Відкрити головне меню

Контекст (лат. contextus – тісний зв’язок, сплетення) у мовознавстві – відрізок, частина тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити значення окремого слова чи виразу, що входять до його складу.

У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає близький контекст (фрази, епізоди, ситуації) та широкий контекст (твору, творчості письменника).

У ширшому значенні контекст — середовище, в якому існує об'єкт (наприклад, «Бібліотека і книга в контексті часу»). З формального погляду контекст є певною системою відліку, простором імен.

Контекстуальний (від фр. contextuel) — зумовлений контекстом (наприклад, Контекстуальні синоніми).

В археології поняття контексту вживають у подібному значенні: взаємне розташування всіх речей і споруд у культурному шарі. Врахування контексту дозволяє зрозуміти особливості знахідок. Як стверджується в методичних рекомендаціях Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини: «Неточна фіксація контексту тих або інших залишків може стати причиною їх віднесення не до того компоненту (шару), до якого вони належать насправді, і відповідно – до помилкового датування та інтерпретації. Навіть незначне зміщення місця знахідки в межах одного шару може призвести до неправильних наукових висновків»[1].

ЛітератураРедагувати

  1. Обласний комунальний заклад “Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини” (2013). Класифікація об’єктів археологічної спадщини та специфіка їх охорони. Методичні рекомендації (укр.). Харків: Департамент кульутри і туризму Харківської обласної державної адміністрації. с. 7, 9.