Асфальтобето́н — будівельний матеріал з ущільненої суміші щебеню, піску, мінерального порошку з бітумом, який у гарячому вигляді використовується у дорожньому будівництві як покривний шар. Він може бути велико-, середньо-, дрібнозернистим та піщаним (розмір зерен відповідно, 40-25-15-5 мм). В залежності від навантажень і кліматичних умов до асфальтобетону є певні вимоги щодо щільності, міцності, зсувостійкості та водостійкості.

Структура
Сучасне АБ покриття аеродрому

Технологія виробництваРедагувати

 
Завод для виготовлення асфальту.

Перед змішуванням складники висушують і нагрівають до температури 100—160°С.

Асфальтобетон поділяють на:

Гарячий (в склад входить бітум)- виготовляють при температурі не нижче 120°С;

Теплий — з малов'язким бітумом і температурою ущільнення 40-80°С;

Холодний — з рідким бітумом, ущільнений при температурі повітря не нижче 10°С.

Використовують асфальтобетон здебільшого у вигляді гарячої і холодної сумішей для покриття доріг, в гідротехнічному будівництві і т. д.


ТріщиностійкістьРедагувати

В залежності від природи утворення тріщини набувають форму температурних, відбитих, силових, технологічних й втомлених.

Температурні тріщини з'являються за рахунок виникнення розтягуючих напруг при охолодженні покриття, величина яких залежить від коефіцієнта лінійного розширення, величини перепаду температур, модуля пружності матеріалу, коефіцієнта Пуасона, модуля релаксації матеріалу за розрахунковий період.

Відбиті тріщини виникають в результаті концентрації напруг у асфальтобетоні у зоні існуючих швів та тріщин основи при вертикальному й горизонтальному переміщення кромок швів й тріщин.

Силові тріщини виникають за рахунок виникнення напруг від дії транспортного навантаження за недостатньої несучої здатності основи або недостатньої міцності асфальтобетонного покриття на згин.

Технологічні тріщини виникають в результаті неправильного підбору складу асфальтобетонної суміші, порушення технології укладки конструктивних шарів й ущільнення суміші, а також у місцях спряжень суміжних смуг покриття.

Втомлені тріщини виникають переважно у вигляді поперечних тріщин на нижній поверхні дорожного покриття внаслідок прогину шарів "дорожнього одягу", потім протягом 6-12 років в залежності від інтенсивності руху й кліматичних чинників проростають на всю товщину покриття, можуть розвиватися від поверхні покриття до низу[1].

Для підвищення тріщиностійкості бетонів можуть застосовуватися певні суміші та бактерії, наприклад Sporosarcina pasteurii. Для певних сумішей була показана ефективність зароблювання тріщин у бетоні, самовідновлення бетону[2]. Також такі заходи були б ефективними для цементації ґрунту під дорожнім полотном.

 
Заповнення, заливання тріщини, попередньо розчищеної від крихких країв.

ПриміткиРедагувати

  1. ЛЕОНОВИЧ И. И, МЕЛЬНИКОВА И. С. - ТРЕЩИНЫ В ДОРОЖНЫХ ПОКРЫТИЯХ: СПОСОБЫ ПОВЫШЕНИЯ ТРЕЩИНОСТОЙКОСТИ. 
  2. Bio-based self-healing mortar: An experimental and numerical study - Eirini Tziviloglou, Zichao Pan, Henk M Jonkers , Erik Schlangen Journal of Advanced Concrete Technology, volume 15 (2017), pp.536-543. 



ЛітератураРедагувати

  • Асфальтобетон // Большая советская энциклопедия. В 30 т. Т. 2 : Ангола-Барзас / гл. ред. А. М. Прохоров. — Москва, 1970. — С. 364.

ПосиланняРедагувати