Вікіпедія

Суджа (станція)

Станція Суджа – непасажирська проміжна залізнична станція Московської залізниці на історичній залізниці Льгов-Київський — Родакове. Обслуговує прикордонне російське місто Суджа із навколишніми поселеннями сільського типу на теренах Східної Слобожанщини.

Станція Суджа

Льгов — Зміїв
Московська залізниця
Суджа

Рік відкриття 1910 (114 років)
Тип проміжна, вантажна
Відстань до ст. Харків-Пасажирський, км 273
Відстань до ст. Льгов-Київський, км 60
Код станції 206507 ?
Код «Експрес-3» 2000293 ?
Суджа на Вікісховищі

Історія ред.

Станцію Суджа Північно-Донецької залізниці було відкрито в 1910 році[1], а восени 1911 року тут розпочалося регулярне вантажне і пасажирське сполучення[2]. Однак слід мати на увазі, що залізничним місто Суджа стала набагато раніше – в листопаді 1893 року воно стало кінцевим пунктом на товаро-пасажирській вузькоколійній залізниці від станції Коренєве Московсько-Києво-Воронізької залізниці протяжністю 38 верст[3]. Станцію спорудили на лівому березі річки Суджа[4]. В 1925 році вузькоколійну залізницю Суджа – Коренєве закрили[5] за непотрібністю, і почали демонтувати: спочатку розбирали станційні та інші споруди, і все що можна – перевозили на залізницю Ніжин – Чернігів, яку будували в 20-х роках ХХ століття[6].

Див.: Вузькоколійна залізниця Суджа - Корєнєве

В 1905-1909 роках розглядалися альтернативні варіанти трасування Донецько-Петербурзької залізниці[7], проект якої з 1906 року називали «Північно-Донецькою залізницею». Розглядалися три варіанти трасування дільниці від Харкова до Льгова цієї проектованої залізниці, два з яких передбачали наявність вантажопасажирської станції по Суджі, один – по Любимівці. В результаті, створене у 1907 році акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці, за підтримки цукрозаводчика Ф.Юсупова, добилося трасування цієї дільниці залізниці через Суджу[8]. В 1910 році станція вже діяла[1], - її спорудили на правому березі річки Суджа в 3 верстах від кінцевої станції вищезгаданої вузькоколійної залізниці.

Ще в 1900 році було запропоновано будівництво залізниці Обоянь – Суджа[9]. В 1911 році цей проект – один із головних із розвитку рейкової мережі Курщини, який розглядався у Харківському підрайонному комітеті з перевезення вантажів. В 1911-1915 роках розглядалися проекти ширококолійних залізниць Суджа – Обоянь, Суджа – Суми, Курськ – Суджа – Суми – Кременчук[10]. Крім того, розглядався варіант перешивки вузькоколійної залізниці Суджа – Рильськ на широку колію, однак правління Московсько-Києво-Воронізької залізниці відхлило дану пропозицію, пославшись на важкий профіль колії та пересічену місцевість, якою проходила вузькоколійна залізниця[11]. В 1910 році інженерам Яловецькому і Нікітіну було дозволено розробити проект залізничної лінії від станції Суджа або Льгов через Могильов до станції Постави Свінцянської вузькоколійки, а звідти – до Мітави, із гілкою Постави – Калкуни або Двинськ (Даугавпілс). У випадку із трасуванням залізниці від станції Суджа, передбачалася перешивка вузькоколійки на широку колію[12]. В 1911 році комісія з нових залізниць при міністерстві фінансів висловилася проти будівництва цієї залізниці, однак дослідження продовжувалися. В 1914 році було вирішено будувати магістраль до Двинська[13]. Перша Світова війна і громадянська війна в Росії завадили реалізації планів перетворення станції Суджа на вузлову.

Станом на листопад 1911 року, по станції Суджа робили зупинку 2 пари поїздів пасажирського сполучення (поштові й пасажирські) Льгов – Родакове із безпересадочними вагонами до Слов’янська, Брянська[2]. В 1913 році у складі цих поїздів з’явилися безпересадочні вагони до Луганська[14], а в 1916 році – поїзд до станції Лиха Південно-Східних залізниць[15]. В 1922-1924 роках через Суджу курсувала одна-єдина пара пасажирсько-товарних поїздів Харків – Льгов[16][17]. Що стосується станції Микитівка, туди поїзди і вагони безпересадочного сполучення від станції Суджа пішли вже в перші роки радянської влади: в 1926 році – на Ростов[18], в 1928 році – на Маріуполь[19]. В 1924 році від станції Суджа вперше відкрилося безпересадочне залізничне пасажирське сполучення із Москвою[17], в 1929 році – з Ленінградом (Санкт-Петербургом)[20]. З 50-х років станція Суджа – одна із ключових пунктів вантажо-пасажирського напряму Донбас – Ленінград, що обходив перевантажений Московський промисловий вузол.

Розвал СРСР негативно відобразився на пасажирському залізничному сполученні у прикордонних районах Російської Федерації. Останній пасажирський поїзд, який прослідував станцію Суджа, було скасовано в 1996 році[21], останній приміський – в 2012 році[22]. Нині від непасажирської станції Суджа відправляються лише збірні вантажні поїзди до станцій Псел (далі на Готню колія частково розібрана[23]) і Льгов-Київський.

Джерела ред.

  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

Посилання ред.

Інформація про станцію Суджа на сайті railwayz.info

Примітки ред.

  1. ↑ а б Обзор Курской губернии за 1910 год. Курск. 1911.
  2. ↑ а б Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1911-12 г. СПб. 1911.
  3. ↑ Афонина Г.М. (1995). Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1900 г.г. М.
  4. ↑ Карта Ф.Ф.Шуберта, лист 20-13 Суджа, 1873-1893 гг. на сайте «Это место».
  5. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1925 г. М. 1925.
  6. ↑ На широкую колею: Работа по достройке железной дороги Чернигов – Нежин уже начата // Красное знамя, № 130, 12.06.1925. – с. 2.
  7. ↑ Донецкий бассейн – Санкт-Петербург // Горно-заводской листок, № 32. 1905.
  8. ↑ Северо-Донецкая жел. дорога // Южный край, № 9630, 07.03.1909. – с. 5.
  9. ↑ Рудные богатства Обоянского уезда // Киевлянин, № 221, 1900. – с. 3.
  10. ↑ Подъездные пути к станциям Северо-Донецкой жел. дор. // Утро, № 1425, 19.08.1911. – с. 4.
  11. ↑ Заседание управления делами порайонного комитета // Утро, № 1913, 23.03.1913. – с. 6.
  12. ↑ С.-Петербургского телеграфного агентства / Телеграммы // Южный край, № 10131, 09.11.1910. – с. 2-3.
  13. ↑ Хроника Совета Съезда горнопромышленников юга России // Горно-заводское дело, № 13, 1914.
  14. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1913 г. СПб. 1913.
  15. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1916 г. Пг. 1916.
  16. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1922-23 г. М. 1922.
  17. ↑ а б Донецкие железные дороги. Расписание движения поездов с 1-го ноября 1924 года. Х. 1924.
  18. ↑ Донецкие железные дороги. Расписание движения поездов с 1 октября 1926 года. Х. 1926.
  19. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1928-29 г. М. 1928.
  20. ↑ Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1929-30 г. М. 1929.
  21. ↑ Донецкая железная дорога. Служебное расписание движения пассажирских поездов со 2 июня 1996 г. Донецк. 1996.
  22. ↑ Расписание пригородных поездов Курска - Новости. Все направления.
  23. ↑ Курская область: All-transport.info.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суджа_(станція)&oldid=41643216