Ковалик...
  • Ковальов П. К.
  • Кодзасов С. В.
  • Кодухов В. І.
  • Коен А.
  • Колгушкін А. Н.
  • Колшанський Г. В.
  • Кондратов А.
  • Кондрашов М. А.
  • Конт.
  • Коперник М.
  • Копиленко М. М.
  • Корецький-Сатановський А.
  • Корольова А. В.
  • Косеріу Е.
  • Косинка Г. М.
  • Космеда Т. А.
  • Костомаров В. Г.
  • Коструба П. П.
  • Котелова Н..
  • Котляревський І. П.
  • Котов Р. Г.
  • Кочерган М. П.
  • Кравченко М. В.
  • Краснов В. М.
  • Кржижкова Г.
  • Кривнова. Ф.
  • Крижаний Ю.
  • Кримський А. Ю.
  • Крисін Л. П.
  • Кроче Б.
  • Крушевський М. В.
  • Кубрякова О. С.
  • Кузнецов А. М.
  • Кузнецов П. С.
  • Кузнецов С. Н.
  • Кузнєцова Т. В.
  • Кунін. В.
  • Курило О. Б.
  • Курилович Є.
  • Курціус Г.
  • Лабов В.
  • Лайонз Дж.
  • Лакофф Дж.
  • Лангакер Р.
  • Лансло К.
  • ЛарінаЛ..
  • Ларцев В. Г.
  • Лафарг П.
  • Лафонтен Ж.
  • Лацарус М.
  • Левицький В. В.
  • Левінсон С.
  • Лейбніц Г.-В.
  • Леонтьєв О. М.
  • Леонтьєв О..
  • Лерх Е.
  • Лескін А.
  • Лесохін М. М.
  • Лизанець П. М.
  • Липинський В.
  • Лисиченко Л. А.
  • Ліперовська Н.
  • Ліч Г.-Н.
  • Ломоносов М. В.
  • Ломтєв Т. П.
  • Лопе де Вега Ф.
  • Лосєв О. Ф.
  • Лотце Г.
  • Лоя Я. В.
  • Лудольф Й.
  • Лузіна Л.-Г.
  • Лук'яненков К. Ф.
  • Лурія О. Р.
  • Лю Си
  • Макаєв Е. А.
  • Макайонок А. Є.
  • Макаренко А. С.
  • Мак-Кормак
  • Малеча Н. М.
  • Мальберг Б.
  • Мамудян М.
  • Манакін В. М.
  • Марко Вовчок
  • Марр М. Я.
  • Мартіне А.
  • Масенко Л. Т.
  • Маслов Ю. С.
  • Матезіус В.
  • Матусевич М. І.
  • Маяковський В. В.
  • Мейє А..
  • Мейєр К.
  • Мейєр-Любке В.
  • Мейсман Ж.
  • Мельников Г. П.
  • Мельничук О. С.
  • Мерінгер Р.
  • Мечковська Н. Б.
  • Мещерський М..
  • Мєщанинов..
  • Міккола Р.
  • Міклошич Ф.
  • Мілевський Т.
  • Мінський М.
  • Мкртчян Л.
  • Мокієнко В. М.
  • Монбоддо Дж.
  • Мороховський. М.
  • Морріс Ч.
  • Мукаржовський Я.
  • Мунен Ж.
  • Муравицька М. П.
  • Мурко М.
  • Мух Р.
  • Мюллер М.
  • Найда Ю.-А.
  • Назарова Т. В.
  • Наконечний М. Ф.
  • Нарський І. С.
  • Нікітін М. В.
  • Нікольський Л. Б.
  • Німчинов К. Т.
  • Німчук В. В.
  • Норман Б. Ю.
  • Носенко І. А.
  • Ньютон.
  • Огден Ч.
  • Огієнко..
  • Оксар Е.
  • Ольховиков Б. А.
  • Онацький Є. Д.
  • Осгуд Ч.
  • Остгоф Г.
  • Остін Дж.
  • Павлов І. П.
  • Падучева О. В.
  • Пазухін Р. В.
  • ПайвіоА.
  • Пайк К.-Л.
  • Палемон К.-Р. ЗО
  • Паллас П. С.
  • Паніні
  • Панкрац Ю.
  • Панов Є. Н.
  • Панов М. В.
  • Панфілов В..
  • Парандовський Я.
  • Пап Ф.
  • Паршин О. Б.
  • Патанджалі
  • Пауль Г.
  • Педерсен X.
  • Перебийніс В. С.
  • Петерсон М. М.
  • Петличний І..
  • Пещак М. М.
  • Пєшковський. М.
  • Пилинський М. М.
  • Пименов А. В.
  • Пізані В.
  • Піндар
  • Піотровський Р. Г.
  • Пірс Ч.
  • Платон
  • Плотников Б..
  • Погодін М. П.
  • Подолян І. Е.
  • Покровський М. М.
  • Поливанов Є. Д.
  • Попова. Д.
  • Попович М. В.
  • Поржезинський В. К.
  • Порціг В.
  • Поспєлов Д. А.
  • Поспєлов М. С.
  • Постелус Г.
  • Потебня..
  • Потьє В.
  • Почепцов Г. Г.
  • Почепцов Г. Г. (мол.)
  • Прісціан ЗО
  • Прокопова Л. І.
  • Пушкін. С.
  • Радевич-Винницький Я.
  • Радзієвська Т. В.
  • Радлов В. В.
  • Райнфельдер X.
  • Рамішвілі Г. В.
  • Рапп М.-К.
  • Расін Ж.
  • Раск Р.
  • Рассел Б.
  • Рафаель С.
  • Рахіліна К. В.
  • Ревзін..
  • Ренуар Ф.
  • Реформатський О. О.
  • Рильський М. Т.
  • Річардс А.
  • Рождественський Р.
  • Рождественський Ю. В.
  • Роже (Роджет) П.-М.
  • Рош Е.
  • Рубінштейн С. Л.
  • Руданський С. В.
  • Рудзка-Остін Б.
  • Ружичка Р.
  • Русанівський В. М.
  • Русова С.
  • Сабалдир Г..
  • Сабурова І. Г.
  • Савченко. Н.
  • Сагані
  • Самійленко С. П.
  • СамчукУ.
  • Сассеті Ф.
  • Сахарний Л. В.
  • Свадост Е.
  • Свидницький А. П.
  • Сводеш М.
  • Селіванова О..
  • Селіщев А. М.
  • Семчинський С. В.
  • Сепір Е.
  • Сервантес М.
  • Сергєєв В. М.
  • Серебренников Б..
  • Сеше А.
  • Сєченов І. М.
  • Сидоров В. М.
  • Симоненко В. А.
  • Синявський. Н.
  • Сібавейхі
  • Сінг Р.
  • Скалігер Ю.-Ц.
  • Скалічка В.
  • Скляренко В. Г.
  • СкрелінаЛ. М.
  • Славинецький Є.
  • Слюсарева Н. О.
  • Смеричинський С. С.
  • СмерчкоА. А.
  • Смирницький. І.
  • Смотрицький М.
  • Соболевський..
  • Соколов О. М.
  • Солнцев В. М.
  • Солодкий Н. Л.
  • Соломоник А.
  • Соммерфельт А.
  • Соссюр Ф. де
  • Софокл
  • Спіркін А. Г.
  • Старицький М. П.
  • Стеннінг К.
  • Степанов Ю. С.
  • Стернін І. А.
  • Страленберг П.-Ю.
  • Сулима М. Ф.
  • Супрун А. Є.
  • Сухотін. М.
  • Сю Шень
  • Сьоренсен Г.
  • Тагієв М. Т.
  • Талмі Л.
  • Тараненко І. Й.
  • Тараненко..
  • Тарасов Є. Ф.
  • Тводцел У. Ф.
  • Тейлор Дж.
  • Телія В. М.
  • Теньєр Л.
  • Тимченко Є. К.
  • Тищенко К. М.
  • Ткаченко Б. Д.
  • Ткаченко О. Б.
  • Тогебю К.
  • Толстой Л. М.
  • Томпсен X.
  • Томсен В.-Л.
  • Томсон..
  • Торнб'єрнсон Т.
  • Тоцька Н. І.
  • Тредіаковський В. К.
  • Трейджер Дж.-Л.
  • Трір Й.
  • Тромбетгі А.
  • Трнка Б.
  • Трубачов О. М.
  • Трубецькой М. С.
  • Тютчев І. А.
  • Уайтхед А.
  • Удовиченко Г. М.
  • Уебстер
  • Уеллз Р.
  • Ужевич І.
  • Уїтні В.-Д.
  • Улашин Г.
  • Ульдалль Г.
  • Ульман К. X.
  • Уорф Б.
  • Успенський Б. А.
  • Уфімцева А. А.
  • Ушаков Д. М.
  • Фабіан М. П.
  • Фант Г.
  • Фатер Й.-С.
  • Філін Ф. П.
  • Філлмор Ч.
  • Фінк Ф.
  • Фінкель О. М.
  • Фірузабаді аль
  • Фодор Дж.
  • Фоконьє Ж.
  • Фоменко Ю. В.
  • Форд М.
  • Формановська Н..
  • Фортунатов П. Ф.
  • Фосслер К.
  • Франко І. Я.
  • Франчук В. Ю.
  • Франс А.
  • Фреге Г.
  • Фріз Ч.-К.
  • Фрінгс Т.
  • Фрумкіна Р. М.
  • Фьорс Дж.
  • ХаймсД.
  • Халле М.
  • Харві Дж.
  • Харріс.
  • Харцфельд X.
  • Хауген Е.
  • Хемп Е.-П.
  • Хоккет Ч.
  • Хомський Н.
  • Хроленко. Т.
  • Царнке Ф.
  • Цезар Юлій
  • Цейс Й.-К.
  • Ципф Дж.
  • Цицерон
  • Чагішева В. І.
  • Чапленко В.
  • Ченкі А.
  • Чередниченко..
  • Черемисіна М..
  • Черних П. Я.
  • Чесноков П. В.
  • Четмен С.
  • Чікобава А.
  • Шайкевич А. Я.
  • Шанський М. М.
  • Шапіро А. Б.
  • Шарадзенідзе Т. С.
  • Шафф А.
  • Шахматов О. О.
  • Шахнарович О. М.
  • Шведова Н. Ю.
  • Швейцер О. Д.
  • Шевельов Ю. В.
  • Шевченко Т. Г.
  • Шекспір В.
  • Шеллінг Ф.-В.
  • Шендельс Є. І.
  • Шенк Р.
  • Шепард Р.-Н.
  • Шиллер Й.-Ф.
  • Широков В. А.
  • Широков О. С.
  • Шишков. С.
  • Шкловський В. Б.
  • Шкляр В.
  • ШкольникЛ. С.
  • Шлегель А.
  • Шлегель Ф.
  • Шлейєр Й.
  • Шлейхер А.
  • Шмельов Д. М.
  • Шмельов О. Д.
  • Шмідт В.
  • Шмідт Й.
  • Шовгун Н. О.
  • Шоу Б.
  • Шпербер Г.
  • Шпітцер Л.
  • Штейнталь Г.
  • Штейнфельдт Е..
  • Штелінг Д.А.
  • Штерн І. Б.
  • Шумарова Н. П.
  • Шухардт Г.
  • Щерба Л. В. —
  • Яворська Г. М.
  • Якобі Ф.-Г.
  • Якобсон Р.
  • Яковлєв Н. Ф.
  • Якубинський Л. П.
  • Ян Сюн
  • Яска
  • Янін В.Л.
  • Ярцева В. М.