Лідваль Федір Іванович

Федір Іванович Лідва́ль (справжнє ім'я — Йоган-Фрідріх; нар. 1 червня 1870, Санкт-Петербург — пом. 14 березня 1945, Стокгольм) — російський і шведський архітектор; академік архітектури з 1909 року, член Петербурзької академії мистецтв.

Лідваль Федір Іванович
швед. Fredrik Lidvall
Народження	20 травня (1 червня) 1870 Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	14 березня 1945(1945-03-14) (74 роки) Стокгольм, Швеція ° геморагічний інсульт
Поховання	Стокгольм
Країна (підданство)	Російська імперія  Швеція
Навчання	Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца і Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1896)
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Санкт-Петербург, Астрахань, Київ, Харків і Стокгольм
Архітектурний стиль	модерн і російський неокласицизмd
Найважливіші споруди	прибутковий будинок Лідвальd, Hotel Astoriad і Tolstoy Housed
Лідваль Федір Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився 20 травня [1 червня] 1870(18700601) року у місті Санкт-Петербурзі в шведській сім'ї, яка оселилася в Російській імперії в середині XIX століття. Упродовж 1888–1890 років навчався в Училищі технічного ма­­лювання барона Олександра Штігліца; упродовж 1890–1896 років — у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв (з них у 1894–1896 роках в майстерні Леонтія Бенуа). За проект виставкової зали здобув звання художника-архітектора.

Протягом 1910–1917 років викладав на архітектурному факультеті Санкт-Петербурзького жіночого політехнічного інституту, був членом низки конкурсних комісій. З 1918 року жив у Стокгольмі, куди роком раніше виїхала його сім'я. З 1921 року і до смерті співпрацював з архітектурним бюро Альбіна Старка, одного із самих відомих шведських архітекторів того часу. Помер у Стокгольмі 14 березня 1945 року від крововиливу у мозок. Похований у Стокгольмі на Юрсхольмському цвинтарі.

Архітектурна діяльність

Був одним із про­­відних майстрів модерну та модер­нізації історичних стилів. Більшість спо­­руд за його проектами зведено наприкінці XIX — на початку XX століття, зокрема у Санкт-Петербурзі:

• будинок-готель М. Александрова в Апрак­сіному провулку, № 6 (1902—1903);
• прибуткові будинки:
  • І.-А. Лідваль на Кам'яноострівському проспек­ті, № 1–3 (1904, відтоді отримав широке визнання; для матері ви­­конав також реконструкцію при­­буткового будинку на вулиці Великій Мор­ській, № 27);
  • шведської церкви святої Ка­­терини на вулиці Малій Конюшенній, № 3 (1904—1905; при ній у 1882 році він закінчив початкову школу);
  • Мельцерів на вулиці Ве­ликій Конюшенній, № 19 (1904—1905);
  • О. Лібих на вулиці Моховій, № 14 (1905—1906);
  • М. Толстого на Набережній Фон­­танки, № 54 (1910—1912);
  • на Лісовому проспекті, № 20 (1910—1911) ;
• особняк на Лісовому проспекті, № 21 Емануіла Нобеля (1910—1911);
• будівлю Дру­­гого товариства взаємного кредиту на вулиці Са­­довій, № 34 (1907—1909);
• будівлю Азовсько-Донського банку на вулиці Ве­­ликій Морській, № 3–5 (1908—1909, 1912—1913; золота медаль міської комісії за найкращий фасад);
• готель «Асторія» на вулиці Великій Морській, № 39 (1911—1912).

Зді­­йснив реконструкцію санкт-пе­тер­бурзького готелю «Європейський» на вулиці Михайлівській, № 1 (1908—1910).

Апраскін провулок, № 6.	Кам'яноострівський проспект, № 1/3.	Мала Конюшенна, № 3.	Велика Конюшенна, № 19.	Набережна Фонтанки, № 54.

В Україні за його проектами споруджені:

будівля Азовсько-Донського банку в Харкові.

будівля Російського банку зовнішньої торгівлі у Києві.

• Будівля Азовсько-Донського банку у Харкові (1914, будівельними роботами керував харківський архітектор Лев Тервен, скульптор К. Пещин­ський; нині факультет фізичного виховання Педагогічного унівеситету, площа Конституції, № 18);
• Будівля Російського банку зовнішньої торгівлі в Києві (1913—1915, скульп­­тор В. Кузнецов; нині Головне міське управління архітектури та будівництва, Хрещатик, 32).

Брав участь у конкурсі на проект залізничного вокзалу в Києві (1913, 2-а премія).

Вшанування

• У санкт-петербурзькому Гранд Отелі Європа (колишній готель «Європейський») найшикарніший номер («президентський» люкс) має персональне ім'я «Лідваль»;
• У Санкт-Петербурзі, в будинку на Кам'яноостровському проспекті № 1/3, де з 1904 по 1918 рік жив і працював архітектор, у 1995 році встановлено меморіальну дошку (граніт, бронза; архітектор Володимир Попов).

Література

• Лидваль Федор (Фредрик) Иванович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Лідваль Йоганн-Фрідріх (Федір) Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 134.

• Лідваль Федір (Фредрік) Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Лідваль (Йоганн Фредрік) Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 364. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Тимофієнко В. І. Лідваль Йоган-Фредрік [Федір Іванович] // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6;
• Тимофієнко В. І. Лідваль Федір Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.