Астрахань

місто в Росії
(Перенаправлено з Хаджи-Тархан)

А́страхань (рос. Астрахань) — місто у Російській Федерації, адміністративний центр Астраханської області.

місто Астрахань
Coat of Arms of Astrakhan.svg Flag of Astrakhan.svg
Герб міста Прапор міста
Astrahan collage.png
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Астраханська область
Код ЗКАТУ: 12401000000
Код ЗКТМО: 12701000001
Основні дані
Час заснування 1558
Статус міста 1717
Населення 532 699 (2015)
Площа 500 км²
Густота населення 1002,6 осіб/км²
Поштові індекси 414ххх
Телефонний код +7 8512
Географічні координати: 46°20′00″ пн. ш. 48°01′00″ сх. д. / 46.33333333336077686226417427° пн. ш. 48.0166666666947747899030219° сх. д. / 46.33333333336077686226417427; 48.0166666666947747899030219Координати: 46°20′00″ пн. ш. 48°01′00″ сх. д. / 46.33333333336077686226417427° пн. ш. 48.0166666666947747899030219° сх. д. / 46.33333333336077686226417427; 48.0166666666947747899030219
Часовий пояс UTC+3
Водойма річка Волга
Схема міста
Схема міста
Влада
Вебсторінка astrgorod.ru
Міський голова Губанова Альона В'ячеславівна
Мапа
Астрахань (Росія)
Астрахань
Астрахань

Астрахань (Астраханська область)
Астрахань
Астрахань


CMNS: Астрахань у Вікісховищі

Успенський п'ятиглавий собор — символ Астрахані (17001710)
Панорама центральної частини Астрахані з «нового мосту»

Місто розташоване в дельті Волги на лівому березі головного річища і на островах за 100 км від Каспійського моря. Населення: 532 699 осіб (2015).

ЕтимологіяРедагувати

Щодо походження назви міста існує безліч легендарних і напівлегендарних тлумачень.

Дві поширені в минулому думки на цю тему, ніби назва міста походить від слов'янського «страхань» — проріз, або від скіфських слів «ас» — воєвода, і «тархан»; обидві версії спростував іще XVIII століття російський історик В. М. Татищев[1][2].

Назва міста у різних записах Повного зібрання руських літописів: Азсторокань, Азтаракань, Азтарокань, Азторакань, Азторокань, Азторохань, Асторокань, Асторохань, Астрохань, Хазторокань[3].

Такою ж неспроможною є усіляко пропагована за царювання Івана Грозного версія про тотожність назв Тмуторокань і Азторокань, яка з'явилася на догоду політичним інтересам з метою обґрунтувати домагання Москви на старовинні давньоруські тмутороканьські землі. Повторно це тлумачення з'явилося в аматорських працях астраханського краєзнавця М. Кононенка вже в 1990-х роках, пояснюючи назву «Аз-торок-кань» як «грань (кінець) першої засіки»[4]. Утім і ця версія не витримує жодної критики, оскільки автор для обґрунтування вигадав деяке Азтороканське князівство або царство, яке ніби існувало ще до приходу монголів до Надволжя і Дінщини («Царство до Дону»)[5].

У татар-мішарів є легенда про те, що вони мали свого правителя Сарай-хана, який мав синів Астер-хан і Касим-хан. У цій легенді явно видно спробу пояснити походження назв міст Сарай, Астрахань і Касимов[6].

Найпоширенішим серед астраханців переказом є про деякого хана на ім'я Астра[7], який правив тамтешніми землями за далеких часів, або ж про його дочку Астру, на честь яких було названо місто. Легенда має явно пізніше російськомовне походження. Щодо її правдоподібності в наукових колах питання ніколи не ставилося[8].

Існують також спірні гіпотези, які пов'язують назву міста з племенем асів, що нібито кочували тут у середні віки, та з тарханною грамотою, отриманою асами від хана Золотої Орди[9]. Однак, про жодне племя асів околицями Астрахані з історичних чи археологічних джерел вченим нічого не відомо[8]. Історично відомі аси або яси — це іраномовні алани Північного Кавказу і Дінщини, а згадуються вони в контексті Нижнього Надволжя лише один раз у дорожніх записках Віллема з Рубрука, як жителі міста Суммеркента у передмонгольські часи[10].

Існувала версія походження топоніму Астрахань від тюркського ас — низ, нижній (або асра — внизу) і таркан / тарган — розташований (від тар / тур / тор — стояти, перебувати). Таким чином Астаракан — місце, розташоване в пониззі; нижнє[11].

До 1666 року відносяться відомості про місто турецького мандрівника і письменника Евлії Челебі, який зберіг до нашого часу ще один переказ про походження назви міста. Він називає Астрахань так само, як і інші мандрівники тк письменники турецького і кримського походження, — Аждерхан, і пише, що раніше околицями міста мешкав злісний дракон — аждерха (поширений у тюркському фольклорі персонаж), якого переміг джигіт, звільнивши жителів. Місто, засноване на місці загибелі дракона, вирішено було назвати ім'ям дракона — Аждерхан («Драконів»)[8]. Астраханський етнограф А. В. Сизранов відзначив цікаву паралель цього переказу з переказом про Зіланта — змія (дракона), символ татарської Казані[12].

 
Місто Астрахань на початку XVII сторіччя. Чоловік у терлиці та шапці мурмолці

Найраніша згадка міста знаходиться в арабського мандрівника Ібн Баттута, який відвідав Хаджи-Тархан 1334 року. Він писав: «Тархан означає в них (у татар) місце, звільнене від податей… Місто це отримало свою назву від тюркського хаджи (паломника), одного з благочестивців, що з'явився цим місцем. Султан віддав йому це місце безмитно, і воно стало селом; згодом воно збільшилося і стало містом»[13]. Цю версію походження назви переказували В. Н. Татищев та С. Ґ. Ґмелін, почувши її від астраханських татар. Зустрічається цей переказ і пізніше, в історичних записках ХІХ століття, будучи записаним зі слів місцевих релігійних (ісламських) авторитетів[14].

У сучасній історичній науці саме останнє тлумачення вважається єдино обґрунтованим, оскільки існує матеріальне свідчення: велика кількість золотоординських монет XIV–XV століть, виявлених як на території городища Куйок-Кала (рос. Шареный Бугор), так і на інших золотоординських городищах, на котрих чітко читається місце карбування — місто Хаджи-Тархан. Назва цього золотоординського міста різні мандрівники та посли вимовляли по-різному, оскільки говорили різними мовами і пристосовували їх до незнайомого звучання. З цієї причини назви Хаджи-Тархан, Ас-Тархан, Цитрахань, Цитархан, Дастархан, Аштар-хан, Гаджи-Тархань, Гінтрахань, Аджи-Дархан, Адяш-Тархан, Асторогань тощо — це все назви одного міста. Головну роль у спотворенні назви Хаджи-Тархана, виникненні на початку XVI століття кримсько-османського різновида з початковим А- Аждарханом і перетворенні його на Астрахань зіграли закони переходу звуків у тюркських мовах (Хаджи > Аджи > Азі > Аз > Ас) і транслітерації тюркської назви міста при його написанні латинськими літерами на середньовічних картах-портоланах та при повторному прочитанні[15][16].

ІсторіяРедагувати

Астраханське ханствоРедагувати

На думку низки істориків, поблизу сучасної Астрахані знаходився Ітиль, столиця Хозарського каганату в середині VIII—X століть. Але місце розташування міста ідентифікувати не вдалося, тому історія Астрахані починається з татарського поселення XIII століття.

Перша достовірна згадка про Астрахані, тоді Хаджи-Тархані, залишив в 1333 році арабський мандрівник Ібн Батута. Хаджі-Тархан був осінньою резиденцією ханів Золотої Орди, місто вважалося великим торговим центром на шляху з Персії та Індії в руські князівства і Європу. В 1395 році по землях Золотої Орди прокотилися орди Тамерлана, Хаджі-Тархан був пограбований і прийшов до занепаду. З 1456 Астрахань стала столицею Астраханського ханства, досить слабкої держави з переважно кочовим татарським населенням.

Московське пануванняРедагувати

У 1556 Іван Грозний приєднав Астраханське ханство до Московії, а в 1558 місто було перенесене нижче на інший, лівий берег Волги, за 12 км від колишнього місця, щоб було легше оборонятися від неспокійних сусідів. Будівництво фортеці в 1558 році на новому місці прийнято вважати датою заснування Астрахані, хоча адміністративний статус міста Астрахань отримала за Петра I. Населення Астрахані у 1599 становило 5 000 осіб, головним чином гарнізон фортеці.

У 1670 жителі Астрахані впустили в місто Степана Разіна, організували народне самоврядування. Через рік царський воєвода обложив фортецю, астраханці здали останній оплот народного повстання (бунту) через два з половиною місяці.

Епідемія чуми в 1692 забрала життя більше 10 000 з 16 000 мешканців міста (62,5 %).

Російська колонізаціяРедагувати

Колонізація краю російським населенням починається інтенсивно з XVIII століття. Указом Петра I від 22 листопада 1717 створена Астраханська губернія, по території збігається приблизно з нинішнім Приволзьким федеральним округом. Астрахань отримала статус губернського міста (до того офіційно вважалася фортецею). У наступні роки територія Астраханської губернії змінювалася указами згідно з внутрішнім розвитком Російської імперії.

У 17901796 була центром Кавказького намісництва.

У 1888 населення Астрахані зросло до 74 000 жителів. За відомостями 1900, в Астрахані значилося вже 122 000 жителів.

Сучасні кордони Астраханська область отримала 27 грудня 1943.

Радянська добаРедагувати

Жовтневий переворот 1917 призвів до 2-тижневих боїв на вулицях міста в лютому 1918, у результаті більшовики розбили контрреволюційне козацтво і встановили владу Рад в Астрахані. Влітку-восени 1919 р. на підступах до Астрахані розгорілися запеклі бої громадянської війни. У листопаді того ж року Червона Армія перейшла до наступальних операцій проти білогвардійців.

До 1934 Астрахань адміністративно входила до складу Нижньоволзького краю з центром у місті Саратові, з 1934 — Сталінградського краю, а потім Сталінградської області. З 1943 Астрахань — центр Астраханської області.

Влітку 1942, гітлерівські війська підходили до Астрахані на 100—150 км. Суцільної лінії фронту не було, бойові дії велися із маневрами по калмицькому степу. Авіація противника бомбила річкові судна на Волзі, кілька бомб впало і на Астрахань. Астрахань під час війни була важливим перевалочним пунктом пально-мастильних матеріалів з Кавказу у бік центральної Росії, у місті було зосереджено багато шпиталів.

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на численних островах річки Волга, що зумовлює велику кількість мостів — їх у місті 38. Найбільшими з них є два Астраханських мости, старий та новий. Рельєф плоско-рівнинний, з окремими невеликими пагорбами відносною висотою 5-15 м. Велика частина міста лежить нижче рівня світового океану на висотах близько −20 м (уріз води Волги знаходиться на позначці −26 м, у період повені підвищується до −23 м) . Рослинна зона: полинова (північна) пустеля, заплавні луки і тугайові ліси. Ґрунти: бурі пустельні, алювіально-лукові.

КліматРедагувати

Клімат помірно континентальний, посушливий. Взимку рідкі опади випадають у вигляді дощу або снігу, який як правило швидко тане. Характерні східні вітри, що визначають сухість і запиленість повітря влітку і порівняно невисокі температури взимку. Зима починається 15-20 листопада, літо (період з середньою температурою повітря вище +15 °C) починається з перших чисел травня і триває 4,5 місяця.

  • Середньорічна температура — 10,1 °C
  • Середньорічна вологість повітря — 70 %.
  • Середньорічна швидкість вітру — 3 м / c.
Клімат Астрахані
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 14,0 16,9 24,0 32,0 36,8 39,9 41,0 40,8 35,8 29,9 21,6 16,4 41,0
Середній максимум, °C −1 −0,1 6,7 17,7 24,1 29,1 31,6 30,0 24,0 15,4 7,1 1,3 15,5
Середня температура, °C −4,8 −4,7 1,4 11,4 17,8 23,0 25,2 23,4 17,3 9,6 3,2 −1,8 10,1
Середній мінімум, °C −7,8 −8,2 −2,6 6,1 12,2 17,3 19,4 17,5 11,9 5,2 0,2 −4,4 5,6
Абсолютний мінімум, °C −31,8 −33 −26,9 −8,9 −1,1 6,1 10,1 6,1 −2 −10,5 −25,8 −29,9 −33
Норма опадів, мм 15 10 16 25 22 21 15 17 23 17 17 15 222
Джерело: Погода и климат

ЕкономікаРедагувати

  • ТОВ «Газпром добыча Астрахань»
  • ВАТ Суднобудівельний завод «Красные Баррикады»
  • ЗАТ Судостроительно-судоремонтный завод «Ленина»
  • ТОВ «АСПО»
  • ВАТ «Астраханская судостроительная верфь»
  • Суднобудівельно-Судноремонтний Завод ім. А. П. Гужвіна
  • ВАТ «Астраханское стекловолокно»
  • ВАТ «Астраханский завод резиновых технических изделий»
  • ТОВ «Южная генерирующая компания — ТГК-8»
  • Астраханський тепловозоремонтний завод

ТранспортРедагувати

  • Астраханський аеропорт
  • Станції Астрахань II та Астрахань I Приволзької залізниці.
  • Автовокзал і 8 автостанцій.
  • Громадський транспорт: 22 маршрути міського автобуса і 3 маршрути тролейбуса (з 1967 по 2017) (Див. Астраханський тролейбус). Трамвайна мережа функціонувала в місті понад 100 років (з 1900 по 2007).
  • Астраханські порти. У межах міста Астрахані працює понад 10 портів[17].
    • Порт ТОВ ВФ «Стрелецкое — Терминал», довжина причальної стінки 310 метрів, максимальна осадка суден 4,2 м.
    • ВАТ «Грузовая компания „Армада“», довжина причальної стінки 175 метрів, максимальна осадка суден 4,5 м.
    • ВАТ «Астраханский порт» найбільша стивідорна компанія в Астрахані. Вантажні причали загальною довжиною 690 метрів, максимальна осадка суден 4,8 м. Сьогодні входить до складу Логічеської інвестиційної групи «Сафінат».
    • ТОВ «Юг-Терминал», довжина причальної стінки 150 метрів, максимальна осадка суден 4,5 м[18]
    • ТОВ ВКФ «Білуга-Термінал», довжина причальної стінки 90 метрів, максимальна осадка судів 4 м[18].
    • Маршрутні таксі: 78 маршрутів.
    • Водний транспорт: місцевий маршрут по Волзі на річкових теплоходах типу «Москва». Круїзні маршрути на річкових лайнерах.
  • Мости:

Освіта і культураРедагувати

В Астрахані технічний, рибної промисловості і господарства, медичний та педагогічний інститути, 15 середніх спеціальних навч. закладів, З театри, у тому числі драмтеатр та театр ляльок, філармонія, 3 музеї, у тому числі краєзнавчий музей, картинна галерея.

У центрі міста добре збереглися кремль (15871589) і Успенський п'ятиглавий собор (17001710) архітектора Д. Мякішева.

Відомі людиРедагувати

Військово-морська базаРедагувати

В Астрахані розташована військово-морська база Каспійської флотилії Росії. В базі дислокується 73-я гвардійська бригада кораблів охорони водного району:

ДжерелаРедагувати

  1. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 11.
  2. Татищев В. Н. Избранные произведения. Л., 1979. С. 172.
  3. Полное собрание русских летописей Архівовано вересень 26, 2021 на сайті Wayback Machine. . — М.: Языки русской культуры, 2000. — Т. 14 — С. 176—600 с. — ISBN 5-7859-0134-X.
  4. Кононенко М. Ф. С любовью и благоговением: перевод «Слова о полку Игореве», примечания, комментарии, литературоведческие работы Архівовано лютий 25, 2021 на сайті Wayback Machine. . — Астрахань: Джангар, 2002. — С. 78.
  5. Кононенко М. Ф. Русская Атлантида. Астрахань, 1999.
  6. Ахмеров Г. Избранные труды. Казань, 1998. С. 147.
  7. Charnock, Richard Stephen. Local Etymology: A Derivative Dictionary of Geographical Names Архівовано липень 13, 2020 на сайті Wayback Machine. . — London: Houlston and Wright, 1859. — P. 18.
  8. а б в Крепость. Путешествие в Каспийскую столицу. Астрахань: ООО Типография «Нова», 2009. С. 22.
  9. Шнайдштейн Е. В. Северный Прикаспий в древности: Учеб. пособие по истории края. Астрахань, 1992. С. 41, 43—44 (гл. «Ас-Тархан»).
  10. Гильом Де Рубрук. Путешествие В Восточные Страны, главы 47—53 Архівовано травень 10, 2012 на сайті Wayback Machine. , издание 1957 года.
  11. География Астраханского края [Текст]: учеб. пособие / А. Н. Бармин, Э. И. Бесчётнова, Л. М. Вознесенская [и др.]. — Астрахань : Издательский дом «Астраханский университет», 2007. — 259 с.
  12. А. В. Сызранов «Демонологический фольклор астраханских татар» Архівовано липень 30, 2019 на сайті Wayback Machine.
  13. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 11—12.
  14. Зайцев И. В. Астраханское ханство. М., 2004. С. 12.
  15. Крепость. Путешествие в Каспийскую столицу. — Астрахань: ООО Типография «Нова», 2009. — С. 23.
  16. Зайцев И. В. К вопросу о названиях города Астрахани в средневековых источниках / Зайцев. И. В. Астраханское ханство. — М.: «Восточная литература», 2006 — С. 229—242.
  17. Volga River Servise. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 6 січня 2010. 
  18. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 26 травня 2022. 

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Воробьев А. В. Астраханский кремль. — М. : Изд-во «Советская Россия», 1972. — 22 с.

ПосиланняРедагувати