Південно-Східні залізниці

об'єднання Козлово-Воронезько-Ростовської та Орлово-Грязі-Царицинської залізниць
Реклама послуг Товариства Південно-Східних залізниць, 1897 рік

Південно-Східні залізниці (рос. Юго-Восто́чные желе́зные доро́ги) — приватні залізниці, побудовані в період з 1862 по 1900 рік.

Рейки залізниць проходили по теренах Воронезької, Орловської, Тульської, Тамбовської, Саратовської та Курської губерній (Центрально-Чорноземній області[en]), а також по області Війська Донського (Східному Донбасу і Донщині).

Шляхи належали акціонерному товариству Південно-Східних залізниць. Статут цього товариства затверджений в 1870 році. До складу товариства увійшли Грязі-Царицинська залізниця[ru] та Козлово-Воронезька залізниця. Акціонери товариства—великі промисловці, близькі до уряду. Правління товариства розташовувалося у Петербурзі, а управління залізницею знаходилося у Воронежі.

Основні лінії товариства залізниць:  Царицин — Калач-на-Дону (1862 рік),  Козлов — Воронеж (1869),  Орел — Грязі[ru] (18681870),  Грязі — Царицин (18691871),  Отрожка[ru] — Ростов-на-Дону (1876),  Харків — Балашов (1895),  Графська — Ганна, Єлець — Валуйки[1] (1897),  Графська — Рамонь, Лиха — Кривомузгінська (1900).

Протяжність залізниць на 1913 рік становила 3447 км, в тому числі 685 км двоколійних ділянок. У своєму парку залізниця мала 1056 паровозів різних типів, 24774 товарних і 1023 пасажирських вагонів. Для обслуговування парку паровозів і вагонів були побудовані майстерні на станціях Воронеж, Отрожка[ru], Борисоглєбськ.

При будівництві залізниць було збудовано багато штучних споруд. Товариство будувало елеватори і зерносховища. При залізницях було відкрито 33 училища, які навчали залізничним професіям.

У вересні 1918 року залізниці були націоналізовані і перейшли до відання НКШС.

Станом на 2006 рік основні лінії цих залізниць входять до Південно-Східної залізниці, частина ліній нині перебуває у складі Приволзької, Північно-Кавказької і Московської залізниць (філій ВАТ «РЖД»)

ПриміткиРедагувати

  1. (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.

Джерела архівніРедагувати

  • РГИА, ф 446, оп. 29, д. 13. Доклад № 76. 29 апреля 1894 г. "Об открыти пассажирского и товарного движения от станции Ртищево до г. Сердобска и от станции Лебедянь Рязанско-Уральской железной дороги до станции Елец Юго-Восточных железных дорог".(рос.)

ПосиланняРедагувати