Розто́ччя (пол. Roztocze) — порівняно вузьке горбисте пасмо на заході України (Львівська область) та в південно-східній Польщі. Простягається від Львова (на південному сході) до Томашова, Щебрешина і Красника (на північному заході, Польща).

Розточчя
Карта Розточчя
Карта Розточчя

50°28′34″ пн. ш. 23°16′04″ сх. д. / 50.47611111113888427° пн. ш. 23.267777777805555672° сх. д. / 50.47611111113888427; 23.267777777805555672Координати: 50°28′34″ пн. ш. 23°16′04″ сх. д. / 50.47611111113888427° пн. ш. 23.267777777805555672° сх. д. / 50.47611111113888427; 23.267777777805555672
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Регіон Польща
Розташування Польща Польща
Україна Україна
Львівська область,
Яворівський район,
Жовківський район
Тип гірський хребет
Висота 240—397 м (максимальна — 403,6 м)
Висота відносна 100—150 м
Ідентифікатори і посилання
Розточчя. Карта розташування: Україна
Розточчя
Розточчя
Розточчя (Україна)
CMNS: Розточчя у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Абсолютні висоти 240—397 м, переважні 320—370 м (деякі до 400 м). Ширина пасма 12—32 км, довжина близько 180 км. В Україні простягається на 60 км від Львова до міста Рава-Руська та українсько-польського кордону. Розточчя підноситься над прилеглими рівнинами (в межах України) — Надсянською низовиною (на південному заході) і Надбужанською котловиною (на північному сході) — на 100—150 м. На території Польщі на півночі воно з'єднується з Холмською і Люблінською височинами.

Розточчя поділяється на три частини: Західне, Центральне (розташовані в межах Польщі) та Східне (Українське Розточчя).

Деякі вершиниРедагувати

ГеологіяРедагувати

Розточчя становить собою несиметричну антикліналь, складену з крейдових і доломітових міоценових відкладів, вкритих льодовиковими шарами і лесом; його межі з Надсянською низовиною і Надбужанською котловиною покриваються з лінією скидів. Південно-західні схили Розточчя порівняно прямолінійні, східчасті; північно-східні більше розчленовані з останцевими горбами. Води з південнно-західних схилів Розточчя опливають до Сяну його притоками: Шклом, Вишнею, Любачівкою і Танвою, з північного сходу — до Вепра і Західного Бугу річками Полтвою, Ратою, Солокією і Гучвою; на півдні Верещиця пливе до Дністра, так що через південно-східне Розточчя проходить Головний європейський вододіл між Чорним і Балтійським морями. Долини річок широкі, переважно забагнені, творять подекуди стави (наприклад, у долині Верешиці — Янівський став); вони втинаються на 50—70 м, і тому Розточчя має краєвид мальовничого ерозійного низькогір'я. У місцях нагромадження лесу поширені яруги і балки (завглибшки до 50—100 м), у нагромадженнях пісків — еолові форми («Львівська Сахара»).

ҐрунтиРедагувати

Переважають ґрунти світло-сірі та сірі лісові, піщані, у зниженнях — дерново-підзолисті, місцями дерново-глейові.

ЛісиРедагувати

Ліси Розточчя — мішані (бук, ялиця, дуб), на піщаних масивах соснові бори. Ліс становить 40 %, орна земля 30 % всієї площі. Тут проходять межі суцільного поширення ялиці, смереки, бука й модрини.

Флора, фаунаРедагувати

Розточчя являє собою кліматичну, флористичну і фауністичну прикордонну зону. Воно є перешкодою західним і північно-західним вітрам, що приносять вологість до Галичини. Атмосферичних опадів в регіоні багато (понад 700 мм), що спричиняє велике нагромадження ґрунтових вод на південному заході. На Розточчі трапляються представники флори і фауни Поділля, Полісся, Українських Карпат, а також загальноєвропейські види.

ДемографіяРедагувати

Поселення і шляхи розміщені вздовж Розточчя, більші міста розташовані там, де перехід через Розточчя легкий: Львів, на північному сході — Жовква, Рава-Руська, Белз, Томашів та інші, а на південному заході — Івано-Франкове, Немирів, Білгорай та інші.

Північно-західне Розточчя не є повністю польською етнічною територією. Ця частина до 1946 р. лежала на українсько-польському етнічному прикордонні — Холмщині, а майже все південно-східне Розточчя й дотепер є частиною української етнічної території та входить до складу України.

Рекреація та охорона природиРедагувати

Ще за часів Австро-Угорщини та Польщі цей край використовували задля лікування й оздоровлення. 1892 року в Янові були організовані стаціонарні літні відпочинкові центри. Розташовувались вони й у селах Верещиця, Лелехівка, Лозино, Ставки.

На території Розточчя (в межах України) створено природоохоронні території — Яворівський національний природний парк, Природний заповідник «Розточчя», Регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя», Завадівський заказник, заказник «Гряда», Заповідне урочище «Журі».

ФотографіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Природоохоронні, екоосвітні, рекреаційно-туристичні та історико-культурні аспекти сталого розвитку Розточчя : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. / [В.В. Клід, Р.М. Гречаник, І.І. Шемелинець та ін.]. – смт. Івано-Франкове; Львів : ЗУКЦ, 2018. – 354 с. – ISBN 617-655-171-3.
  • Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар: формування, розвиток, наукові надбання: монографія / Муха Б. П. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 126 с.