Психолінгві́стика — це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

Основна мета Редагувати

Мета психолінгвістики — опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.

У фокусі уваги психолінгвістики — індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах[1].

Т. Е. Гарлі пропонує визначати психолінгвістику як науку про психологічні процеси, що зумовлюють функціонування мови, зокрема розуміння, породження, запам'ятовування мови[2]. О. О. Леонтьєв вводить тлумачення психолінгвістики як науки, що вивчає, з одного боку, співвідношення особистості зі структурою і функціями мовленнєвої діяльності, а з іншого, — особистості з мовою як основною складовою частиною образу світу людини[3].

Основні завдання Редагувати

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

  • процесів планування мовлення;
  • механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;
  • структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;
  • механізми засвоєння та оволодіння мовою протягом розвитку дитини;
  • проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.[4]

Найпоширенішими методами психолінгвістики є Психолінгвістичний текстовий аналіз (ПЛТА), Семантичний диференціал (СД), Вільний Асоціативний Експеримент (ВАЕ), Інтент-аналіз (ІА), Контент-аналіз (КА), Семантичний радикал (СР), Інтроспективний аналіз (ІНТРА).

Див. також Редагувати

Додаткова література Редагувати

Книги Редагувати

Журнали Редагувати

Статті Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Засєкіна Л. В., Засєкін С. В. Вступ до психолінгвістики. — Острог : Нац. ун-т «Острозька академія», 2002. — 168 с.
  2. Harley, T.A. The Psychology of Language: From Data to Theory. — N.Y. : Psychology Press, 2008. — 602 p.
  3. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики. — М. : Смысл, 2005. — 288 с.
  4. Daniel R. Walter (2023). Psycholinguistic Approaches to Instructed Second Language Acquisition: Linking Theory, Findings and Practice (англ.). Channel View Publications. с. 224. ISBN 9781788928779. 
  5. Карачова, Дар’я; Притиченко, Ганна (30 квітня 2021). ПЕРЕКЛАД ЯК ОБ’ЄКТ ПСИХОЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. Молодий вчений (укр.) (4 (92)). с. 202–205. ISSN 2313-2167. doi:10.32839/2304-5809/2021-4-92-42. Процитовано 21 червня 2023.