Відкрити головне меню

Координати: 49°25′00″ пн. ш. 31°50′00″ сх. д. / 49.41667° пн. ш. 31.83333° сх. д. / 49.41667; 31.83333

Затоплені вільшняки на болоті

Ірди́нське болото (Ірди́нь) — болотний масив, розташований на території Черкаського і Смілянського районів Черкаської області, у долині Дніпра.

Загальна характеристикаРедагувати

Протяжність болота Ірдинь — 44 км, площа 7375 га. Середня глибина торф'яних відкладень 3,6 м, максимальна — 6,5 м.

Масив Ірдинського болота розташований у центральній частині Придніпровської височини, Дністровсько-дніпровської провінції лісостепової зони. Топографічно він приурочений до долини річки Ірдинки. Болото Ірдинь займає старе русло Дніпра, яке відокремилося від його сучасної заплави другою і третьою терасами, і тягнеться аж до плато. Це русло річка залишила після відступу льодовика внаслідок зменшення кількості води. Заболочування цього льодовикового русла почалося лише в післяльодовикові часи, коли клімат став вологим і підвищився рівень ґрунтових вод. Болото відноситься до староруслових, на більшій частині є евтрофним[1]. З центральної частини болота Ірдинь у протилежних напрямках беруть початок річки Ірдинь та Ірдинка.

Болотяний масив Ірдинь поступово на лівому березі переходить в першу лучну і другу (борову) надзаплавні тераси. Друга тераса, на якій розташований величезний масив Черкаського бору, має ширину 5—15 км. Правий берег крутий, високий, такий, що піднімається над рівнем Дніпра на 165 м. Це — Мошногірський кряж, що є південними відрогами Канівських дислокацій. Кряж тягнеться з північного сходу на південний захід і потім круто повертає на південний схід. Його рельєф горбистий і характеризується розвиненою яружно-балкового системою.

Флора та рослинністьРедагувати

Різноманітність природних умов визначає різноманітність рослинності. На болоті вона представлена евтофними лісовими, чагарниковими, трав'яними і трав'янисто-моховими угрупованнями. Лісові болота в заплаві річки Ірдинь представлені вільхою чорною, за участю осики і берези повислої, чагарниками верб з болотяним різнотрав'ям і осоками. Південно-західна частина болота заросла очеретом, рогозом і осоками. На осушеній частині масиву рослинний покрив трансформований. Лісові масиви Ірдино-Мошногірья представлені типовими для Наддніпрянської височини дібровами, судібровами, сугрудками, борами і суборами. Основними формаціями є грабово-дубові і липово-грабово-дубові. У межах Черкаського бору переважають дубово-соснові і соснові ліси.[2][3]

ФаунаРедагувати

Іхтіофауна бідна — трапляються карась золотистий, лин, в'юн.

Серед плазунів трапляється черепаха болотяна, веретільниця, ящірка зелена, вуж звичайний, гадюка звичайна); серед земноводних — тритон звичайний ропуха сіра, квакша.

У районі Ірдинських боліт налічується 189 видів птахів. Найпоширенішими є зяблики, синиця велика, великий строкатий дятел, дрозди чорний та співочий та інші. Відмічено 25 видів птахів, що занесені до нового видання Червоної книги України (2009).[4]

Із ссавців тут водяться дикі свині, сарни («дикі кози»), лисиці, зайці, куниця лісова, вивірки, ондатри, бобри, благородні олені та єноти; з цих місць відомі колонії вечірниці рудої та нетопира малого.

Господарське значенняРедагувати

Перші спроби розробок Ірдинського торф'яного масиву були зроблені в 1856 р. біля міста Сміла. Вдруге вони почалися в 1915 р, втретє — у 1921 р. Всі роботи проводилися вручну в південній частині болота. У 1911 р. були здійснені спроби осушити болото — було прокопано близько 20 км меліоративної канави. В період перших п'ятирічок СРСР осушувальні роботи поновили. Спочатку їх вели вручну, пізніше — з використанням комплексної механізації, з 1938 р. використовувався багер — основний екскаватор. Роботи припинялися у період Німецько-радянської війни. З 1963 р. відбувалося освоєння нових кар'єрів.[5]

Охорона природиРедагувати

У межах Ірдинського болота існує гідрологічний заказник місцевого значення — Ірдинське болото.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Зеров Д. К. Болота УРСР. Рослинність і стратиграфія. — К.: Вид-во АН УРСР, 1938. — 164 c.
  2. Морозюк С. С., Оляницкая Л. Г., Надворный В. Г. Редкие и исчезающие растения природного парка «Черкасский бор». — Охрана, изучение и обогащение растительного мира. Респ. межвед. научн. сб. Вып. 15. — К.: Вища школа, 1988. — C. 6-10.
  3. Природные национальные парки Украины / Отв. ред. С. М. Стойко. — Львов: Вища школа, 1988. — 118 с.
  4. Гаврилюк М. Н., Грищенко В. Н., Костюшин В. А., Домашевский С. В., Гладкевич С. А., Яблоновская-Грищенко Е. Д. Орнитофауна Ирдынских болот и сопредельных лесных массивов // Заповідна справа в Україні. − 2009. − Т. 15, вип. 2. − С. 70−81.
  5. Від острова Русів — Черкаський район / За ред. В. М. Мельниченка. — Черкаси: Брама, 2004. — 248 c.