Саяни
Сая́ни, Сая́н або Сая́нські го́ри (рос. Саяны, монг. Соёны нуруу) — гірська країна на Півдні Сибіру в Росії і півночі Монголії. У Російській Федерації гори займають південні райони Красноярського краю та Іркутської області, а також північну частину Туви і західну частину Бурятії. Саян складається з численних хребтів, що утворюють велику вигнуту на півночі дугу, завширшки до 150—200 км. Саяни заведено поділяти на Західний Саян і Східний Саян.
Саяни
| ||||
рос. Саяны , монг. Соёны нуруу | ||||
 | ||||
| Гора Мунку-Сардик | ||||
| Країна |  Росія,  Монголія
| |||
|---|---|---|---|---|
| Довжина | 850 км | |||
| Ширина | 150—200 км | |||
| Найвища точка | гора Мунку-Сардик | |||
| - координати | 51°45′00″ пн. ш. 100°30′00″ сх. д. / 51.75000° пн. ш. 100.50000° сх. д. | |||
| - висота | 3 491 м | |||
 Розташування Саян на мапі Східного Сибіру
| ||||
 Саяни у Вікісховищі | ||||
Координати: 65°47′54″ пн. ш. 90°58′28″ сх. д. / 65.79833° пн. ш. 90.97444° сх. д.
Західний СаянРедагувати
Західний Саян простягається на 600 км у північно-східному напрямі від верхів'я р. Малого Абакану до р. Казиру, де він з'єднується зі Східним Саяном.
Найбільші хребти: Саянський, Куртушибінський, Єргак-Таргак-Тайга. Висоти — від 1500 до 3121 м (гора Кизил-Тайга).
Хребти розчленовані глибокими міжгірними улоговинами, що лежать на висоті 400—800 м.
Східний СаянРедагувати
Східний Саян простягається у південно-східному напрямі майже на 1000 км, від лівобережжя Єнісею до Тункінської улоговини.
Складається з невисоких (до 1500 м) плескатих гірських масивів — білогір'їв (Канське Білогір'я, Манське Білогір'я) та високих хребтів (Крижина, Удінський, Окинський тощо).
Найвища точка Східного Саяну й всієї гірської системи — гора Мунку-Сардик (3491 м).
У Східному Саяні поширена багаторічна мерзлота; відкрито близько 100 льодовиків загальною площею 30 км².
Геологія і корисні копалиниРедагувати
Саяни сформувалися у Каледонську складчастість.
Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців, пісковиків, ефузивних гірських порід, прорваних інтрузіями гранітів, Східний — із гнейсів, сланців, кварцитів, базальтів.
З корисних копалин є залізна й мідна руди, золото, ртуть, графіт, слюда.
Численні мінеральні джерела.
КліматРедагувати
Клімат Саян різко континентальний.
Пересічна температура січня — від −20 °C в горах до −30 °C в улоговинах, липня — відповідно від +10 °C до +20 °C.
Річна кількість опадів на найвищих хребтах досягає 1000—1200 мм, у зниженнях — 300—350 мм.
Географія і природаРедагувати
Річки Саянів належать до басейну Єнісею.
Улоговини й підніжжя гір зайняті степами, схили до висот 1600 м на Заході і 2100 м на Сході — темнохвойною тайгою, вище — альпійськими луками і тундрою.
Характерні представники тваринного світу лісів Саяну — лось, марал, бурий ведмідь, соболь, вивірка звичайна, колонок, лисиця руда; з птахів — тетерев, куріпка, рябчик тощо. На степових ділянках зустрічаються хом'яки, тушкани, ховрахи тощо.
Саяни й людинаРедагувати
Саяни здавна залюднені — корінними їх насельниками є як представники тюркських народів (хакаси, тофалари, тувинці), так і монгольських (буряти).
Важливе економічне значення, зокрема і для традиційного господарства, мають цінні лісові ресурси, гірські пасовища та мисливсько-промислові угіддя Саян.
У міжгірних улоговинах — землеробство (яра пшениця, ячмінь, жито, овес), розвивається садівництво.
Західний Саян, хребет Єргакі, пік Звьоздний (Зоряний)
Західний Саян, хребет Єргакі, озеро Горних Духов (Гірських духів)
Західний Саян, хребет Єргакі, висяча скеля
Східний Саян, водоспад на річці Урік
Східний Саян, Державний природний заповідник «Стовпи»
Східний Саян, осінній ліс у Бурятія
Струмок на перевалі Буйбінський в Саянах
Джерела та літератураРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саяни
- Зємцов О. О. Саяни // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 10., К., 1983, стор. 47
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- (рос.) Равнины и горы Сибири. — М. : Наука, 1975.
- Goro Komatsu, Sergei G. Arzhannikov et al. Quaternary paleolake formation and cataclysmic Flooding along the upper Yenisei River. Климат, лёд, вода, ландшафты.
- Encyclopaedia Britannica — Sayan Mountains (mountains, Asia) (англ.)
- Географическая энциклопедия — Саяны (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Саяни // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.