Конота́ція (лат. connotatio; від con — «разом», і notare — «позначати») — додаткове значення, відтінки, які накладаються на основне лексичне значення, і оцінку денотата, спричинюють його зміну й уточнення в процесі розвитку мови.[1] Це поняття семіотики (загальної теорії знаків), лінгвістики (мовознавство), філософії мови, літературознавства. Будь-яка, навіть найяскравіша конотація не виключає денотації.[1]

Терміном «конотація» позначають додаткові смислові й стилістичні відтінки, які нашаровуються на основне значення слова в процесі його функціонування в мові і надають йому експресивного, оцінного забарвлення. Наприклад, здихатися гостя — провести гостя; розплющити оченята — розплющити очі; мешкати в халупі — мешкати в маленькій квартирі. Конотативний комопнент значення зазвичай передає негативну, рідше — позитивну оцінку предмета, явища або дії.[2]

Формування значення слова, або лексичного значення, відбувається під дією трьох чинників: об'єктивної дійсності, історичних обставин і ментальності народу, відношень між словами. Історичні обставини, ментальність народу сприяють закріпленню лексичного значення, спричинюють його зміну й уточнення в процесі розвитку мови.[1] Вони обумовлюють конотативне значення слова, тобто додаткове його значення, відтінки, які накладаються на основне значення, і оцінку денотата.

У філософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміна є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти з розширення терміна. Наприклад, конотацією терміна «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.

Інші приклади:

  • Лис — хитрість[3]
  • Півень — задерикуватість[4]
  • Пиляти — дорікання, скарги, уїдливі балачки[5]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. — К.: Видавничий центр — Академія, 2006. ISBN 966-580-208-9 (стор.: 189)
  2. Український смисл: науковий збірник / за ред. проф. І.С. Попової. — Дніпро: Ліра, 2018. — 315 с. / Наукове видання «Український смисл» ISSN 2313-4437
  3. Лис // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Півень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Пиляти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати