Луганськ (станція)

залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці

Луганськ — залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці. Розташована в однойменному місті на межі Кам'янобрідського, Артемівського та Ленінського районів міста.

Луганськ
Луганська дирекція
Донецька залізниця
станція
Залізничний вокзал
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса м. Луганськ, вул. Віктора П'ятіркіна, 6
Координати 48°34′22″ пн. ш. 39°17′04″ сх. д. / 48.572866° пн. ш. 39.28432° сх. д. / 48.572866; 39.28432
Структура
Лінія(ї) Луганськ — Лутугине
Іллєнко — Родакове
Платформ 3 основні + 5 допоміжні
Тип платформ бічна та острівні
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1878 (146 років)
Перебудовано новий вокзал з 1980
Електрифіковано 21 вересня 2007
Колишні назви Луганський завод, Ворошиловград
Будівля
Стиль Модернізм
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 507108
Код Експрес-3 2214200
Пасажиропотік 10-12 тис. на добу (до 2014)
Мапа
Мапа
Луганськ на Вікісховищі

Історія ред.

Станції відкрита у 1878 році, в ході введення в експлуатацію Донецької кам'яновугільної залізниці, загальна довжина якої становила 389 верст, в складі якої були відкриті лінії: Микитівка — Дебальцеве — Довжанська, Дебальцеве — Попасна — Краматорськ та власне Дебальцеве — Луганський завод, що прокладена до Луганська із південного заходу.

У Луганську було створено Управління Товариства «Донецька залізниця» та закладене поруч зі станцією залізничне училище[1]. Власне й саме технічне управління Донецькою кам'яновугільною залізницею було розташоване саме в Луганську, поки приватна залізниця не була продана державі та ще приєднана до Казенної Катеринінської залізниці[2].

У 1898 році прокладена лінія у північно-східному напрямку Луганське — Міллерово.

Станом на 1917 рік розбудовувалась лінія у південному напрямку Луганськ — Бразоль, яка згодом була розібрана під час Громадянської війни, а вже у 1921 року лінія Луганськ — Лутугине була відновлена[1]. Ці три напрямки: на південний захід, північний схід та південь — лишаються основними й понині.

Із розвитком луганської залізниці тісно пов'язаний також і завод Гартмана (нині — Луганський тепловозобудівний завод).

Електрифікація залізниці:

Вокзал ред.

У 1980 році на відстані близько 600 м від старого залізничного вокзалу було споруджено сучасну будівлю вокзалу у формі гіперболічного циліндра. До комплексу просторого нового вокзалу увійшли автомобільна естакада протяжністю майже 700 метрів, що сполучає вокзал із центром міста, транспортна розв'язка, критий надземний перехід до платформ, який з однієї сторони виходить до вокзалу, а з іншої — до недіючої трамвайної лінії (з 2014 року) та вулиці Кірова. Залізничний вокзал є кінцевою зупинкою деяких міських та приміських автобусних маршрутів.

Пасажирське сполучення ред.

До літа 2014 року:

Станом на 2013 рік луганський вокзал забезпечував внутрішнє, міжнародне та приміське сполучення. Для більшості поїздів далекого сполучення станція Луганськ була кінцевою, виняток становив лише поїзд міждержавного сполучення Маріуполь — Липецьк. На внутрішньоукраїнських маршрутах з Луганська поїзди прямували до станцій:

Міжнародні (Україна — РФ) поїзди сполучали Луганськ з:

Приміські дизель-поїзди сполучали Луганськ з населеними пунктами Луганської і Донецької областей України до станцій Комунарськ, Дебальцеве, Лутугине, Ізварине, Попасна, Сватове, Вільхова, Родакове, Сентянівка, Кіндрашівська-Нова, Лантратівка. До 30 серпня 2010 року існувало пасажирське сполучення з Ростовською областю РФ (роз'їзд 122 км у хуторі Єлань Тарасівського району).

Під час російсько-української війни (з 2014 року):

Із початком війни на сході України залізничне сполучення стало нестабільним. 26 липня 2014 року у зв'язку з пошкодженням залізничних колій «Укрзалізниця» тимчасово припинила рух поїздів за маршрутом Київ — Луганськ та Луганськ — Київ[3][4]. 21 вересня рух відновлено. Донецька залізниця сформувала поїзд № 520/521 сполученням Київ — Луганськ із 10 вагонів, але у зв'язку із підвищеним попитом на перевезення залізничники збільшили кількість вагонів до 18-ти[5][6][7]. 7 жовтня колію на 60 км перегону Сентянівка — Шипилово Донецької залізниці було підірвано, що призвело до пошкодження 12,5 м колій і три шпали. Поїзд № 520 повернули у зворотній шлях[8].

Оскільки військові дії унеможливили стабільне залізничне сполучення, 20 листопада 2014 року «Укрзалізниця» скасувала поїзд Київ — Луганськ[9][10][11].

28 березня 2015 року незаконна «влада» ДНР і ЛНР» запустили приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Єнакієве, Дебальцеве[12].

Нині приміське сполучення з Луганська здійснюється лише до станції Мануїлівка.

Примітки ред.

  1. а б Історія залізниць Донбасу [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Історія Донецької залізниці [Архівовано 17 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Донецька залізниця скасувала низку поїздів. nv.ua. 4 серпня 2014.  (рос.)
  4. «Укрзалізниця» внесла зміни до маршрутів на східні області України. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  5. Поїзд Київ — Луганськ у перший після відновлення рейс вирушив 100 % заповнений. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  6. Луганськ — Київ: повернення «двадцятки». Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  7. Поїзди в Донецьк і Луганськ: що думають залізничники про відновлення сполучення. segodnya.ua. 20 січня 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.  (рос.)
  8. Поїзд № 520 «Київ — Луганськ» відправлять назад в Київ. uapress.info. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  9. «Укрзалізниця» остаточно скасовує поїзд Київ — Луганськ. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  10. Останній поїзд «Луганськ — Київ» (фоторепортаж) [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Останній поїзд з Луганська до Києва відправився 20 листопада (фото). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  12. Бойовики запускають поїзд через Дебальцеве. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 27 березня 2015. 

Джерела ред.

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання ред.

Панорама ред.

Вокзал та естакада