Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «чита́ння» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. У множині,[1] чита́ння — це цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань; наприклад, парламентські читання (мн.) проекту закону.

The Magdalen Reading Rogier.jpg
Kuniyoshi Utagawa, Woman reading.jpg

ЦитатаРедагувати

Цитата з «World Book Encyclopedia»:

«Читання … закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок у житті. […] Люди, які вміють добре читати, вносять внесок у створення квітучого, працездатного суспільства. У той же час вони самі живуть більш насиченим життям».

Історія читанняРедагувати

«Читання» у нашому розумінні, то є виключна діяльність очей, очевидно, не було відомо аж до XV століття. Навіть при читанні поодинці, характерному для освічених людей, текст, що читається вимовлявся вголос.[2]

Види читанняРедагувати

Рідною мовою й іноземноюРедагувати

Читання іноземною мовою значно важче читання рідною; визначається ступенем володіння іноземною мовою і цілями навчання.[джерело?]

Переглядове і навчаючеРедагувати

Переглядове (ознайомлювальне) читання має на меті отримання загальної інформації. Цим видом читання ми користуємося тоді, коли нам необхідно переглянути книгу, журнал, статтю тощо Нам не потрібно знати подробиці і розуміти зміст тексту. Тут для нас головне — отримати загальне уявлення про зміст у цілому. Про що текст взагалі і визначити, чи представляє даний матеріал для нас інтерес.

Всі наші зусилля спрямовані лише на те, щоб визначити чи є потрібна нам інформація у даному тексті.

Переглядове читання ми використовуємо для того, щоб зрозуміти в загальних рисах, про що даний текст, а не що саме повідомляється по тому чи іншому питанню.

Цей вид читання вимагає наявності у читача досить значного об'єму мовного матеріалу, тому у школі навчають лише окремим його прийомам, що забезпечує визначення теми тексту. Час, що відводиться на перегляд, визначається з розрахунку 1 — 1,5 сторінки за хвилину.

Метою навчаючого читання є детальне вивчення змісту тексту.

Поряд з практичними навичками, навчання читанню сприяє підвищенню освіченості та вихованості. Читання великою мірою реалізує пізнавальну функцію мови. Правильний підбір текстів дає можливість використовувати інформацію, що у них міститься, для розширення загального кругозору учнів та у виховних цілях. При читанні розвивається мовна спостережливість, і учні привчаються уважніше ставитися до мовного оформлення своїх думок.

Художнє читанняРедагувати

Докладніше: Художнє читання

Художнє читання — публічне виконання літературних творів. Художнє читання — жанр естрадного мистецтва.

Навчання читанняРедагувати

За даними Американської асоціації педіатрії більшість дітей навчаються читання у віці 6-7 років, деякі діти здобувають цей навик, коли їм 4 або 5 років[3]

При навчанні читати залучені різноманітні ділянки кори головного мозку. Дитина спочатку навчається слухати текст, концентруватися на ньому[4]. Зокрема показано, що добрі навички слухання допомагають краще читати й навпаки[5]. Уже в дітей 7-12років спостерігається активація потилично-скроневих нервових шляхів, характерних для дорослих[6].

МетодикиРедагувати

Крім традиційних, «шкільних» методик навчання читання, у другій половині XX століття з'явилися і нові методики, зазвичай спрямовані на «раннє» навчання читанню, такі як метод Домана. Набуває поширення також розроблена російським дослідником Левом Штернберґом розвивальна методика навчання читання складами «Ребус-метод».

Особливої популярності серед сучасних батьків набуває навчання читанню за методом Монтесорі, методика розроблена для того, щоб процес читання не був нав’язаний батьками, а складався з поступових етапів творчого розвитку дитини.

Вплив читання на людинуРедагувати

За даними багатьох досліджень читання позитивно впливає на когнітивні здатності людини. Зокрема здатність читати складні наукові тексти корелює з аналітичними здібностями, можливостями вирішувати задачі тощо[7]. Читання довгого художнього тексту, зокрема роману, залишає тривалі зміни в активності різних зон кори головного мозку[8].

ЗаконотворчістьРедагувати

Чита́ння (перші, другі, треті) — етап законодавчої роботи, що полягає в обговоренні проекту закону на пленарній сесії парламенту. У сучасному мовленні, у тому числі в законодавчих актах, нерідко використовується помилкова в даному випадку форма однини (перше читання тощо).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ЧИТАННЯ – Академічний тлумачний словник української мови
  2. Поль Зюмтор. Досвід побудови середньовічної поетики. СПб., 2003, с. 36.
  3. Як навчити дитину читати. Покрокова інструкція на MilkBaby. MilkBaby (uk). 2020-03-13. Процитовано 2020-04-13. 
  4. Ashley Marcin. Reading to Children: Why It’s So Important and How to Start. Healthline, October 14, 2020(англ.)
  5. Buchweitz, Augusto; Mason, Robert A.; Tomitch, Lêda M. B.; Just, Marcel Adam (2009). Brain activation for reading and listening comprehension: An fMRI study of modality effects and individual differences in language comprehension.. Psychology & Neuroscience 2 (2): 111–123. ISSN 1983-3288. doi:10.3922/j.psns.2009.2.003. (англ.)
  6. Martin, Anna; Schurz, Matthias; Kronbichler, Martin; Richlan, Fabio (2015). Reading in the brain of children and adults: A meta-analysis of 40 functional magnetic resonance imaging studies. Human Brain Mapping 36 (5): 1963–1981. ISSN 10659471. doi:10.1002/hbm.22749. 
  7. Hsu, Chun-Ting; Clariana, Roy; Schloss, Benjamin; Li, Ping (2019). Neurocognitive Signatures of Naturalistic Reading of Scientific Texts: A Fixation-Related fMRI Study. Scientific Reports 9 (1). ISSN 2045-2322. doi:10.1038/s41598-019-47176-7. (англ.)
  8. Berns, Gregory S.; Blaine, Kristina; Prietula, Michael J.; Pye, Brandon E. (2013). Short- and Long-Term Effects of a Novel on Connectivity in the Brain. Brain Connectivity 3 (6): 590–600. ISSN 2158-0014. doi:10.1089/brain.2013.0166. (англ.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати