Лист (форма спілкування)

Лист (у сучасному розумінні) — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної громади, багатьох осіб.

Лист Дарія І Великого до Гадатаса, близько 500 до н.е.

Лист є культурним надбанням, передумовою якого було подолання неписьменності, й який має за основу розвиток писемної мови. Його використання як засобу спілкування, вимагає вміння писати і читати (наприклад, як лист в наочно-графічному сприйнятті у сенсі писання, читання або використання письмового приладдя та письмових засобів — епістолярний стиль, риторика тощо)[1].

В давнину, повідомлення (листи) доправляли зазвичай, пішки чи бігом, на конях, кораблями або голубиною поштою, а згодом автомобілями, літаками та залізничним транспортом, а в межах селищ, листоношами.

ІсторіяРедагувати

 
Франсуа Буше - Секретне повідомлення, 1767 (Музей герцога Антона Ульріха)

Численні археологічні дослідження свідчать, що листування існує з давніх-давен. У ході історії змінювався матеріал, на котрому писались листи. Це були кам'яні, дерев'яні, глиняні таблички, пальмове листя, папірус, вощені дощечки, пергамент і тільки згодом, з XV століття — папір.[2]

Форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати у двадцятих роках XIX століття в Англії[2].

За тридцять років після того, 1837 року на розгляд парламенту Великої Британії було подано проєкт нової поштової реформи. Її автором був Роуленд Хілл. Згідно з проєктом спрощувалась і уніфікувалась система поштових тарифів, уводилась попередня оплата поштових відправлень шляхом наклеювання марок. 10 січня 1840 року поштова реформа набрала сили, а за шість місяців в обіг надійшла перша у

світі державна поштова марка.[2]

У даний час (2020-і роки) під листом розуміють також повідомлення, створене та/або передане електронним способом (наприклад, з використанням електронної пошти), або за допомогою SMS мобільного телефону. А також містить не лише допис, але і різні мультимедійні доданки (наприклад, зображення, відео- та аудіозаписи).

Але в цифрових листах, немає можливості подивитися на почерк знайомої або рідної людини та визначити настрій чи характер дописувача; а кому пощастило листуватися з чуттєвою ніжною дівчиною, то можна було інколи серед літер, побачити засохлі слізки розлуки.


Види листівРедагувати

Розрізняють:

 
Берестяна грамота — давній лист, написаний на бересті

За мотивом написання листи поділяються на:

  • лист-відповідь
  • лист-вітання
  • лист-вибачення
  • лист-нагадування
  • лист-співчуття
  • лист з подякою
  • рекомендаційний лист

Зміст та структура листаРедагувати

Вгорі праворуч слід писати дату написання листа[3]. Раніше в ділових листах дату ставили на початку листа, а в приватних — наприкінці[4]. Тепер прийнято з неї починати в будь-якому випадку. Далі йде звертання до адресата і власне зміст самого листа. Починаючи листа, слід відступити 2-3 см від дати, залишаючи зліва абзац. У звертанні засвідчується ставлення до людини — повага, любов, службова залежність чи офіційність. Прикладами початку листа можуть бути наступні[3]:

  • Високоповажний пане Консуле!
  • Вельмишановний пане Професоре!
  • Високопреподобний Отче Докторе!
  • Шановна Редакціє!
  • Дорогий Друже Андрію!
  • Мої дорогі батьки!
  • Рідненька матусю!
  • Моя люба сестричко!
  • Мій незабутній Друже!
  • Моє серденько!

Після цього описується причина, що спонукала до написання листа. Якщо це лист-відповідь, то спочатку висловлюється подяка за лист, а лише після, дається відповідь.[3]

Якщо лист пишуть до добре знайомих, товаришів, то найперше запитуємо про справи адресата, цікавляться його здоров'ям, здоров'ям найближчих йому людей, його працею й успіхами, а тоді вже повідомляють і про себе з належною скромністю, але не забуваючи обов'язково підкреслити також і власні заслуги та здобутки.[3]

Ділові листи повинні мати чіткі вислови, бути стислими, якомога точно висловлювати суть справи і сенс причини написання (клопотання, запит тощо).[3]

Етикет написання листаРедагувати

Етикет листування — це звичай, традиція, котра складалася впродовж років існування листування.[2]

Писати лист (насамперед діловий) прийнято лише з одного боку аркуша паперу — зворот повинен залишатися чистим. Починати послання треба зі звертання та привітання. Завершуючи його, вказують адресу й число написання.[2][2] Діловий лист повинен мати вихідний (канцелярський) номер.

Листи-поздоровлення посилаються заздалегідь, для того, щоб адресати отримали їх напередодні або у день свята. Виняток становить Новий рік — термін поздоровлень у цьому разі, може розтягнутись на весь перший тиждень опісля новорічної ночі.[2]

Зазвичай у листах з великої літери пишуть всі особові й присвійні займенники, що стосуються особи адресата (Ти, Ви, Тебе, Тобі, Вам, Вас, Твій, Ваш, з Вами тощо), а також іменники, що є назвами найближчих родичів адресата («Ваша Мама», «Як здоров'я Твоєї Дружини?»).[3]

Відповіді на листи дають відразу ж, або якнайбільше у термін до двох тижнів. Якщо відбулась затримка з відповіддю, то пишуть вибачення, можливо пояснивши причину затримки, і лише після цього приступають до основного змісту листа.[3]

ЦікавинкиРедагувати

  • В радянські часи, з 1950-х до 1990-х років в студіях звукозапису України, була послуга «звуковий лист», що записувався на гнучкій грамплатівці і надсилався адресату в спеціальному поштовому конверті з написами «Звуковий лист. Не згинати».[8]
  • Все ще знаходять листи згорнуті у трубочку та закорковані у пляшки, які відправлялися десятки років тому (кидалися у воду) і після довгих мандрів нарешті прибилися до берега.[9]


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Стилі мови. Pidru4niki. Процитовано 15 березня 2021. 
  2. а б в г д е ж Я пишу тобі листа. Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 7 травня 2012. 
  3. а б в г д е ж Етикет.org.ua. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 7 травня 2012. 
  4. Листи. Загальний погляд та приклади. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 7 травня 2012. 
  5. Український учений розшифрував загадковий лист турецького султана до Хмельницького. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 13 березня 2021. 
  6. а б в За даними сайту Кримської дирекції УДППС «Укрпошта» [Архівовано 21 вересня 2008 у Wayback Machine.] з посиланням на газету «Поштовий вісник». [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.] (Перевірено 8 грудня 2008)
  7. Інформація [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] телекомпанії CNN від 3 квітня 2008 року. (Перевірено 8 грудня 2008)
  8. Письма говорящие [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Большой филателистический словарь / Н. И. Владинец, Л. И. Ильичёв, И. Я. Левитас, П. Ф. Мазур, И. Н. Меркулов, И. А. Моросанов, Ю. К. Мякота, С. А. Панасян, Ю. М. Рудников, М. Б. Слуцкий, В. А. Якобс; под общ. ред. Н. И. Владинца и В. А. Якобса. — М.: Радио и связь, 1988. — 320 с. — 40 000 экз. — ISBN 5-256-00175-2. (Перевірено 24 липня 2011)
  9. Німецька пара знайшла лист у пляшці, відправлений 30 років тому. ТСН.ua (укр.). 28 березня 2012. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 13 березня 2021. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати