Відкрити головне меню

Хацьки́ — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області. Населення — 3 105 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хацьківська сільська рада.

село Хацьки
Будівля сільської ради та будинку культури
Будівля сільської ради та будинку культури
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Рада/громада Хацьківська сільська рада
Код КОАТУУ 7124988001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 3 055
Поштовий індекс 19634
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°17′31″ пн. ш. 31°56′22″ сх. д. / 49.29194° пн. ш. 31.93944° сх. д. / 49.29194; 31.93944Координати: 49°17′31″ пн. ш. 31°56′22″ сх. д. / 49.29194° пн. ш. 31.93944° сх. д. / 49.29194; 31.93944
Середня висота
над рівнем моря
81 м
Водойми р. Тясмин, р. Рудка, оз. Острівське
Відстань до
обласного центру
15 км
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Білозір'я
Місцева влада
Адреса ради 19634, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Хацьки, вул. Героїв України, 80, тел. 306-573
Сільський голова Чекаленко Ігор Миколайович
Карта
Хацьки. Карта розташування: Україна
Хацьки
Хацьки
Хацьки. Карта розташування: Черкаська область
Хацьки
Хацьки

ІсторіяРедагувати

АрхеологіяРедагувати

На території села Хацьки виявлено поселення доби пізньої бронзи та скарб срібних речей VI-VII століття.

Заснування селаРедагувати

Перша письмова згадка про село Хацьки датована 1622 роком. За однією із версій, назва села походить з польської мови і означає «хатки». За іншою, назву села пов'язують із іменем Хацькеля — власника корчми, яка стояла на старому Чигиринському шляху і про яку в своїх творах згадує Тарас Шевченко.

Перші сільські кутки Калатур та Джулаївка розміщені на одній із терас річки Тясмин. На початку вулиці Калатур стояла каланча для оповіщення села про набіги татар. Головним заняттям поселенців було рибальство і полювання в тоді ще великих лісових масивах. Об'єктом полювання був також цінний хутровий звір бобер. Боброві лови знаходилися на річці Рудка та озері Острівське, що існують і понині.

XIX століттяРедагувати

В XIX столітті село належало до Вергунівської волості Черкаського повіту Київської губернії. Згідно з розповідями людей, мешканці села ніколи не були кріпаками, а належали до державних селян. У 1861 році вони одержали землю в своє користування, але більшість працювали в Янківській та Рокитянській економіях. Основні масиви селянських наділів були розміщені на кутку Забрід, в незручних заболочених ділянках, покритих заростями очерету. Наприкінці XIX століття селяни викупили в поміщиці Янківської землю і почали переходити на нові місця, де тепер розташоване село. Матеріальний рівень життя мешканців залишався низьким.

На той час у Хацьках була організована церковно-приходська школа — низька будівля з маленькими вікнами, в якій була одна класна кімната. Школа вміщувала 60-70 хлопчиків одночасно.

XX століттяРедагувати

На початку ХХ століття в селі виникло товариство «Просвіта», яке очолював 80-річний Іван Адамович Макаренко. Члени «Просвіти» домоглися у 1912 році будівництво земської школи. Першими вчителями тут були Купріян Миколайович Хоменко та Семен Іванович Васелега. До 1929 року школа була чотирирічною. У 1930 році тут налічувалося вже п'ять, а з 1931 — шість класів. До 1940 року в школі у дві зміни навчалося 600 учнів.

У 1929 році, під час примусової колективізації, було створено колгосп.

Друга світова війнаРедагувати

439 жителів Хацьок брали активну участь у війні з гітлерівською Німеччиною. В боях поклали своє життя учні Хацьківської середньої школи Степан Шпак, Дмитро Тищенко та їх вчитель Юрій Канарський. Про їх подвиг у своїй книзі «Так народжувались зорі» розповів письменник Павло Автомонов.

За мужність та відвагу, виявлені в боях, двісті хацьківчан були відзначені нагородами. У боях під Ленінградом та в Європі воював капітан Кравченко Андрій Григорович, кавалер багатьох орденів. За особисту мужність та вміле керівництво воєнними діями він був нагороджений орденом Олександра Невського. У листопаді 1941 року вирушив на фронт Чижиков Дмитро Григорович; в окопах Сталінграда захищав своє село Ковтун Йосип Демидович.

259 мешканців села не повернулися з фронтів; їх імена записані до Книги Пам'яті України та викарбувані на обеліску в центрі села. В братській могилі на території Хацьок поховано 16 солдат і офіцерів.

Повоєнні рокиРедагувати

1956 року колгосп був реформований і отримав назву імені Ватутіна. У цей час активно розбудовуються зруйновані під час війни вулиці Джулаївка, Кросівщина та Комарівка. На околиці села було побудовано асфальтний завод, який працював для траси Черкаси-Умань. Тоді ж будується нове приміщення сільської ради, дитячого садка і будинку культури на 500 місць. У 1958 році було зведене сучасне приміщення школи. Старі навколишні ліси, висаджені графом Бобринським, були вирубані і оновлені сосновими саджанцями.

ГеографіяРедагувати

Село розташоване за 15 км на південь від обласного та районного центру в долині річки Тясмин, поблизу Ірдинського болота, на висоті 81 метра над рівнем моря.

ВулиціРедагувати

В Хацьках налічується 24 вулиці та один провулок:[1]

  • Берегова вул.
  • Бобринського вул.
  • Ватутіна вул.
  • Вишнева вул.
  • Героїв України вул.
  • Джулаївка вул.
  • Забрід вул.
  • Калатур вул.
  • Козацька вул.
  • Крупської вул.
  • Лесі Українки вул.
  • Першотравнева вул.
  • Піонерська вул.
  • Польова вул.
  • Пшеничного вул.
  • Садова вул.
  • Святославська вул.
  • Тищенка вул.
  • Франка вул.
  • Холодноярська вул.
  • Холодноярський пров.
  • Франка вул.
  • Чапаєва вул.
  • Шевченка вул.
  • Ювілейна вул.

МісцевостіРедагувати

В селі розташовані такі кутки, що у розмовній мові населення замінюють назви вулиць:

  • Калатур
  • Комарівка
  • Забрід
  • Вербовка
  • Джулаївка
  • Куликівка
  • Ковалівка
  • Сахалін
  • Нахалівка
  • Кросівщина

ДемографіяРедагувати

У 1864 році в Хацьках проживало 1194 осіб. За даними 2002 року, населення села становило 3079 чоловік.

Динаміка населення
1864 2002 2005
1194 3079 3105

ІнфраструктураРедагувати

В селі діє ЗОШ І-ІІІ ступенів, православна церква, три бібліотеки з фондом 40 тис. книг, дитячий навчальний заклад «Берізка», амбулаторія, аптека, вісім магазинів та кафе-бар. Працює 9 торгових точок, 6 із яких приватні. При будинку культури діють співочий вокально-хоровий ансамбль «Калина», фольклорний колектив «Спадок» та дитячий хореографічний гурток «Фантазія».

Сільське господарствоРедагувати

СТОВ «Хацьки» нині має 2164 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1415,6 га орної землі. Виробничий напрям господарства — рільництво та тваринництво.

ПромисловістьРедагувати

На території села розташовані асфальтобетонний завод, на якому працює 135 осіб, ЗАТ «Фасад», комбікормовий завод, Білозірська реалбаза хлібопродуктів.

ТранспортРедагувати

Через Хацьки проходить залізнична магістраль Київ-Одеса, на якій розміщена станція Білозір'я (будівля вокзалу — пам'ятка архітектури кінця XIX століття) та зупиночний пункт Хацьки.

Розташування села поблизу Черкас і важливої траси Н16 є перспективним для його розвитку.

ФотогалереяРедагувати

     
Хацьківська ЗОШ
Пам’ятний знак односельчанам,
загиблим у німецько-радянській війні
Братська могила 78 радянських воїнів,
які загинули при визволенні села

Видатні людиРедагувати

  • Хоменко Іван Іванович — Герой Радянського Союзу
  • Кваснєвський Віктор Францевич — самодіяльний композитор Черкащини
  • Підгора Ніна Вікторівна — Заслужений вчитель України
  • Макаренко Іван Адамович — член сільської «Просвіти»
  • Пшеничний Антон Дем'янович — учасник партизанського руху
  • Шатна Наталія Демидівна — учасниця партизанського руху, підпільниця
  • Тищенко Валерій Анатолійович — учасник війни в Афганістані

ПриміткиРедагувати

  1. Вулиці Хацьок на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 15 вересень 2016. Процитовано 6 липень 2012. 

ПосиланняРедагувати