Наркоторгівля

заборонена торгівля наркотиками

Наркоторгівля — протизаконна торгівля забороненими наркотичними засобами. Являє собою багатомільярдний кримінальний наркобізнес. Доходи від цього незаконного бізнесу ніколи і ніде не сприяли економічному зростанню і розвитку держав або їх окремих регіонів. Навпаки, контроль наркоструктур над величезними фінансовими і матеріальними засобами становить серйозну небезпеку для будь-який, і насамперед слабкою, економіки. Бідність півдня Італії, Колумбії, Перу та інших латиноамериканських країн, де наркомафія утримує в своїх руках багато, в тому числі ключові галузі економіки, свідчить про те, що замість стимулювання національної економіки організована наркозлочинність «консервує» відсталість.

Світові маршрути наркотрафіку
Основні країни світу-виробники героїну (червоним кольором)
Повітряні маршрути торгівлі наркотиками контролюються Південним командуванням США

Однак, наприкінці 2009 року заступник Генерального секретаря ООН, виконавчий директор управління ООН з наркотиків і злочинності Антоніо Маріа Коста повідомив газеті «The Observer», що багатомільярдні суми доларів, отримані від наркоторгівлі, допомогли утримати фінансову систему на плаву в розпал світової фінансової кризи: «Це був момент (наприкінці 2008 року), коли система була в основному паралізована через небажання банків давати гроші в борг один одному», «у багатьох випадках гроші від наркоторгівлі були єдиним ліквідним інвестиційним капіталом. У другому півріччі 2008 року ліквідність була основною проблемою банківської системи, а тому ліквідний капітал став важливим фактором». За його словами, в результаті економічна система поглинула значну частину коштів, отриманих злочинним світом від торгівлі наркотиками і налічують 352 млрд доларів США.

Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, кому або нечутливість до болю. Термін зазвичай стосується опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками.[1][2] Повний перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів представлений у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів».

Наркоторгівець — людина, яка оранізовує торгівлю хімічними сполуками та їх сумішами (чи бере участь у її організації), які викликають залежність (абстинентний синдром, або синдром відміни). Такі речовини, перш за все, є біологічно активними речовинами. Станом на 2005 рік людству було відомо понад 10 мільйонів хімічних сполук[3]. Відтак наведений перелік речовин у постанові Кабінету Міністрів лише частково висвітлює інформацію про такі речовини. До прикладу, психостимулятор мерідил має аналогічну дію до дії фенаміну (на відміну від амфетаміну, не має периферичної адреноміметичної дії, у зв'язку із чим мерідил не впливає на функцію серцево-судинної системи). Мерідил поступається за силою психостимулюючої дії фенаміну, однак цей ефект може бути значно посилений, якщо застосовувати його у комбінації із антагоністами канабіноїдних рецепторів, які значно посилюють ефект психостимуляторів (типу квінпіролу, амфетаміну, мерідилу та інших психостимуляторів)[4]. Таким чином, між дофаміновими та канабіноїдними рецепторами існує зв'язок (за активації дофамінових D2-рецепторів посилюється вивільнення анандаміду у стріатумі щурів)[5][6]. Відповідно менш біологічно активні речовини (терміни «слабкі» та «тяжкі» наркотики заборонені конвенцією ООН[7]) можуть динамізуватися (потенціюватися) у комбінації із іншими біологічно активними речовинами.

Тому доцільніше забороняти клас речовин, які здатні викликати певний біологічний ефект, а не самі речовини. Відтак вживання поняття класу[8] (як множини, елементи якої мають спільну властивість — певну біологічну активність) автоматично забороняє вільний обіг усіх без винятку речовин, які наділені зазначеною біологічною активністю. Таким чином закріплюється принцип, який лежить в основі законів по протидії наркозлочинності[9] («Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними») напротивагу заходам по «механічному» (безпринциповому) виконанню дій по протидії обігу лише незначної частки небезпечних речовин. Складність у розумінні наркозлочинності обумовлена легальним статусом традиційних біологічно активних речовин (зокрема тютюну, етанолу) та значним обсягом коштів, які приносить збут цієї продукції, якіа здатна, як і речовини з переліку заборонених законом, змінювати біохімізм[10][11], оскільки одні наркотчні речовини забороняються на користь інших наркотичних речовин. Це не дозволяє здійснювати коректну постановку задачі й класифікаційний підхід до визначення того, що необхідно забороняти і обмежувати, оскільки такий підхід може суперечити утилітарним інтересам зацікавлених осіб.

Див. також

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. Lexicon of alcohol and drug terms (англ.). World Health Organization. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
  2. Термины по вопросам, связанным с зависимостью от алкоголя, наркотиков и других психоактивных веществ. Психологическая энциклопедия (рос.). Мир словарей. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
  3. Бобрівник Л.Д. - Органічна хімія: Підручник для вищих навчальних закладів, 2005, с.6.
  4. Rinaldi-Carmona M, Barth F, Héaulme M, Shire D, Calandra B, Congy C, Martinez S, Maruani J, Néliat G, Caput D, et al. - SR141716A, a potent and selective antagonist of the brain cannabinoid receptor.
  5. М. В. Чурюканов, В. В. Чурюканов - Функциональная организация и терапевтический потенциал эндогенной каннабиноидной системы.
  6. Rinaldi-Carmona M1, Barth F, Héaulme M, Shire D, Calandra B, Congy C, Martinez S, Maruani J, Néliat G, Caput D, et al. SR141716A, a potent and selective antagonist of the brain cannabinoid receptor.
  7. С.Д. Горецька - МЕТОДИ Й ФОРМИ РОБОТИ РЕДАКЦІЙ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ПРИ ВИСВІТЛЕННІ ТЕМИ НАРКОМАНІЇ.
  8. П.С.Александров - Введение в теорию групп, с.17.
  9. Політова Анна Сергіївна - СУЧАСНИЙ СТАН ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ.
  10. А.А. Портнов, И.Н. Пятницкая - Клиника алкоголизма, с.312.
  11. Аніщенко В.М., Апанасенко Г.Л. та ін. - Енциклопедія сімейного лікаря, книга 2, с.296.