Відкрити головне меню

Лист — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної аудиторії, багатьох осіб.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Берестяна грамота — давній лист, написаний на бересті

Численні археологічні дослідження свідчать, що листування існує з давніх-давен. У ході історії змінювався матеріал, на котрому писались листи. Це були кам'яні, дерев'яні, глиняні таблички, пальмове листя, папірус, вощені дощечки, пергамент і тільки починаючи з XV століття — папір.[1]

Форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати двадцятих роках XIX століття в Англії[1].

За тридцять років після того, 1837 року на розгляд парламенту Великої Британії було подано проект нової поштової реформи. Її автором був Роуленд Хілл. Згідно з проектом спрощувалась і уніфікувалась система поштових тарифів, уводилась попередня оплата поштових відправлень шляхом наклеювання марок. 10 січня 1840 року поштова реформа набрала сили, а за шість місяців в обіг надійшла перша у світі державна поштова марка.[1]

У даний час під листом розуміють також повідомлення, створене та/або передане електронним способом (наприклад, за допомогою електронної пошти), або за допомогою SMS мобільного телефону. А також містить не тільки текст, але і різні мультимедійні елементи (наприклад, зображення, відео- та аудіозаписи).

Види листівРедагувати

Розрізняють:

За мотивом написання листи розрізняються на:

  • лист-відповідь
  • лист-вітання
  • лист-вибачення
  • лист-нагадування
  • лист-співчуття
  • лист з подякою
  • рекомендаційний лист

Зміст та структура листаРедагувати

Вгорі праворуч слід писати дату написання листа[2]. Раніше в ділових листах дату ставили на початку листа, а в приватних — наприкінці[3]. Тепер прийнято з неї починати в будь-якому випадку. Далі йде звертання до адресата і власне зміст самого листа. Починаючи листа, слід відступити 2-3 см від дати, залишаючи зліва абзац. У звертанні засвідчується ставлення до людини — повага, любов, службова залежність чи офіційність. Прикладами початку листа можуть бути наступні[2]:

  • Високоповажний пане Консуле!
  • Вельмишановний пане Професоре!
  • Високопреподобний Отче Докторе!
  • Шановна Редакціє!
  • Дорогий Друже Андрію!
  • Мої дорогі батьки!
  • Рідненька матусю!
  • Моя люба сестричко!
  • Мій незабутній Друже!

Після цього описується причина, що спонукала до написання листа. Якщо це лист-відповідь, то спочатку виражається подяка за листа, а лише після дається відповідь.[2]

Якщо лист пишуть до добре знайомих, товаришів, то найперше запитуємо про справи адресата, цікавляться його здоров'ям, здоров'ям найближчих, його працею й успіхами, а тоді вже повідомляють і про себе з належною скромністю, але не забуваючи обов'язково підкреслити також і свої заслуги та здобутки.[2]

Ділові листи повинні бути конкретні, лаконічні, максимально чітко висловлювати суть справи і суть причини написання (клопотання, запит тощо).[2]

Етикет написання листаРедагувати

Етикет листування — це звичай, традиція, котра складалася за роки існування листування.[1]

Писати лист прийнято лише з одного боку аркуша паперу, зворотна його сторона повинна залишатися чистою. Починати послання треба із звертання та привітання. Завершуючи його, вказують адресу й число.[1][1]

Листи-поздоровлення посилаються заздалегідь, для того, щоб адресати отримали їх напередодні або у день свята. Виняток становить Новий рік — термін поздоровлень у цьому випадку може розтягнутись на весь перший тиждень опісля новорічної ночі.[1]

Зазвичай у листах з великої літери пишуть всі особові й присвійні займенники, що стосуються особи адресата (Ти, Ви, Тебе, Тобі, Вам, Вас, Твій, Ваш, з Вами тощо), а також іменники, що є назвами найближчих родичів адресата («Ваша Мама», «Як здоров'я Твоєї Дружини?»).[2]

Відповіді на листи дають відразу ж, або максимум у термін до двох тижнів. Якщо відбулась затримка з відповіддю, то пишуть вибачення, можливо пояснивши причину затримки, і лише після цього приступають до основного змісту листа.[2]

Цікаві фактиРедагувати

 
Звуковий лист початку XX століття. Французька листівка 1910 року

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Я пишу тобі листа
  2. а б в г д е ж Етикет.org.ua
  3. Листи. Загальний погляд та приклади
  4. а б в За даними сайту Кримської дирекції УДППС «Укрпошта» Архівовано 21 September 2008[Дата не збігається] у Wayback Machine. з посиланням на газету «Поштовий вісник». (Перевірено 8 грудня 2008)
  5. Інформація телекомпанії CNN від 3 квітня 2008 року. (Перевірено 8 грудня 2008)
  6. Письма говорящие // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2. (Перевірено 24 липня 2011)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати