Хакасія
Респу́бліка Хака́сія (рос. Респу́блика Хака́сия; хакас.: Хакас Республиказы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.
Республіка Хакасія | |||||
---|---|---|---|---|---|
Республика Хакасия | |||||
Хакас Республиказы | |||||
| |||||
![]() | |||||
Столиця | Абакан | ||||
Площа - Усього |
46-а 61 900 км² | ||||
Населення - Усього |
71-а 537 000 (2006) | ||||
Федеральний округ | Сибірський | ||||
Економічний район | Східно-Сибірський | ||||
Автомобільний код | 19 | ||||
Державна мова | російська, хакаська | ||||
Часовий пояс | MSK+4 (UTC+7) | ||||
![]() |
Столиця — місто Абакан.
Межує з Кемеровською областю, Красноярським краєм, Республіками Тива і Алтай.
Глава — Коновалов Валентин Олегович з 15 листопада 2018 року.
Географічне розташуванняРедагувати
Республіка Хакасія розташована в південно-західній частині Східного Сибіру в лівобережній частині сточища річки Єнісей, на теренах Саяно-Алтайського нагір'я й Хакасько-Мінусинської улоговини. Вигідним є її географічне розташування на Південно-Сибірській магістралі, що сполучає республіку з Мінусинським правобережжям, Іркутською областю, Кузбасом. По річці Єнісею республіка має вихід до Центрально-Красноярського регіону й на Єнісейську Північ.
Великі річки — Єнісей, Абакан, Томь, Білий Іюс, Чорний Іюс (басейн Обі). На Єнісеї є Саяно-Шушенська ГЕС і Майнська ГЕС.
Корисні копалиниРедагувати
З надр Хакасії ведеться видобуток заліза (запаси — 2 млрд тонн, великі родовища — Тейське, Абаканське), молібдену (Сорське), золота, вугілля (Аскизьке, Бейське), неметалічних корисних копалин: бариту, бентоніту, лицювального мармурів і гранітів, будівельних матеріалів. Розвідані родовища міді[1], поліметалів, фосфоритів, азбесту, гіпсу, нефриту, жадеїту. У розвіданих родовищах Хакасії зосереджено (у відсотках від запасів РФ): вугілля — 3%, залізних руд — 1%, молібдену — 11%, бариту — 27%, бентонітів — 6,5%, лицювальних каменів — 13%.
ІсторіяРедагувати
Перша держава на території Південного Сибіру виникла в IV—ІІІ століттях до н. е. Древньокитайські літописи називали її творителів народом дінлін (кит. 丁零), а державу - Дінлін-ґо (丁零国).
Близько 201 року до н. е. царство Дінлін було розгромлене військами гунів. У Хакасько-Мінусинську улоговину пересунулося тюркомовне плем'я киргизів. Китайці описували ситуацію так: «їх (киргизів) племена змішалися з дінлінами». Киргизи стали військово-аристократичною верхівкою нової етнополітичної спільності.
У важкій і суворій боротьбі з агресивними сусідами (Тюркський й Уйгурський каганати) держава киргизів обстоювала свою незалежність до XIII століття нашої ери.
XIII століття стало переломним у розвитку Саяно-Алтаю. Великий Монгольський Улус на чолі з Чингісханом і його нащадки роздавили самостійність єнисейських киргизів та оригінальність їхньої культури. Людність піддали фізичному винищуванню й примусовим депортаціям з боку Юаньського Китаю.
До XVII століття збереглося дуже мало відомостей про Хакасію. На момент приходу російських осадників у XVII столітті Хакасія була роздроблена на 4 князівства. Складний і хворобливий процес входження Хакасії під юрисдикцію Російської Імперії тривав більше 100 років.
Датою офіційного закріплення Хакасії за Російською імперією можна вважати 20 серпня 1727 року, коли між Росією і Китаєм був укладений прикордонний трактат. Всі землі, що перебували на північній стороні Саян, відійшли до Російської, на південній — до Китайської Імперії.
Фактичне закріплення території Хакасії відбулося пізніше. В 1758 році китайські війська вторглись на Алтай і розгромили Джунгарію. Виникла загроза порушення офіційно визнаних кордонів Російської імперії. Царський уряд спішно розмістив в цьому регіоні козацькі залоги. З цього часу й відбулося фактичне закріплення Хакасії за Росією.
Хакаська автономна область була утворена 20 жовтня 1930, в 1990 році перейменована в Хакаську АРСР, в 1991 році — в Хакаську РСР, в 1992 році — в Республіку Хакасія.
НаселенняРедагувати
Населення Республіки Хакасія — 537 000 (2006), густота населення — 8,7 осіб/км², частка міського населення — 71 %.
Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення Республіки був таким:
Народ | Чисельність, 2002, %. |
---|---|
Росіяни | 80,3 % |
Хакаси | 12 % |
Німці | 1,7 % |
Українці | 1,53 % |
Білоруси | 0,5 % |
Інші | 3,97 % |
Населені пунктиРедагувати
Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тис. 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Адміністративний поділРедагувати
Міста республіканського підпорядкування:
Райони:
ЕкономікаРедагувати
Основні галузі промисловостіРедагувати
Основа всієї економіки регіону — технологічно зв'язані гідроенергетика і виробництво алюмінію. В енергосистему Хакасії входять Саяно-Шушенська ГЕС (входить у Єнісейський каскад ГЕС, наймогутніша в Росії — 6400 Мвт), Майнська ГЕС (потужність 321 Мвт) і три ТЕЦ сумарною потужністю 300 Мвт. На території республіки перебувають Саяногорський і Хакаський алюмінієві заводи, а також ВАТ «Саянська фольга» (всі належать «Російському алюмінію»).
Також у регіоні видобувається вугілля (ТОВ «Вугільна компанія «Розрез Степной»» і Чорногорський філіал ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія»). Розробка вугілля ведеться у двох шахтах (Єнісейська, Хакаська) і п'ятьма розрізами із загальним річним обсягом видобутку понад 6 млн тон. Окрім того, є підприємства кольорової металургії — ТОВ «Сорський ГЗК» (молібденовий і мідний концентрати), ВАТ «Туїмський завод кольорових металів» (мідний прокат).
Коефіцієнт душового виробництва електроенергетики найвищий у Росії — 7,3, вугілля — 5,3.
Розробляється Кібік-Кордонське родовище високодекоративного мармуру.
Сільське господарствоРедагувати
Хакасія — розвинений сільськогосподарський район Східного Сибіру. Великі площі, зайняті пасовищами й косовицями, — запорука поступу тваринництва (тонкорунне вівчарство, молочне тваринництво). Важливу роль відіграє конярство. У рослинництві головні культури пшениця, ячмінь, овес, просо, з технічних — цукровий буряк. Коефіцієнт душового виробництва у тваринництві — 1,2. Сільськогосподарські угіддя складають менш як 20 % від площі регіону.
Внутрішні вузли, спеціалізація окремих містРедагувати
Абаканський вузол — спеціалізація на машинобудуванні (ПО «Абаканвагонмаш», дає більше 5 % російського виробництва вантажних вагонів, дослідно-механічний, сталеливарний, контейнерний заводи), переробці сільськогосподарської сировини (м'ясокомбінат, броварня й молочні заводи), виробництві взуття й трикотажних виробів.
Чорногорський вузол — центр Мінусинського кам'яновугільного басейну шахти «Хакаська», «Єнісейська», Чорногорський вугільний розріз). Основа економіки міста — Чорногорська філія Сибірської вугільної енергетичної компанії (видобуток кам'яного вугілля), є також підприємства легкої й текстильної промисловості, меблева фабрика, домобудівний комбінат.
Саяногорський вузол — тут збудовано один із трьох найбільших алюмінієвих заводів Росії — Саянський алюмінієвий завод. У Саяногорську створено групу підприємств будівельної індустрії (комбінати «Саянмрамор», збирально-розбірних будинків, домобудівний). Вище по Єнісею — Саяно-Шушенська й Майнська ГЕС.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липень 2006. Процитовано 27 червень 2008.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хакасія |
- Офіційний сайт Республіки Хакасія (рос.)
- Верховна Рада Республіки Хакасія (рос.)
- Республіка Хакасія в довіднику-каталозі "Вся Росія" (рос.)
- Республіканська газета «Хакасія» (рос.)
- Хакаський Регіональний Сайт (рос.)
- Подорож по Хакасії (фотоальбом і мапа) (рос.)
- Саяногорський сайт (рос.)
Красноярський край | Красноярський край | |
Кемеровська область | Красноярський край | |
Республіка Алтай | Тува |