Відкрити головне меню

Загальний описРедагувати

Мошногріський кряж розташований у Городищенсько-Кам'янському фізико-географічному районі центральної лісостепової області Придніпровської височини. Його територія належить до системи Канівських дислокацій. Кряж займає перпендикулярне положення щодо р. Дніпро. Він тягнеться вздовж р. Вільшанки і відокремлений від власне Канівських дислокацій рівниною межиріччя Вільшанка — Рось. Підвищення є горстом, відділеним від борової тераси з півночі р. Вільшанкою та з півдня Ірдинським болотом. Простягається смугою завдовжки 27 км, завширшки 4 км. Пересічна висота 160—180 м, максимальна 204 м. Має льодовикове походження. Його поверхня слабко хвиляста, схили порізані ярами та балками. Яри, що його розчленовують, на своїх схилах мають численні зсуви.

Складається з глин, пісковиків і пісків, які використовуються як будівельні матеріали. Ґрунти сірі лісові сформовані на лесі, рідше на валунних глинах (Дніпровській морені). Вони мають добре розвинений верхній гумусово-елювіальний горизонт потужністю до 30 см і достатньо високий вміст рухомих форм азоту, фосфору і калію. Нижче розміщені ущільнений ілювіальний горизонт і ґрунтоутворювальна порода або лес. Глибина залягання карбонатів становить 80-170 см . У тальвегах, що прорізають товщу лесових та валунних відкладів і досягають місцями пласта бурої глини, сформовані дерново-алювіально-глейові ґрунти. Місцями у тальвегах поширені супіщані відклади зі сформованими на них слабоопідзоленими ґрунтами.[1]

Рослинність території — дубові, дубово-грабові та похідні від них ліси. Видове багатство флори становить близько 170 видів вищих судинних рослин.

Історичні відомостіРедагувати

 
Софійчин стовп на місці колишнього парку Воронцова

Територія Мошногірського кряжу булла частиною земель князя Михайла Воронцова. У 1819 р. Воронцов, одружившись із Єлизаветою Ксаверівною Браницькою, отримав Мошни як посаг. На лісистих пагорбах Мошногір'я було закладено найбільший у Європі англійський парк, посеред нього — розкішний триповерховий палац господаря на 80 кімнат і менші гостьові палаци, прибудинкові господарські споруди, конюшні. Після смерті Михайла Воронцова маєтності у містечку Мошни успадкував його син Семен, а оскільки він не мав дітей, наступною спадкоємицею стала його племінниця Катерина Балашова.[2]

Природно-заповідний фондРедагувати

На території кряжу розташовано ландшафтні заказники місцевого значення: «Мошногірський», «Мошнівський»; пам'ятка природи загальнодержавного значення «Мошенська діброва», ботанічні пам'ятки «Плантація бархата амурського», «Група вікових ялин» та «Дерево вільхи з дубом», гідрологічні пам'ятки «Каскад лісових озер» та «Підземне джерело», зоологічний заказник місцевого значення «Мошнівський охоронна зона».

ПосиланняРедагувати

  1. Дідух Я. П. Закономірності формування лісів Мошногірського кряжу залежно від екологічних умов / Я. П. Дідух, Ф. Б. Вольвач, А. М. Темченко // Український ботанічний журнал. — 1987. — Т. 43, No1. — С. 11-16.
  2. Мошногородищенское имение Е. А. Балышевой Киевской губернии Черкасского уезда при местечках Мошны и Городище / cост. М. Е. Филипченко. — К., 1896. — 586 с.

ДжерелаРедагувати