Див. також статтю Пряшівщина.

Пря́шівський край (словац. Prešovský kraj) — адміністративна одиниця (словац. správny celok) та один з восьми країв Словаччини з адміністративним центром у місті Пряшів. Пряшівський край поділяється на «округи» (райони) (словац. okres). Площа краю становить 8.993 км², населення 807.011 осіб. Пряшівський край виник у процесі реорганізації адміністративного поділу країни 1 липня 1996 р., коли з колишньої Східно-Словацької області (словац. Východoslovenský kraj) утворилися Кошицький край на півдні та Пряшівський край на півночі.

Пряшівський край

Prešovský kraj

Герб Пряшівського краю Прапор Пряшівського краю
Адм. центр Пряшів
Найбільше місто Пряшів
Країна Словаччина Словаччина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Малопольське воєводство Підкарпатське воєводство
Жилінський край Закарпатська область
Банськобистрицький край Кошицький край
Підрозділи 13 округів
Офіційна мова словацька
Населення
 - повне 808 931 осіб (1 січня 2021)[1]
 - густота 91,45 осіб/км²
Площа
 - повна 8 974,5 км²
Висота
 - максимальна 2655 м
(гора
Герлаховський Штит)
 - мінімальна 105 м (витік р. Ондави)
Дата заснування 1 липня 1996
Губернатор Peter Chudíkd
Вебсайт www.presovsky-kraj.sk
ISO 3166-2:SK SK-PV
Пряшівський край на мапі Словаччини
Пряшівський край на мапі Словаччини

Пряшівський край на мапі Словаччини

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Пряшівський край

Адміністративно-територіальний поділ

ред.

Пряшівський край складається з 13 округів (районів):

Територія Пряшівського краю є водночас самоврядною територіальною одиницею (словац. samosprávny uzemný celok) — Пряшівським самоврядним краєм (словац. Prešovský samosprávny kraj) і поділяється на населені пункти (села та міста). Межі Пряшівського самоврядного краю збігаються з межами Пряшівського краю. Органами Пряшівського самоврядного краю є:

  • Рада / Парламент Пряшівського самоврядного краю (словац. Zastupiteľstvo Prešovského samosprávneho kraja), який складається з 62 депутатів.
  • Голова Пряшівського самоврядного краю (словац. Predseda Prešovského samosprávneho kraja) — Петер Худік.

На території Пряшівського краю знаходиться 650 населених пунктів, у тому числі 23 міст: Бардіїв, Ганушовце-над-Топльоу, Гуменне, Ґіралтовце, Кежмарок, Левоча, Липани, Меджилабірці, Подолинець, Попрад, Пряшів, Сабинів, Снина, Списька Бела, Списька Стара Вес, Спиське Подградє, Стара Любовня, Стропков, Свидник, Світ, Великий Шариш, Високі Татри, Вранов-над-Топльоу.

Розташування

ред.
 
Мапа Пряшівського краю

Пряшівський край знаходиться на півночі Східної Словаччини. На півночі межує з Польщею, на сході з Україною, на півдні з Кошицьким краєм, на заході з Банськобистрицьким та Жилінським краями. Обіймає північну частину трьох колишніх угорських жуп: Списької, Шариської і Земплінської та Собранецький повіт Ужанської.

Природа

ред.

Пряшівський край охоплює низку географічних районів: західну частину Східних Карпат, частини Низьких й Західних Бескидів, Латиської низовини і Центральних Словацьких Карпат. Східна частина Пряшівщини — на схід від р. Цірохи має типову для Східних Карпат смугову будову, що полягає в чергуванні поздовжніх гірських високих смуг з нижчими заглибинами. Тут у напрямі з півдня на північ виступають: вулканічний Вигорлат (найвищий верх — 1076 м) з підгір'ям, відділений Внутрішньою Карпатською долиною (вздовж Цірохи й Ублі від Середнього Бескиду (найвищий верх 1221 м). Найбільшу частину Пряшівського краю займає Низький Бескид (найвищий верх — 1002 м), найнижча частина Карпат (зокрема Ондавське низькогір'я). На захід від широкої долини Топлі й Бардіївської котловини простягаються частини Західного Бескиду — Чергівські гори (1157 м), відокремлені від Списької Маґури (1259 м) і Левоцьких гір (1290 м), утворених з легко зфалдованого флішу. Південний захід Пряшівського краю займають Солоні (або Пряшівські) вулканічні гори (1092 м), широка Кошицько-Пряшівська улоговина (вздовж Горнаду й Ториси), а далі на захід — масиви (Словацькі Рудні гори — 1240 м, гранітовий Бранисько — 1172) і котловини (Списька) Центральних Словацьких Карпат. Південно-східну частину Пряшівського краю займає західна частина Потиської (східно-словацької) низовини. Низка вигідних перевалів — уздовж Ториси-Попраду, Тилицький (688 м), Дукельський (502), Лупківський (651) й інші полегшують сполучення з північним узбіччям Карпат.

В Пряшівському краю можна вирізнити такі краєвиди:

  • середньогірський (висота хребтів до 1000, винятково до 1300 м);
  • низькогірський (зокрема Ондавське низькогір'я, також Бардіївське, Зборівське та ін.; висота до 600 м);
  • Латиська низовина;
  • Кошицько-Пряшівська майже рівна улоговина;
  • Середгірська Списька котловина.

Клімат, ґрунти, рослинність

ред.

Клімат Пряшівського краю помірно континентальний, менш континентальний і тепліший порівняно із Закарпаттям. Він міняється залежно від висоти. Середня річна температура від 3°С у найвищих гірських масивах до 10°С на Потиській низовині; температура липня — 14-21°C, січня — від −8 до −3°C; кількість атмосферних опадів 580—1100 мм. Кількість опадів для Пряшева (висота 257 м): 8,3, 19,1 і −3,9°C; 631 мм.

Урожайніші ґрунти поширені лише на Потиській низовині й Кошицько-Пряшівській улоговині (дерново-підзолисті глеюваті та глейові ґрунти і — найурожайніші — буроземи). У горах основні ґрунти — маловрожайні опідзолені лісові ґрунти.

Рослинність розподіляється (залежно від висоти) на ряд природних біогеоценозів: лісостепова рослинність з дубовими лісами і заплавними луками на Потиській низовині й Кошицькій улоговині; в горах до висоти 400 м поширені дубові ліси, найбільшу площу займають букові ліси, вищих — ялини і смереки; у гірських масивах Західного Бескиду переважають ялиново-букові й смерекові ліси. Ліс займає у горах близько 40 % всієї площі.

Населення

ред.

На 1 км² Пряшівського краю живе в середньому 90 мешканців. Населення розміщене нерівномірно: найгустіше заселені Потиська низовина (80) і Пряшівська улоговина (близько 100), найслабше — гірські масиви Західних Бескидів, Солоні гори, Вигорлят і Середні Бескиди. Ледве 1/4 населення живе в містах; найбільше їх на пограниччі гір і низовини. Найвизначнішим містом є Пряшів (93 000 меш.) та Попрад, від 30 — 50 000 мають: Михайлівці, Гуменне і Бардіїв; від 20 — 30 000: Снина, Требішов; від 10 — 20 000: Стара Любовня, Свидник, Стропків; 5-10000: Сабинів, Сечовце, Меджилабірці; менше 5 000: Зборів й ін. За винятком Пряшева і Михайлівців, міста Пряшівського краю мали до 1950 р. торговельно-адміністративний характер, менші — с.-г.-торг.; тепер щораз більше значення має промисловість.

Національний склад

ред.
  • словаки — 90,3 %
  • цигани (роми) — 4,5 %
русини  — 4,1 %
  • чехи — 0,5 %
  • угорці — 0,1 %
  • інші — 1,2 %

Мовний склад

ред.

Рідна мова за переписами 2001—2011[2].

Рідна мова Населення
2001
Населення
2011
1. Словацька 677 773 631 193 77,49 %
2. Циганська 43 208 57 228 7,03 %
3. Русинська 52 679 50 459 6,27 %
4. Чеська 3 991 2 924 0,36 %
5. інша 3 331 3 688 0,46 %
6. не визначилися 8 986 69 035 8,47 %
разом 789 968 814 527 100 %

Склад населення за приналежністю до релігії

ред.
  • римо-католики: 67 %,
  • греко-католики: 16 %,
  • еванєлики (протестанти): 5 %,
  • православні: 4 %

Промисловість

ред.

Пряшівський край завжди належав до економічно найвідсталіших частин держав, у межах яких перебував. Населення жило майже винятково з сільського господарства, яке велося у карликових господарствах та на примітивному рівні. Деяка частина людності працювала на лісових роботах та на сезонових працях поза Пряшівським краєм, зокрема (до 1914) під час жнив у глибині Угорщини. Невелике значення мала домашня і кустарна промисловість (ткацтво, обробка дерева тощо) та мандрівні зайняття (дротярство у півн.-зах. частині краю). Велику підтримку населенню давали емігранти зі США: деякі з них поверталися з заробленими грошима, ін. допомагали родинам, які залишилися в краю. Чималі зміни у нар. господарстві Пряшівського краю наступили з 1950 у зв'язку з колективізацією сіль. господарства, деякою індустріалізацією й електрифікацією, поширенням фахової освіти, інтенсифікацією транспорту тощо.

До 1950 промисловість, за винятком невеликих зав. — деревообробних і харч., майже не існувала. Згодом розвинено такі її галузі: легку, деревообробну, хім., будів. матеріалів тощо. Найбільшим пром. осередком є Пряшів, менші: Михайлівці (швейна промисловість), Бардіїв (шкіряна, швейна), Гуменне і Стражське (хім.), Снина (будів. матеріалів), Бранів (деревообробна), Требишів (харч.) і ряд менших осель з місц. промисловістю.

Пряшівський край слабо забезпечений зал. шляхами. Важливий шлях, який сполучає Словаччину з Україною (Кошиці — Чоп); поперечні шляхи, які в'язали колись Угорщину з Галичиною (з Кошиць уздовж Ториси і Попраду до Тарнова та з Будапешту через Лупківський перевал до Перемишля і Львова) втратили після 1918 своє значення; більше значення має залізниця Пряшів — Вранів — Гуменне. Сильно збільшився автотранспорт, який сполучає тепер важливіші оселі П.; найважливіший шлях: Пряшів — Михайлівці — Ужгород.

Примітки

ред.
  1. Počet obyvateľov podľa pohlavia vo všetkých krajoch SR k 1. 1. 2021Bratislava: ŠÚ SR.
  2. Перепис 2011: Рідна мова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2012. Процитовано 3 листопада 2015.

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  1. Nižňanský Branislav, Harčár Ján a kol.: Prešov, Prešovský okres a Prešovský kraj. Geografické exkurzie. Katedra geografie a geoekológie Fakulty humanitných a prírodných vied Prešovskej Univerzity, Východoslovenská pobočka Slovenskej geografickej spoločnosti, Okresný úrad Prešov, Prešov, 1998.
  2. Dugas Dionýz: Víta vás Prešovský kraj, Dino, Sabinov, 2002.
  3. Jiroušek Ladislav: Prešovský kraj, Robert Vico, 2002
  4. Valentovič Martin: Profil regiónu Slovensko- Východ, Prešovský samosprávny kraj, Prešov, 2006.
  Польща
  Жилінський край     Україна
  Банськобистрицький край   Кошицький край