Відкрити головне меню

Кавка́зьке намі́сництво (рос. Кавказское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 17851796 роках. Адміністративний центр — Катериноград (до 1790) і Астрахань (після 1796). Створене 5 травня 1785 року на основі Астраханської та Кавказької губернії. Складалося з 9 повітів. 31 грудня 1796 року перетворене на Астраханську губернію[1]

Кавказьке намісництво
Coat of Arms of Astrakhan.svg

Герб
Map of Caucasus Namestnichestvo 1796 (small atlas).jpg
Центр Катериноград (17851790), Астрахань (17901796)
Утворено 17851796
Попередники Астраханська губернія, Кавказька губернія
Наступники Астраханська губернія

Зміст

ПовітиРедагувати

  1. Астраханський
  2. Георгієвський
  3. Ємотаєвський
  4. Красноярський
  5. Моздоцький
  6. Олександрівський
  7. Ставропільський
  8. Чорноярський
  9. Шовковський

КартиРедагувати

Друге Кавказьке намісництвоРедагувати

27 грудня 1844 року на територіях Кавказу, які увійшли до складу Російської імперії (в тому числі Грузинська губернія, Вірменська область, Каспійська область) було знову засновано Кавказьке намісництво з центром в Тифлісі.

З 27 грудня 1844 намісництво складалося з однієї губернії і двох областей:

30 травня 1860 року Дербентська губернія скасована, утворена Дагестанська область (Дербент) і Закатальський округ 2 грудня 1859 року Шемахінська губернія перейменована в Бакинську губернію (Баку)

22 листопада 1881 року Кавказьке намісництво фактично було скасоване. Була утворена Кавказька адміністрація на чолі з головнокеруючим цивільною частиною, він же був одночасно головнокомандуючий і наказний отаман козацького війська.

Третє Кавказьке намісництвоРедагувати

Кавказьке намісництво було відновлене Найвищим указом Урядового Сенату 26 лютого 1905 року (проіснувало до 1917 року) в такому складі:

шість губерній:

п'ять областей:

два самостійних округи:

Після Лютневої революції 1917 року колишнє намісництво перейшло під управління новоутвореного Особливого Закавказького комітету.

ПриміткиРедагувати

  1. Полное собрание за конов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1830. — Т. XX.

ДжерелаРедагувати