Словацька мова
Словацька мова (словац. slovenský jazyk, slovenčina) — слов'янська мова, належить до групи західнослов'янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії (350 000 / 183 749), Угорщині (110 000 / 17 693), Румунії (18 000 / 17 199), Україні (17 000 / 6 397), Польщі (47 000 / 2 000), Сербії (60 000 / 59 021 — переважно у Воєводині), Канаді (10 000 / 50 860) та США (1 200 000/821 325). Всього кількість осіб словацького походження за кордоном 2001 оцінюється словацькими вченими у 2 016 000. Офіційна мова Словаччини.
Загальне число мовців близько 5,2 млн осіб (2013), з них в Словаччині — 4,34 млн осіб (2012).
| Словацька мова | |
|---|---|
| slovenčina, slovenský jazyk | |
 Поширення словацької мови:
Мова більшості
Мова меншості | |
| Поширена в | Словаччина, Чехія, Воєводина (Сербія), Закарпаття (Україна) |
| Регіон | Центральна Європа |
| Носії | 5 млн (2001) |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | Індоєвропейські мови
|
| Офіційний статус | |
| Державна |  Словаччина |
| Офіційна |  Європейський Союз |
| Регулює | Міністерство культури Словаччини |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | sk |
| ISO 639-2 | slo (B) skl (T) |
| ISO 639-3 | slk |
Класифікація
ред.Разом з чеською об'єднується в чехо-словацьку підгрупу західнослов'янських мов.
Абетка
ред.У словацькій абетці використовуються латинські букви (великі та малі), деякі з діакритичними знаками.
А а, Á á, Ä ä, В b, C c, Č č, D d, Ď ď, E e, É é, F f, G g, H h, Ch ch, I i, Í í, J j, K k, L l, Ľ ľ, Ĺ ĺ, M m, N n, Ň ň, O o, Ó ó, Ô ô, P p, Q q, R r, ŕ, S s, Š š, T t, Ť t’, U u, Ú ú, V v, W w, X x, Y y, Ý ý, Z z, Ž ž.
| Латинська буква |
Назва букви | Звук | Латинська буква |
Назва букви | Звук | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| A a | а коротке | M m | ем | |||
| Á á | а довге | N n | ен | |||
| Ä ä | е | [æ] | Ň ň | нь | ||
| B b | бе | O o | о коротке | |||
| C c | це | Ó ó | о довге | |||
| Č č | че | Ô ô | уо | |||
| D d | де тверде | P p | пе | |||
| Ď ď | дь м'яке | Q q | кве | |||
| Dz dz | дз | R r | ер коротке | |||
| Dž dž | дж | Ŕ ŕ | ер довге | |||
| E e | е коротке | S s | ес | |||
| É é | е довге | Š š | еш | |||
| F f | еф | T t | те тверде | |||
| G g | ґе | Ť ť | ть м'яке | |||
| H h | га | U u | у коротке | |||
| Ch ch | ха | Ú ú | у довге | |||
| I i | і м'яке коротке | V v | ве | |||
| Í í | і м'яке довге | W w | ве подвійне | |||
| J j | й | X x | ікс | |||
| K k | ка | Y y | и тверде коротке | |||
| L l | ел тверде | Ý ý | и тверде довге | |||
| Ĺ ĺ | ел довге | Z z | зет | |||
| Ľ ľ | ль м'яке | Ž ž | жет |
Особливості
ред.Словацьку мову вирізняють з близьких до неї мов такі риси:
- наявність закону ритмічного скорочення голосних — у двох або більше складах, що йдуть одне за одним, не можуть стояти довгі голосні (є досить багато винятків, зокрема можуть стояти дифтонги);
- вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô [uo], iu, ia, що утворюють довгий склад (žena — žien «жінка — жінок», koza — kôz [kuoz] «коза — кіз», päť — piaty «п'ять — п'ятий»);
- специфічний словацький звук ä (mäso «м'ясо», pamäť «пам'ять»), що реалізується як ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького підняття [æ], але більшість словаків вимовляє його як звичайне e;
- довгота та короткість складотворчих сонантів r та l: zrno — zŕn «зерно — зерен», slza — sĺz «сльоза — сліз»;
- наявність тільки твердого r, навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»;
- наявність двох типів l: м'якого ľ та середнього l (letieť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»);
- перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника;
- закінчення -m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п'ю, кличу, прошу») — спільна ізоглоса з сербською мовою;
- закінчення -ovia (одне з можливих, поряд з -i та -ia) називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»);
- відсутність рефлексів другої палаталізації на стиках морфем (у давальному і місцевому відмінках), що пояснюється впливом граматичної аналогії (ruka — ruke, noha — nohe, mačocha — mačoche, при чеськ. ruka — ruce, noha — noze, macecha — maceše)[1]; зі слов'янських мов ця особливість спостерігається тільки в словацькій і російській.
Діалектологія
ред.В сучасній словацькій мові виділяють три групи діалектів:
- західнословацькі діалекти поширені на терені Братиславського, Трнавського, Нітранського та частини Тренчинського краю
- середньословацькі діалекти охоплюють Жилінський край та Банськобистрицький край
- східнословацькі діалекти поширені на території Кошицького та Пряшівського країв
Історія
ред.Пам'ятки власне словацької писемності сягають XV—XVI століть, але словацькі риси трапляються й раніше у пам'ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини за літературну мову правила чеська. Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.
Приклад
ред.«Заповіт» Тараса Шевченка словацькою мовою (переклав Юліус Кокавець)
|
(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
Примітки
ред.- ↑ Селищев А. М. Славянское языкознание. Западнославянские языки. — Государственное учебно-педагогическое издательство Наркомпроса РСФСР. — М., 1941. — С. 137. (рос.)
Посилання
ред.- Словацька мова // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- он-лайн словник словацької мови
- правила правопису словацької мови
- он-лайн лінгвістичні джерела словацької мови на офіційному вебсайті Мовознавчого інституту ім. Людовіта Штура Словацької Академії Наук (Jazykovedný ústav Ľudovíta Štúra Slovenskej Akadémie Vied)
- он-лайн словацько-іншомовні словники
- Буква закону // Український тиждень, № 51 (112), 18 грудня 2009[недоступне посилання з липня 2019]
- Словацька мова на сайті Ethnologue: Slovak. A language of Slovakia (англ.)
- Словацька мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Slovak (англ.)
- Словацька мова на сайті WALS Online: Language Slovak (англ.)
Література
ред.Тлумачні словники словацької мови
ред.- Kačala Ján, Doruľa Ján, Pisárčiková Mária: Krátky slovník slovenského jazyka, 4., doplnené a upravené vyd. Bratislava, Veda, 2003. 988 s. он-лайн версія:
- Red. K. Buzássyová, A. Jarošová: Slovník súčasného slovenského jazyka (A — G), Bratislava, Veda, 2006.
- Peciar Štefan: Slovník slovenského jazyka (1.- 6. zväzok), Vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, Bratislava, 1959—1968
Словацько-іншомовні словники
ред.- Bunganič Peter: Slovensko-ukrajinský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1985
- Popeľ Ivan: Ukrajinsko-slovenský slovník, Slovenské pedagogické nakladateľstvo, Bratislava, 1960
- Kolektív autorov Lingea: Ukrajinčina. Konverzácia so slovníkom a gramatikou, Lingea, 2010
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |