Респу́бліка Алта́й (рос. Респу́блика Алта́й; алт. Алтай Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Республіка Алтай
Республика Алтай
Алтай Республика
Flag of Altai Republic.svg Coat of Arms of Altai Republic.svg
Прапор Республіки Алтай Герб Республіки Алтай
Республіка Алтай на карті Росії
Республіка Алтай на карті Росії
Столиця Горно-Алтайськ
Площа

- Усього
- % водн. пов.

35-а

92 600 км²
0,2

Населення

- Усього
- Густота

79-а

202 947 (2002)
2,2 осіб/км²

Федеральний округ Сибірський
Економічний район Західно-Сибірський
Автомобільний код 04
Державна мова російська, алтайська
Гімн Завантажити
Часовий пояс MSK+3 (UTC+7)

Столиця — м. Горно-Алтайськ.

Межує з Республіками Тувою і Хакасією, Алтайським краєм і Кемеровською областю, а також Китаєм, Монголією і Казахстаном.

Утворено 1 червня 1922.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Клімат помірно континентальний, з коротким спекотним літом і довгою морозною зимою.

Рельєф республіки характеризується високими хребтами, розділеними вузькими й глибокими річковими долинами, рідкими широкими міжгірськими улоговинами. Найвища гора — Бєлуха (Кадин-Бажи) — 4506 м, є найвищою точкою Сибіру.

Річкова система нараховує більше 20 тисяч водотоків із загальною довжиною більше 60 тис. км і близько 7 тисяч озер загальною площею більше 600 км². Найбільші річки — Катунь і Бія, які, зливаючись, утворять річку Об, найбільшу річку Сибіру. Найбільше озеро — Телецьке (Алтин-Кель) із площею водного дзеркала 230,8 км² і глибиною 325 метрів.

Часовий поясРедагувати

Республіка Алтай перебуває в часовому поясі, який позначається за міжнародним стандартом як Omsk Time Zone (OMST/OMSST). Зсув відносно UTC становить +6:00 (OMST, зимовий час) / +7:00 (OMSST, літній час), тому що в цьому часовому поясі діє перехід на літній час. Щодо Московського часу, часовий пояс має постійний зсув +3 години й позначається в Росії відповідно як MSK+3. Омський час відрізняється від поясового часу на одну годину, тому що на території Росії діє декретний час.

ІсторіяРедагувати

 
Гора Бєлуха
 
Кучерлинське озеро


Давня історіяРедагувати

Люди оселилися у долинах Алтаю в епоху палеоліту, близько 1,5 млн років тому. Саме такий вік всесвітньо відомої Улалінської стоянки, виявленої в Горно-Алтайську.

В VIII-ІІІ століттях до н. е. Алтай населяли скіфи-пазирикці — творці алтайського звіриного стилю.

Гунно-сарматський період історії регіону починається з кінця ІІІ століття до н. е. Владиками Центральної Азії з VI століття н. е. стають нащадки гунів, предки алтайців — тюрки.

Збережені елементи алтайського звіриного стилю в традиційному мистецтві сучасних корінних жителів підтверджують зв'язок алтайських племен з іншими давніми народами всього євразійського материка.

Алтай — прабатьківщина всіх сучасних тюркських народів світу, де в 552 році стародавні тюрки створили свою державу — каганат. Тут сформувалася мова тюрків, що одержала поширення серед всіх народів каганату завдяки появі писемності у зв'язку з державністю тюрків, відомої сьогодні як «архейська рунічна писемність». Все це послужило появі в сучасному науковому світі термінології алтайська сім'я мов (куди входять 3 більші групи: японо-корейська, тунгусо-маньчжурська, тюрко-монгольська) і дало можливість затвердитися у світовій науці науковому напрямку — алтаїстиці.

Новий часРедагувати

Алтай у силу геополітичного розташування — центр Євразії — у різні історичні епохи поєднував різні етноси й культури.

Тривалий час Алтай належав до держави калмиків — Джунгарського ханства. Російські першопрохідники називали алтайців білі калмики. В 1756 p. після падіння Джунгарської держави, північний Алтай був анексований Російською державою.

ХХ століттяРедагувати

На початку ХХ століття у алтайців виник національно-релігійний рух, що дістав назву бурханізм. Після Лютневої революції у 1917 році була створена Алтайська гірська дума, яка у березні 1918 проголосила створення Каракорум-Алтайського округу, що у вересні того ж року увійшов до складу Сибірської республіки. Були створені також алтайські збройні формування, що вели бойові дії проти червоних партизанських загонів, сформованих з російських селян, а з грудня 1919 до 1922 року - проти Червоної армії та сил НКВС.

Республіка Алтай створена 1 червня 1922 p. як Ойротська автономна область у складі Алтайського краю, перейменована 7 січня 1948 p. у Горно-Алтайську автономну область.

Новітня історіяРедагувати

З 25 жовтня 1990 p. статус автономної області підвищений до Горно-Алтайської АРСР, 3 липня 1991 p. — Горно-Алтайська РСР в складі Росії, із травня 1992 p. — Республіка Горний Алтай, з 12 грудня 1993 p. — Республіка Алтай.

Паралельно до органів влади був створений Курултай алтайського народу, обирається національний лідер - Ел Башчи алтайського народу. Починаючи з 2012 року Курултай розколовся на дві альтернативні організації[1].

В середині 2000-х років в рамках ліквідації національних автономій[ru] пропонувалося включення усіх районів Республіки Алтай до складу Алтайського краю, однак негативна реакція місцевих еліт зупинила цей процес[2].

НаселенняРедагувати

 
Етнографічна карта Алтаю

Населення республіки становить 207,1 тис. осіб (2008). Густота населення — 2,2 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 25,9% (2005).

За даними перепису 2002, національний склад населення був таким:

Національність Чисельність, тис. % від загальної чисельності
Росіяни 116,5 57,4
Алтайці 62,2 30,6
Казахи 12,1 6,0
Теленгіти 2,4 1,2
Тубалари 1,5 0,8
Українці 1,4 0,7
Кумандінці 0,9 0,5
Німці 0,9 0,4
Челканці 0,8 0,4
Вірмени 0,5 0,2
Татари 0,5 0,2
Білоруси 0,3 0,1
Азербайджанці 0,3 0,1
Інші національності 2,7 1,4

Національний склад населення районів республіки Алтай за переписом 2010 року.[3]

населення росіяни алтайці казахи кумандинці
м. Горно-Алтайськ 56 478 67,8 22,3 2,2 0,8
Кош-Агацький район 18 147 2,9 40,6 53,5
Маймінський район 26 927 86,9 6,9 0,8
Онгудайський район 14 977 21,2 76,0 0,5
Турачацький район 12 479 72,9 19,3 3,3
Усть-Канський район 14 942 25,0 69,9 3,2
Усть-Коксинський район 16 989 74,4 22,5 0,6
Улаганський район 11 391 16,6 77,1 3,7
Чемальський район 9 439 66,9 27,8
Чойський район 8 342 87,6 8,6
Шебалінський район 13 586 51,0 45,3 0,7

Населені пунктиРедагувати

Населені пункти з кількістю мешканців понад 2,5 тисячі
2003
Горно-Алтайськ 53,7 (2007) Усть-Кокса 4,0
Майма 15,3 Усть-Кан 3,5
Кош-Агач 5,7 Акташ 3,4
Турочак 5,5 Чемал 3,3
Онгудай 5,4 Кизил-Озек 3,2
Шебаліно 4,9 Улаган 2,6

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Природні катаклізмиРедагувати

27 вересня 2003 року в шести південних районах Республіки Алтай відбувся найбільш руйнівний за останні кілька десятиліть землетрус. Його причиною стала важкопрогнозована геологічна катастрофа. В епіцентрі сила підземних поштовхів досягала 8-9 балів за шкалою Ріхтера. Після цього в Республіці була відзначена серія нових землетрусів меншої сили. Поштовхи зафіксовані навіть у Новосибірській області, Красноярському краї й Східному Казахстані.

Найбільші руйнування були в Кош-Агацькому, Улаганському, Шебалінському і Онгудайському районах Республіки Алтай. Жертв не було (лише кілька людей одержали легкі травми), але землетрус зруйнував і зашкодив понад 1,8 тисячі (за іншим даними — близько 500) житлових будинків, у яких проживали більше семи тисяч людей, а також адміністративні будинки (школи, лікарні). Збиток, нанесений республіці, склав понад мільярд рублів.

ОсобистостіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати