Ялина

рід рослин
(Перенаправлено з Picea)

Яли́на, смере́ка[1] (Picea) — рід хвойних вічнозелених однодомних дерев родини соснових. Рід містить ≈ 37 сучасних видів.

Ялина
Період існування: валанжин — сучасність
Ялина європейська (Рісеа abies) — типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Підродина: Piceoideae
Frankis
Рід: Ялина (Picea)
A.Dietr., 1824
Вікісховище: Picea
Picea abies, Ілюстрація, 1887

Рід має поширення: від субтропіків на великій висоті до помірних і холодних районів Євразії й Північної Америки. Найпівденніший вид, Picea morrisonicola росте на Тайвані на 23° пн. широти, на висотах 2500–3000 метрів.

Назва ред.

Етимологічно слово ялина (як і ялиця) походить від праслов'янського *edla, *edl і пов'язується з індоєвропейським *edh-l-, що походить від *edh- — «гострий»[2]. Синонімом до назви ялина є назва смерека[1]. Смерека походить від давньоруського смьрчь — «кедр» і старослов'янського смрѣча — «кедр», від праслов'янського *smerkъ — можливо спочатку ялина, ялиця; загальноприйнятої етимології немає[3].

Опис ред.

Це вічнозелені дерева 20–60(-90) м заввишки; крони широко конічні; стовбур прямий. Кора від сірого до червонувато-коричневого кольору, тонка і луската. Бруньки яйцеподібні, на вершині округлюється до гострого, іноді смолисті. Листя окреме, залишається на дереві до 10 років, вершина зазвичай гостра. Шишки ростуть на однорічних гілках. Пилкові шишки ростуть по одному або згруповані, довгасті, від жовтого до фіолетового кольору; пилок проливається навесні. Насіннєві шишки від зеленого до фіолетового кольору, коли зрілі, восени від блідо до темно-коричневого кольору, обмежені в основному верхніми гілками, від яйцюватих до циліндричних. Насіння крилате.

Ялини-рекордсмени ред.

Найтовще дерево з виду Picea sitchensis завтовшки на рівні грудей 539 см. Два найвищі записані дерева виду Picea sitchensis 96,7 м і 96,4 м, ростуть у штаті Каліфорнія. Вік 852 років, зареєстрований для представника виду Ялина Енґельмана, вочевидь, є поточним рекордом для роду.

Поширення в Україні ред.

В Україні поширена ялина звичайна або європейська (Picea abies (L.) Karsten, або Picea excelsa Link.), 20–40(50) м заввишки, та до 1 м товщини. Плодоношення з 15, у насадженнях з 25–30 років; вік до 150, іноді й до 200 років.

Ялина — тіньо- та вологотривке дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. В Україні ялина займає близько 850 000 га або 12,5 % всіх лісових порід (третє місце після сосни й дуба). Ялина поширена насамперед у КарпатахГаличині й на Буковині та на сході й північному сході Закарпаття); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900–1 200 м) становить суцільні ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає ялина на Передкарпатті й Розточчі; невеликі острови (зазвичай як домішка до сосни й дуба) на Підляшші, південно-західному Поділлі й Чернігівщині.

Популяції ялини в Карпатах раніше вважали за окремий вид (Picea montana). Однак дуже низькі значення генетичної дистанції для чотирьох висотних і п'яти низинних популяцій вказують на відсутність у високогір'ї Українських Карпат (>1200 м) самостійного виду[4].

Застосування ред.

Ялина дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні музичних інструментів тощо; кора смереки має 7—15 % дубильних речовин. З ялини добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у лісосмугах тощо.

Деревина ялини використовується для багатьох цілей, починаючи від загальних будівельних робіт і виготовлення ящиків до вузькоспеціалізованого застосування в різних сферах діяльності, зокрема перший літак братів Райт, «Флаєр-1», був побудований з ялинових планок.[5]

Оскільки деревина ялини не має стійкості до комах-шкідників та до гниття після вирубки, вона зазвичай рекомендується тільки для виконання будівельних робіт всередині приміщень.

Деревина ялини має довгі деревні волокна, які необхідні для отримання міцного паперу, тому її широко застосовують для виробництва деревної маси та виготовлення найкращого паперу.

Свіжі пагони багатьох ялин є природним джерелом вітаміну С.[6] Капітан Джеймс Кук робив алкогольне ялинове пиво на основі цукру під час своїх морських подорожей, щоб запобігти захворюванню цингою серед членів екіпажу його корабля.[7][8]

Ялина як атрибут ред.

Ялинка є атрибутом новорічних свят.

У Карпатах деякі селяни над дверима, просто на даху прив'язують ялинку для означення того, що божественна енергія священного Дерева життя сходитиме на хату, на родину[9].

Класифікація ред.

 
Picea asperata (Ялина драконова)
 
Picea mariana (Ялина чорна)
  1. Ялина європейська (Picea abies) — Європа
  2. Picea alcoquiana — Японія
  3. Picea asperata — Китай
  4. Picea aurantiaca — пд.-цн. Китай
  5. Picea austropanlanica — Китай (Сичуань)
  6. Picea crassifolia — Китай
  7. Picea koraiensis — Корея, Китай
  8. Picea koyamae — Японія
  9. Picea laxa — Канада, пн. США
  10. Picea meyeri — Китай
  11. Ялина східна (Picea orientalis) — Кавказ
  12. Picea morrisonicola — Тайвань
  13. Picea wilsonii — Китай
  14. Ялина сибірська (Picea obovata) — Сибір i Скандинавія
  15. Picea polita — Японія
  16. Picea retroflexa — Китай
  17. Picea schrenkiana — Центральна Азія
  18. Picea smithiana — Гімалаї
  19. Picea maximowiczii — Японія
  20. Picea torano — Японія
  21. Picea neoveitchii — Китай
  22. Picea martinezii — Мексика
  23. Picea chihuahuana — Мексика
  24. Picea breweriana — Північна Америка
  25. Picea brachytyla — Китай
  26. Picea farreri — М'янма i Китай
  27. Ялина сербська (Picea omorika) — Сербія
  28. Picea mariana — Північна Америка
  29. Picea rubens — Північна Америка
  30. Picea glehnii — Японія, Сахалін
  31. Picea purpurea — Китай
  32. Picea likiangensis — Китай
  33. Picea linzhiensis — Китай
  34. Picea spinulosa — Гімалаї
  35. Ялина сиза (Picea glauca) — Північна Америка
  36. Ялина Енгельмана (Picea engelmannii) — Північна Америка
  37. Ялина ситхінська (Picea sitchensis) — Сітка (Аляска)
  38. Picea jezoensis — Камчатка та Японія
  39. Ялина колюча (Picea pungens) — Скелясті гори

Описано один викопний вид — Picea critchfieldii

Література ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б Picea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — С. 543. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 318. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Приваліхін С.М. Популяційно-генетичне різноманіття ялини європейської (Picea abies (L.) Karst.) в Українських Карпатах. — Дис... канд. наук, 2008.
  5. Milestones of Flight - 1903 Wright Flyer. Smithsonian National Air and Space Museum. 28 квітня 2016. Архів оригіналу за 5 April 2004. Процитовано 21 серпня 2016.
  6. Tree Book - Sitka spruce (Picea sitchensis). British Columbia Ministry of Forests, Lands and Natural Resource Operations. Архів оригіналу за 4 серпня 2006. Процитовано 29 липня 2006.
  7. Crellin, J. K. (2004). A social history of medicines in the twentieth century: to be taken three times a day. New York: Pharmaceutical Products Press. с. 39. ISBN 978-0789018441. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  8. Stubbs, Brett J. (June 2003). Captain Cook's beer: the antiscorbutic use of malt and beer in late 18th century sea voyages (PDF). Asia Pacific Journal of Clinical Nutrition. 12 (2): 129—137. Архів оригіналу (PDF) за 25 July 2008. Процитовано 21 серпня 2016.
  9. Спочатку — Київська, а потім — Русь. Club-tourist (амер.). Архів оригіналу за 7 липня 2007. Процитовано 15 березня 2017.