Вікіпедія

Парадигма речення

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парадигма (значення).

Парадигма (грец. παράδειγμα, paradeigma — приклад, зразок) речення — система форм структурної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними — його трансформації.
Сучасна синтаксична наука досліджує не лише конкретні структурні схеми речення, а й те, як такі зразки співвідносяться з іншими, яке їх місце в мовній системі. Це сприяє реалізації принципу системності синтаксичного опису. Вивчення системних видозмін і співвідношень формальних класів речень зумовило наприкінці 60-х років XX ст. появу вчення про парадигму речення (Д. Уорт, Р. Зимек, В. Грабе, П. Адамець, Т. Ломтєв, В. Храковський, Л. Мурзін, Ч. Філлмор, Б. Рассел).

У мовознавстві розглядають парадигму речення у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні парадигма речення — це система, що охоплює:
1) внутрішньосхемні перетворення, тобто такі, що не змінюють відмінних ознак структурної схеми речення:

Туристи їдуть поїздом — Туристи їхали поїздом — Туристи їхатимуть поїздом; Нехай туристи їдуть поїздом — Туристи їхали б поїздом;
Я їду поїздом — Ти їдеш поїздом — Він їде поїздом;

2) системні протиставлення речень однієї структурної схеми реченням інших структурних схем (міжсхемні перетворення):

Ми добре відпочивали влітку — Улітку нам добре відпочивалось;

3) протиставлення речень певного зразка іншим синтаксичним одиницям чи їх частинам:

Ми побачили море — Море, побачене нами — побачене нами море.

Отже, парадигма передбачає співвідношення речень і нареченнєвих синтаксичних одиниць.
Внутрішньосхемні перетворення. У вузькому розумінні парадигма речення репрезентується тільки внутрішньосхемними перетвореннями у межах тієї самої структурної схеми речення.
У вітчизняному мовознавстві переважає тлумачення парадигм речення у вузькому значенні — як системи його форми, що протиставляються за граматичним значенням. Тому за основу беруться граматичні значення модальності та синтаксичного часу, що реалізують загальне граматичне значення речення — предикативність. Видозміни формальної організації речення, що являють собою форми речення, створюються частковими модально-часовими значеннями. Система цих форм речення і є його парадигмою.
Модальні значення речення: виражаються синтаксичними способами:

  • дійсним (індикативом): Брат читає; Надворі тихо;
  • умовним: Мати ходила б; Студент учився б;
  • бажальним: Якби хоч трохи відпочити; Хоча б розвиднілося швидше;
  • спонукальним: Слухайте музику; Звернімо увагу на цю картину.

Парадигми, зумовлені внутрішньосхемними перетвореннями, тісно пов'язані з морфологічними і синтаксичними категоріями, тому їх називають морфолого-синтаксичними. Це такі парадигми:

  • часова: Трава була зелена — Трава буде зелена; Вечоріє — Вечоріло — Вечорітиме; Ранок — Був ранок — Буде ранок;
  • модальна (вона взаємодіє з часовою): Ми працюємо — Ми працювали — Ми працюватимемо; Ми працювали б; Якби ми працювали; Працюймо;
  • видова (нашаровується на часову парадигму): Брат співав пісню — Брат заспівав пісню; Брат співає (співатиме) пісню — Брат заспіває пісню;
  • особова: Я слухаю музику — Ти слухаєш музику — Він(вона, воно) слухає музику — Ми слухаємо музику — Ви слухаєте музику — Вони слухають музику;
  • числова: Хлопчик збирає гриби — Хлопчики збирають гриби; Хлопчик збирав гриби — Хлопчики збирали гриби; Хлопчик збиратиме гриби — Хлопчики збиратимуть гриби; Хлопчик збирав би гриби — Хлопчики збирали б гриби; Хлопчику, збирай гриби — Хлопчики, збирайте гриби;
  • родова: Син піклувався про батьків — Сестра піклувалася про батьків — Дівча піклувалося про батьків.

Морфолого-синтаксичні парадигми не змінюють синтаксичної структури речення, а лише граматичні категорії окремих компонентів.
Не всі речення мають повний набір форм. Деякі не мають форм бажального та спонукального способу, інші мають лише одну форму. Це, зокрема, односкладні номінативні речення з вказівними частками (ось, он, от):

Ось і наш будинок; Ось і ліс.

Це стосується також односкладних, інфінітивних речень зі значенням категоричного виявлення:

Не розмовляти! Залишити аудиторію!

Зміни видо-часово-способових форм дієслова зумовлюють видозміни речення: Ці зміни дають підставу стверджувати, що парадигма, речення — це система видо-часово-способових форм дієслова:

Оркестр грав марш — Оркестр грав марші — Оркестри грали марші; Оркестр буде грати марш- Оркестр грає марш — Хай оркестр грає марш — Хай би оркестр заграв марш.

Окрім парадигматичних змін, у простому реченні відбуваються зміни, пов'язані з можливостями повного чи неповного представлення його елементарної граматичної структури з різними зв'язками, напівповнозначними дієсловами тощо. Такі зміни називають регулярними реалізаціями простого речення. Спільним для них є те, що всі вони можуть бути зведені до вихідної форми речення:

Студент працює — Студент почав (продовжує, перестав) працювати — Студент може (повинен, хоче) працювати.

Такі регулярні реалізації визначають як деривати структурних схем, що співвідносяться зі структурними схемами речень так, як похідні основи з твірними:

ліс — лісок, студент — студентка, учитель — учителька.

Дериваційні внутрішньосхемні відношення є модифікаційними. (За К.Шульжуком).

Див. також

ред.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Парадигма_речення